111.Види допомог та послуг у зв»язку з втратою працездатності

За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг [2, ст. 34]:

1) допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною);

2) допомога по вагітності та пологах;

3) допомога при народженні дитини;

4) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

6) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).

Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю [2, ст. 35, 37]

Ця допомога надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

2) необхідності догляду за хворою дитиною;

3) необхідності догляду за хворим членом сім’ї;

4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

8) санаторно-курортного лікування.

112.Поняття, суб’єкти та об’єкт державного соц..Страх від нещасн.Випадку на виробництві та проф..Захворювання

Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  від 23.09.1999р. визначає основні засади організації та здійснення цього виду страхування.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку :

є  застраховані громадяни,  а  в  окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники (роботодавці,  а  в  окремих  випадках  -застраховані особи) та  страховик - Фонд  соціального   страхування   від   нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Об'єктом страхування   від   нещасного   випадку   є    життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на  умовах  трудового договору(контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти,  докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять;  під час занять, коли вони набувають професійних навичок;  у  період  проходження виробничої практики(стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи,  які утримуються у виправних,  лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

          Добровільно, за письмовою заявою,  від  нещасного  випадку  у Фонді   соціального   страхування  від  нещасних  випадків  можуть застрахуватися:

  1) священнослужителі,   церковнослужителі   та   особи,   які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

  2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

  3) громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

      Наймані працівники не сплачують страхових внесків по цьому виду страхування.

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства. Установи, організації проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку   визначення   страхових   тарифів   для підприємств,   установ   та   організацій  на  загальнообов'язкове соціальне страхування від  нещасного  випадку  на  виробництві  та професійного  захворювання,  що затверджується Кабінетом Міністрів України.