Дипломатичні прийоми.

Протокольно-церемоніальні особливості проведення візитів на високому та найвищому рівнях.

Протокольні аспекти прийому іноземної делегації та ведення переговорів.

Етикет державної символіки.

Протокольне реагування на окремі події в іноземній державі

Правила розсадки .

Після надання позитивної відповіді прибуття особи на прийняття є обов’язковим (якщо виникли непередбачувані обставини, необхідно в письмовій формі попередити господаря). Особа, запрошена особисто, не може надіслати замість себе іншу особу (крім урочистих заходів). В країнах, де нормою є полігамні шлюби, разом з чоловіком запрошується одна (перша) дружина.

На прийняття з розсадкою гості повинні приїхати за 3-5 хвилин до початку, після невеликої паузи вони запрошуються до столу. Запізнення неприпустиме, оскільки є знаком неповаги до господаря. На прийняття без розсадки можна прийти в будь-який момент в зазначений в запрошенні відрізок часу. Першими, як правило, приходять молоді особи, пізніше — особи у віці. Найчастіше останні і раніше йдуть.

Господар та господиня стоять біля входу і приймають гостей. Потім їх місце займає старший за рангом або за посадою співробітник. Проходження до столу щодо коронованих осіб має супроводжуватись усним запрошенням. Наприклад, якщо приймають спадкового принца, його мають запросити до столу таким чином: “Ваша Високоповажносте, їсти подано”. Якщо на прийнятті присутній високий гість, то господиня має його супроводжувати і повинна пройти до столу першою. По закінченню прийняття першою встає і виходить господиня.

На змішаних прийняттях господар проводить до столу чоловіків, а господиня — жінок

Розсадка здійснюється згідно певних правил, які необхідно враховувати під час організації дипломатичного прийняття:

° почесним місцем вважається місце, направлене обличчям до вхідних дверей;

° якщо двері знаходяться збоку, то почесне місце — навпроти вікна, що виходить на вулицю;

° найпочеснішими вважаються місця, що знаходяться біля господаря та господині;

° на неофіційних або змішаних прийняттях господар та господиня займають місця на чолі столу;

° місця праворуч є більш почесними, ніж місця ліворуч (в Китаї та деяких інших країнах — навпаки);

° почесним вважається місце навпроти господаря на чолі столу;

° місце праворуч від господині є найпочеснішим на неофіційних та змішаних прийняттях;

° висловленням великої поваги є ситуація. коли господар залишає комусь з гостей своє місце на чолі столу, а сам займає останнє місце за столом;

° в ситуації, коли протокольне старшинство є однаковим, найприйнятнішим варіантом є круглий стіл;

° не можна садити поряд жінку з жінкою, чоловіка з чоловіком, дружину поряд з чоловіком;

° жінок ніколи не садять в кінці столу;

° чоловіка ніколи не садять з дружиною на одній стороні столу, але й ніколи не садять навпроти одне одного;

° при розсадці варто також враховувати мовний фактор та фактор психологічної сумісності і особистих симпатій: не можна садити поряд осіб, які мають недружні стосунки;

° перекладачі сидять за столом разом з іншими гостями, або за спинами господаря і почесного гостя;

° щоб гості не переплутали місця, призначені для них при розсадці, на найвищій келих на столі для кожного гостя кладуть т.з. кувертну картку — папірець, зігнутий вдвоє, де видрукувані ПІБ та посада особи. Також перед входом до місця, де відбувається прийняття вивішується схема розсадки.

Форми та правила вітань, представлень та рекомендувань.

Вітання має особливий вплив на сприйняття особи, перше представлення накладає відбиток на майбутнє ставлення.

Існує дві основні форми вітань:

— вербальні;

— невербальні.

№1. У процесі спілкування дипломат збирає необхідну інформацію про країну перебування роз’яснює зовнішню та внутрішню політику своєї держави. Особисті візити відбуваються як правило тоді, коли інформація, що цікавить дипломата, не може бути отримана з інших джерел. Саме безпосередній діалог дає найчіткішу інформацію про події, що відбуваються в країні перебування.

Прибувши до країни перебування, дипломат має перш за все поцікавитись про порядок проведення особистих візитів в даній країні.

№2. Особисті візити можна розподілити на три категорії:

1. Протокольні візити ( візити ввічливості або візити представлення). Цей візит ініціюється візитером. Ініціатива його завершення теж належить візитеру. Тривалість не перевищує 15-20 хвилин. Такі візити здійснюються: а) на початку виконання своїх функцій в країні перебування; б) напередодні їх завершення; в) підчас урочистостей.

2. Ділові візити. Найрозповсюдженіший засіб спілкування. Ініціатива належить будь-якій стороні. Тривалість необмежена. Вирішуються будь-які питання, що стосуються виконання службових обов’язків.

3. Приватні особисті візити та бесіди (кулуарні розмови). Ця форма використовується за умови сталих стосунків між сторонами.

На сучасному етапі кожен візит має супроводжуватися необхідною документацією.

№3. Новоприбулий дипломат має нанести протокольні візити місцевим діячам, своїм колегам по дипломатичному корпусу. Перший візит наноситься шефу протоколу, підчас зустрічі з яким він домовляється про аудієнцію у міністра закордонних справ та голови держави. До МЗС направляється особиста нота з проханням призначити аудієнцію у голови держави. У Великобританії діє виключення: голова дипломатичного представництва починає виконувати свої обов’язки з моменту вручення вірчих грамот голові зовнішньополітичного відомства, а не голові держави. Загальним правилом є те, що візити до колег по дипломатичному корпусу починаються з візиту до дуаєна. В країнах, де католицька церква займає привілейоване становище, перший візит наноситься до папського нунція, який, як правило, є дуаєном. В колоніальних країнах дуаєнами є дипломатичні агенти колишньої метрополії. Особисті візити відбуваються за протокольним старшинством в наступній послідовності: спочатку глави дипломатичних представництв, інші дипломати за дипломатичним списком, який публікується в кожній державі, консульські працівники за консульським списком. Повірене у справах мають першими нанести візит новоприбулому послу.

Правила нанесення особистих візитів:

1. Якщо візит за певних обставин не наноситься, обов’язково надсилається візитна картка.

2. Новоприбулий посол наносить візити ввічливості, як правило, послам тих країн, з якими його країна має дипломатичні відносини (виключення обумовлюються політичною доцільністю).

3. Новоприбулий посол наносить візити ввічливості не тільки колегам, але й главі уряду держави перебування, голові законодавчих зборів, деяким членам Кабміну, провідним суспільним діячам, видатним особам сучасності. Ці особи обов’язково мають нанести візит у відповідь (крім художників), інакше можливі ускладнення у відносинах між країнами.

4. Дружини новоприбулих голів дипломатичних представництв мають нанести візити ввічливості дружинам голів дипломатичних представництв, акредитованим у цій країні. Якщо це неможливо, надсилається візитна картка. Можливі візити у відповідь. Візити дружин можуть відбуватись у спрощеній формі шляхом нанесення спільних візитів разом з чоловіками. Для візитів у відповідь, як правило, організується загальне прийняття.

№4. Особиста бесіда не має чітко визначених протокольних рамок, основним завданням господаря є створити атмосферу комфорту і взаємної довіри. Будь-яка особиста бесіда вимагає документального фіксування. Існують наступні форми запису бесід:

• Стенографічний запис бесіди (найбільш повно відображає зміст розмови);

• Щоденниковий запис (основні моменти бесіди, власні враження);

• Запис бесід в журналі;

• Підсумковий запис;

• Шифротелеграма (надсилається, коли необхідно негайно донести до адресата зміст бесіди).

Як правило, бесіді присвоюється номер, вказується дата проведення, ПІБ та посада особи, що брала участь в бесіді з іншої сторони, ПІБ та посада особи, яка проводила бесіду, перелік та короткий зміст питань, які розглядались, конкретні результати бесіди (домовленності, попередня згода, тощо). Запис бесіди рекомендується робити в день її проведення або на наступний день.

Лекція 3: Візити на високому та найвищому рівнях.

1. Місце і значення візитів на високому та найвищому рівнях в дипломатії.

2. Класифікація (ВВНР).

3. Особливості державного візиту (організація, підготовка, проведення).

4. Програма візиту.

№1. Візити державних діячів є найвищою формою міжнародного спілкування і свідчать про якісний стан політичних, економічних ті інших взаємовідносин держав-учасниць зустрічі. ВВНР є основною формою дво- та багатосторонніх міжнародних відносин.

Порядок проведення ВВНР багато в чому залежить від національних особливостей держав, від їх культурних традицій, проте у більшості країн цей церемоніал підпорядкований нормам міжнародної ввічливості і протоколу.

№2. Кожна держава має власну класифікацію ВВНР. Для європейської практики та для практики країн СНД характерні два критерія розподілу: за складом учасників і за метою та завданням візиту.

За складом учасників візити поділяються на:

• Візити на найвищому рівні (візити глав держав; візити глав урядів, коли глава уряду є фактичним главою держави; візити делегацій на чолі з вищезгаданими особами.

• Візити на високому рівні (візити глав урядів, якщо вони ні юридично, ні фактично не є главою держави; візити заступників глав держав та урядів — віце-президент, віце-прем’єр міністр; візити фахових міністрів — глава дипломатичного відомства, міністри оборони, економіки; візити делегацій на чолі з вищезгаданими особами; візити спеціальних представників глав держав та урядів).

За метою і завданням візиту:

• Державні візити (в Україні ця форма з'явилась тільки починаючи з 1997 року);

• Офіційні візити;

• Робочі (ділові) візити;

• Неофіційні (приватні) візити;

• Візити проїздом;

• Візити урядових делегацій з приводу урочистостей, свят, траурних заходів.

№3. Державні візити (візити голів держав та урядів) відрізняються своїм політичним значенням, насиченістю, найбільшою урочистістю. Вони відбуваються з дотриманням всіх церемоніальних почестей. Це пов’язано і з тим, що державні візити, як правило, завершуються підписанням довгострокових міжнародних документів, широкомасштабних угод з конкретних питань державної ваги.

З точки зору класичного підходу державний візит до однієї й тієї ж країни може бути нанесений один раз під час перебування особи на посаді. В Україні існує інша практика: державний візит може проводитись до однієї й тієї ж країни не частіше двох разів на рік за взаємною домовленістю.

В місце прибуття високого гостя їде зустрічати особа на ранг нижче, шеф протоколу, міністр закордонних справ (в Україні заступник міністра закордонних справ, оскільки сам міністр чекає почесного гостя разом з Президентом в Маріїнському палаці), глава адміністрації президента, посол країни гостя, посол приймаючої країни в країні гостя. Обов’язково піднімаються прапори двох країн згідно правила почесності (прапор гостя піднімається праворуч від прапору приймаючої сторони). Прапори піднімаються на однакову висоту і мають бути однакового розміру. На борт літака першими піднімаються шеф протоколу і посол країни гостя в приймаючій країні. Посол представляє високому гостю шефа протоколу, після чого останній спускається запасним трапом і разом з іншими членами делегації вже має зустрічати гостя на виході. Високий гість тим часом спускається трапом, за ним з інтервалом в хвилину спускаються інші члени прибулої делегації. Як правило, гостю підносяться хліб-сіль. Якщо в складі делегації є жінки, їм даруються квіти (але квіти для першої леді мають або кольором, або сортом відрізнятись від інших букетів). Квіти, що даруються на відкритому просторі, мають бути належним чином запаковані. Виконуються гімни країн також з урахуванням правил почесності -- спочатку гімн прибулого. Гостя зустрічає почесна варта, інколи високий гість та особа, що його зустрічає, можуть крізь неї пройти.

При розсадці в автомобілі також діє правило правої руки. Перекладач, як правило, займає переднє сидіння. Існує наступна схема ескорту: спочатку слідують одна за одною дві машини ДАЇ, потім — машина охорони (S1), четверту машину займає високий гість та особа, що його зустрічає (VIP1). Якщо присутня дружина високого гостя, існує друга машина — VIP2. Слідом їде ще одна машина охорони (S2). Шоста машина належить VIP-резерву. В інших автомобілях розіщуються супроводжуючі особи. Окремими машинами їдуть посол країни гостя в країні перебування та дипломатичні робітники. Замикає ескорт автомобіль ДАЇ.

ДАЇ

ДАЇ

S1

VIP1

VIP2

S2

VIP-резерв

СО

СDI

ДАЇ

Найпочеснішим особам приймаючою стороною надається ескорт з мотоциклістів (11 штук: 5 праворуч, 5 ліворуч, 1 попереду). Іноді шляхом слідування кортежу вивішуються прапори країн, як правило, з правого боку.

Голова держави зустрічає високого гостя в державній резиденції, що спеціально призначена для подібних церемоній (в Україні — це Маріїнський палац). Зустріч відбувається не в приміщенні, а біля виходу (на порозі). Знаком особливої пошани вважається, коли голова держави виходить зустрічати високого гостя до воріт резиденції. Сторони обмінюються вітаннями, фотографуються. Виконуються вживу державні гімни країн. Іноді на честь гостя виконується салют з гвинтівок (для глави держави — 21 постріл, глави уряду — 19, глави дипломатичного відомства — 17 пострілів). Біля державної резиденції підняті прапори: глави держав проходять до приміщення.

Державні візити є найдовшими і тривають 3-4 доби. Вони включають поїздки по країні, відкриття виставок, культурну програму, дипломатичні прийняття.

Офіційні візити — візити державних делегацій та осіб, що їх очолюють. Відмінності від державних: нижчим є рівень зустрічаючих, менше почестей та їх раціональний характер, менш тривалий за часом, результатом є коротко часові угоди або угоди з спеціальних питань. Під час офіційних візитів відбуваються спільні конференції, два прийоми (денний і вечірній). Немає поїздок по країні, але присутня культурна програма.

Робочі візити. Мають чітке цільове призначення: участь у переговорах, м/н нарадах, саммітах, конференціях, а іноді проводяться з приводу підписання м/н угод та відкриття національних виставок. Церемоніальна складова є меншою, ніж в попередніх, є тільки один протокольний захід. Тривалість не перевищує двох діб, не передбачаються поїздки по країні. В місцях зустрічі та проводів піднімаються національні прапори. До цієї категорії відносяться зустрічі без краваток.

Неофіційні візити — візити з особистих питань. Висока особа може направлятись на гостини до свого посла, перебувати в туристичній поїздці, приїхати до країни на конференції та наради з грошових питань, бути присутньою на спортивних змаганнях, поправляти своє здоров’я. Протокольні заходи не передбачаються.

Візити проїздом — коротке перебування високого гостя в третій країні, через яку він слідує до місця призначення. Особі надаються знаки уваги, лише передбачені нормами диппротоколу в силу м/н права або м/н ввічливості.

Візити з приводу урочистостей та інших подій. В кожному окремому випадку встановлюються свої правила диппротоколу, продиктовані ситуацією.

Під час всіх категорій візитів можуть відбуватись такі заходи, як покладання квітів до національних святинь або підписання угод різного значення і рівнів.

№4. Складовою частиною кожного візиту є його програма, яка складається за півроку. За десять днів проект візиту подається особам, що братимуть безпосередню участь у візиті на затвердження, а потім друкується.

Складові програми:

• Склад делегації (офіційна делегація, почесні гості, супроводжуючі особи, представники ЗМІ, служба безпеки);

• Безпосередньо програма візиту (сама програма, програма високого гостя, програма дружини високого гостя);

• Додатки: розміщення на час перебування, схеми кортежів, графік прильоту літаків, довідкова інформація;

Сама програма побудована наступним чином: година — опис заходу — примітка (хто відповідальний). Приклад:

3 жовтня (середа) 2001 року

10.00 — зустріч з … (перелік осіб)