Реферат на тему:

Основні етапи розвитку трансплантації органів та створення штучних органів. Організація служби трансплантації в Україні,законодавчі та нормативні акти з трансплантації органів та інших анатомічних тканин людини,питання етики та деонтології

Виконав студент 4 курсу 28 б групи

Грушкевич Віталій Андрійович

Вінниця 2014

Зміст:

1. Трансплантологія: визначення та види

2. Методи консервації органів

3. Історія розвитку трансплантології

4. Клітинна трансплантологія

5. Механізми імунологічної толерантності

6. Реакція відторгнення

7. Спроби боротьби з відторгненням

8. Трансплантологія в Україні: недоліки законодавства та рекомендації з його розвитку

9. Етика та деонтологія

Трансплантологія: визначення та види

Трансплантація - спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці реципієнту (реципієнт - особа, для лікування якої застосовується трансплантація) органа або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини чи тварини. Розрізняють такі види трансплантації.

Трансплантологія має декілька напрямів:

1. Ксенотрансплантація – трансплантація органів і/або тканин від іншого біологічного вигляду;

2. Аллотрансплантація – трансплантація, при якій донором трансплантата є генетично і імунологічно близький людський організм;

3. Аутотрансплантація – реципієнт трансплантата є донором для самого себе. Наприклад, трансплантація шкіри людини при опіках з непошкоджених ділянок на обпалені;

4. Ізотрансплантація – трансплантація органів і тканин, вилучених з організмів, генетично однакових (наприклад, однояйцевих близнят);

^ 5. Штучні органи – замінники природних органів;

6. Клонування органів із стовбурних клітин.

Трансплантація буває ортотопічною і гетеротопічною. Ортотопічна трансплантація – заміна, при якій орган або тканину приживляють на місце ідентичного вилученого органу або тканини. Гетеротопіна трансплантація – трансплантація, при якій орган або тканину приживляють в неприродне для нього місці.

Трансплантат – частина тканини, органу або цільний орган, який застосовують для пересадки. Організм, з якого вилучають органи або тканини для трансплантації, іменуютьдонором, а організм, якому імплантують тканини або органи – реципієнтом.

Історія розвитку трансплантології

Штучну нирку як придатний для клінічного застосування апарат вдалося створити в 1943 році голландському лікарю Віллему Йохану Кольфу (Willem Kolff). Результати були переконливі: декількох чоловік, приречених на смерть, видужали. В даний час в світі створено близько 60 моделей апаратів «штучна нирка» і зроблено близько 8000 операцій з їх застосуванням.

У 2004 році в Університеті Мічігану пройшли успішні випробування нової штучної нирки, розробленої групою учених під керівництвом професора Девіда Хьюмса (David Humes). Апарат частково складається з людських клітин.

Клінічна трансплантологія бурхливо почала розвиватися тільки в 80-х роках минулого століття. Терміни виживання – 20-25 років. Є окремі повідомлення про виживання пацієнтів з пересадженими органами більше 30 років. Проте строга статистика ведеться тільки до 5 років після операції. Треба сказати, що більше 80% пацієнтів з пересадженими органами живуть цей час. Близько 40% пацієнтів виживають протягом 20 років. Це дуже добрий результат!

Методи консервації органів

Важливою проблемою трансплантології є проблема консервації і зберігання органів. Головною перешкодою на шляху створення надійних способів тривалої консервації є мала тривалість виживає клітин і органів в умовах ішемії. Для боротьби з ішемічним пошкодженням ізольованих органів і тканин використовують три групи методів.

1. Методи біологічної перфузії, що передбачають підтримку початкового рівня метаболічної активності в органах шляхом перфузії їх кров'ю в нормотермічному режимі або близькому до нього (34-38°С).

2. Методи гіпотермічної консервації, засновані на забезпеченні пониженої, але адекватної метаболічної активності трансплантата шляхом зберігання його при температурі 8-12°С (гіпотермічна перфузія) або при температурі 2-4°С (фармакохолодова безперфузійна консервація).

3. Метод глибокого охолоджування (кріоконсервація), заснований на забезпеченні умов для максимально повного оборотного припинення метаболічної активності в трансплантатах шляхом зберігання їх при температурі нижчий 0°С.

Щоб зберегти живі клітини протягом декількох місяців, їх зберігають при температурі мінус 72 градуси в твердому двоокисі вуглецю. При цій температурі всі хімічні реакції практично припиняються. Для тривалішого зберігання використовують нижчі температури, аж до температури рідкого азоту (мінус 196 градусів). Теоретично в такому холоді зберігання можливе на тисячі і мільйони років.

В останні роки в трансплантології все більше практикується використовування наперед запасеного власного (або найближчих родичів) кісткового мозку і стовбурних клітин, які виділяють з пуповинної крові новонароджених. Основний спосіб зберігання – глибинне і тривале охолоджування.

Подальше вдосконалення методів консервації органів необхідне для того, щоб досягти збереження ізольованих органів на невизначено тривалий час і створити банк органів.

Ксенотрансплантація в рішенні проблем морально-етичного і правового порядку

Стратегічна задача в майбутньому полягає в підборі повністю сумісних пар донор - реципієнт. Проте немає іншої такої області медицини, де б так гостро виявлялися проблеми морально-етичного і правового порядку. При уявній доступності донорських органів пропозиції в цій сфері ніколи не були адекватними існуючим потребам. Тому не дивний факт виникнення і процвітання нового виду бізнесу – нелегальної торгівлі людськими органами. Предметом широких дискусій є питання про право людини на своє тіло після смерті і як частина цієї проблеми – питання про право на вилучений орган. Необхідна гарантія права індивіда віддати орган після смерті, одночасно зберігаючи його право на відмову. Охорона здоров'я розвинених країн ґрунтується на принципі універсального медичного обслуговування, тобто всі хворі громадяни мають рівні права на висококваліфіковану медичну допомогу. Необхідні юридичні гарантії для виключення ситуацій, коли перевага в доступі до трансплантаційної програми або в отриманні органу може визначатися фінансовим або соціальним статусом хворого. За словами професора хірургії Вісконсинського університету Ханса Солінгера, в США при справжньому стані речей з донорами – ивісім з десяти людей вмирають, тому що не одержують вчасно потрібний орган.

Найближчі перспективи принципового поліпшення ситуації в трансплантології – ксенотрансплантація і вирощування в лабораторних умовах людських тканин і органів. При пошуках нових джерел донорських органів учені зупинили вибір на свинях по декількох міркуваннях. На думку професора експериментальної хірургії, педіатрії і імунології університету Дюка в Дурхемі Джефрі Платта, органи свині мають розміри, ідеально відповідні людині. Інша перевага свиней – в їх надзвичайній плодючості. Учені університету і співробітники компанії «Nextran» з Нью-Джерси вирішили «сконструювати» свиню із заданими імунологічними параметрами. Річ у тому, що в крові людини циркулюють «розвідники» імунної системи – білки-комплементи. Вони відшукують і атакують чужака, позначаючи претендента на знищення. Інші білки, мембранний кофактор (МСР) і чинник прискорення розпаду (DAF) захищають від руйнування власні тканини організму, блокуючи приєднання до них комплементу. Враховуючи вищеперелічені обставини, компанія «Nextran» методом генної інженерії створила свиней, органи яких містять людські імунні білки МСР і DAF. Інший метод в ксенотрансплантології розробили російські учені. Відомо, що ксенореактивні антитіла людини здатні розпізнавати широкий спектр ксеноантигенів, при цьому більше 80% цих антитіл вибирають як мішень вуглевод – галактозу, відсутній у людини. За допомогою іммуноферментного методу виробляється кількісна оцінка змісту цих антитіл в крові людини, а потім їх видалення за допомогою іммуносорбції на колонці. Розробляється метод виборчої елімінації В-лімфоцитів, продукуючих дані антитіла. Це дозволить перейти до міжвидової трансплантації органів. Деякі учені вельми скептично відносяться до самої ідеї пересадки органів від тварин людині, а уряд Великобританії навіть ввів мораторій на дослідження по ксенотрансплантації, мотивуючи таке рішення тим, що при операції можлива передача вірусів (у тому числі і невідомих на сьогоднішній день) від тварини людині.