3. Принципи діалектики

Принципи діалектики – це її вихідні (загальні, універсальні) теоретичні положення, на основі яких відбувається синтез відповідних понять у наукову систему.

До основних принципів діалектики відносять принцип розвитку і принцип взаємозв’язку.

Принцип взаємозв’язку вказує на те, що все у світі перебуває у постійній взаємодії і пов’язане між собою.

За своєю природою зв’язки можуть бути механічними, фізичними, хімічними, біологічними та соціальними.

Вони притаманні як матеріальним об’єктам, процесам, явищам, так і «ідеальним об’єктам» (думкам, ідеям, які виникають у процесі мислення як відображення зв’язків, що мають місце в об’єктивній реальності).

Згідно з матеріалізмом зв’язки об’єктивного світу є визначальними, а їх відображення в нашій свідомості – похідними. Ідеалізм вважає навпаки. Як уже наголошувалося, перший тип зв’язків досліджує об’єктивна діалектика, другий – суб’єктивна. Принцип взаємозв’язку є першим і основним правилом наукового дослідження загалом і матеріалістичної діалектики, зокрема

Різні типи зв’язків мають різний функціональний характер. Одні характеризують відносну стійкість предметів, інші перехід у нову якісну визначеність та ін.

У науці важливо встановити не лише єдність і взаємозв’язок предметів та явищ, але й визначити, як внаслідок взаємодії виникають нові предмети і явища, як вони відображаються у свідомості та ін. Відповіді на ці питання пов’язані з виявленням особливих зв’язків (загальні, суттєві, необхідні, повторювальні тощо), які називаються законами.

Принцип розвитку вказує на те, що матерія не просто існує і рухається в просторі й часі, але при цьому змінюється в певному напрямку. Розвитком може бути як еволюція з революцією, так і деградація (бо розвиток це рух в будь-якому напрямі).

При найближчому розгляді цього принципу виявляється, що він перебуває в тісному зв’язку з попереднім. Адже зв’язки існують завдяки руху (переносу матерії, енергії, інформації), а рух, у свою чергу, реалізується у взаємозв’язках. У поняттях зв’язку більше виражений статичний момент, а у взаємодії – динамічний. Взаємодія призводить до руйнування, а в кінцевому підсумку – до перетворення чогось у щось.

Нове завжди зберігає зв’язок зі старим. Без цього нема й розвитку. Тобто останній включається у зв’язок як необхідний момент, як цілісний внутрішньо пов’язаний процес самоперетворення предмета.

Ключ до розуміння зв’язків, якими характеризується будь-яка система, лежить в основі того процесу розвитку, результатом якого вона є.

Поняття розвитку набуває конкретного змісту, коли розглядається як внутрішньо обумовлений ряд, як послідовність системно-структурних перетворень, як перехід на нові рівні цілісності.

Зміст цих принципів виражається і формулюється в законах діалектики, в яких фіксуються внутрішньо стійкі, необхідні, найзагальніші властивості зв’язку, що найчастіше повторюються в процесі розвитку дійсності.

4. Категорії діалектики

Буття характеризується живою рухливістю, переходами, суперечливістю. Мислення відображає всезагальні риси, відносини, зв’язки розвитку буття. Це відображення проявляється в основних законах діалектики. Але складність універсальних зв’язків, відносин не вичерпується трьома основними законами діалектики. Крім них діалектика поєднує в собі і неосновні закони, зміст яких полягає у співвідношенні певних категорій.

Філософські категорії – це найзагальніші (гранично широкі) поняття, що виражають універсальні характеристики та відношення матеріального й духовного світу, в яких і через які здійснюється філософське мислення, і які служать вихідними принципами незнання й духовно-практичного перетворення світу.

Категорії – це універсальні форми людського мислення. Для діалектики характерним є формування парних категорій, які відображають «полярні» сторони цілісних явищ, процесів.

Виділяють наступні категорії діалектики:

а) Одиничне, особливе і загальне

Весь світ складається із нескінченної множини предметів, процесів, явищ, властивостей, відношень. У кожному є ознаки, які відрізняються від ознак інших предметів, явищ і роблять їх неповторними, єдиними у своєму розвитку. Такі ознаки називають одиничними. Крім того, в кожному предметі є ознаки подібності чи тотожності з ознакам інших предметів чи явищ. Їх називають загальними. Що ж до категорії особливого, то вона виражає діалектичний взаємозв’язок всезагального й одиничного.

б) Сутність і явище

Під явищем ми розуміємо зовнішню сторону об’єктивної реальності, яка безпосередньо дається нашим органам чуття і яка є формою виразу. Що ж до сутності – це внутрішня природа, внутрішній спосіб існування предметів і явищ дійсності, основне відношення, що існує в предметі і між предметами, внутрішня суперечність, тобто те, що є джерелом руху й розвитку предмета.

в) Причина і наслідок

Явище, яке викликає до життя інше явище, виступає стосовно другого як причина. В свою чергу, результатом дії причини є наслідок. При цьому слід відрізняти причину від приводу. Привід – це подія, яка безпосередньо передує іншій події, можливості для її появи, але не породжує і не визнає її.

г) Необхідність і випадковість

Необхідність означає те, що закономірно випливає із внутрішнього, суттєвого зв’язку предметів, процесів та явищ, тобто обумовлено усім попереднім розвитком і в силу цього наступить. Випадковість виражає те, що витікає із зовнішніх зв’язків із явищами.

д) Зміст і форма

Зміст – це сукупність елементів, процесів, зв’язків, які становлять даний предмет чи явище. Форма є вираженням змісту, його обумовленням. Це внутрішня і зовнішня організація змісту, спосіб його існування.

е) Складне й просте

Просте – це щось елементарне, тобто те, у якому відсутні частини, а складне – це те що складається із цих частин.

є) Елемент, структура, система

Система – це впорядкована множина взаємозв’язаних елементів, якій притаманна певна структура й організація. Елемент – це неподільний компонент складних предметів, процесів, явищ. Структура – це відносно стійкий спосіб зв’язку елементів того чи іншого складного цілого.

ж) Можливість і дійсність

Можливість – це те, що може при наявності певних умов перетворитися в дійсність. Дійсність існує безпосередньо, як самі явища зовнішнього світу, що нас оточують. Іншими словами, дійсність є реалізованою можливістю.