6.Відмежування трудового права від суміжних галузей права(харитонов)

Трудове право слід відмежовувати від суміжних галузей права (цивільного, адміністративного, аграрного, права со­ціального забезпечення) за його предметом і методом.

До сфери дії цивільного права рівною мірою належать як майнові, так і немайнові відносини незалежно від пов'язаності останніх відносин з майновими. Предмет трудового права склада­ють індивідуальні й колективні трудові відносини. Як уже зазначалося, предметом трудових відносин є процес праці, жива праця, а предметом цивільно-правових відносин, зокре­ма тих, що пов'язані із працею і випливають з договору підря­ду, доручення, авторського договору, є матеріалізований ре­зультат праці. За трудовими відносинами працівник зобов'я­зується виконувати роботу певного роду (за конкретною спе­ціальністю, посадою, кваліфікацією), а в цивільно-правових відносинах, пов'язаних із застосуванням праці, виконується індивідуально-конкретне завдання. У ЦП відстутні норми інститутів робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, дисципліни праці й дисциплінарної відповідальності

Схожість трудового й адміністративного права виявляєть­ся в наявності спільних рис предмета і методу правового регулювання. До предмета трудового права входять індивідуаль­ні та колективні трудові відносини, яким притаманний орга­нізаційно-управлінський елемент, а предмет адміністратив­ного права утворюють відносини в сфері державного управ­ління, однак трудове право регулює управління в процесі праці всередині підприємства. Тут суб'єкти й об'єкти управ­ління (висловлюючись мовою адміністративного права) по­в'язані договірними відносинами.

Трудове право має справу з працюючими громадя­нами, а право соціального забезпечення — в основному з непрацездатними особами. У трудовому праві виплачується заробітна плата працівникові за виконану ним роботу з фон­ду оплати праці підприємства (установи, організації), а пра­вом соціального забезпечення передбачається виплата пенсій і допомог зі спеціальних централізованих соціальних фондів (Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування). Крім того, є відмінності і в методі правового регулювання.

7.Поняття джерел трудового права

Джерела трудового права - це нормативно-правові акти та окремі норми, які покликані регулювати відносини, що входять в предмет трудового права. Особливості:1.вони видаються на різних рівнях правового регулювання праці: федеральному, регіональному, місцевому та локальному. 2.джерела трудового права можуть бути прийняті не тільки державними органами, а й за їх дорученням органами місцевого самоврядування, субєктами трудового права.

Джерела1.) Конституція України;2.) міжнародні правові акти про працю; 3.) Кодекс законів про працю України та інші законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини, зокрема Закони України “Про оплату праці”, “Про зайнятість населення”;4.) підзаконні акти, що регулюють трудові відносини;5.) акти соціального партнерства; 6.) локальні правові норми;7.) рішення Конституційного Суду та керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України.

За сферою дії джерела трудового права поділяються на центральні та локальні. За національною належністю ними є міжнародні та національні акти. Джерела трудового права можуть бути також класифіковані за: а) формою акта (закони, постанови, укази, положення, інструкції та ін.); б) правотворчим органом (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства та відомства, інші органи центральної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, роботодавець та ін.); в) видом суспільних відносин, які вони регулюють (трудові відносини, відносини щодо зайнятості та працевлаштування, відносини розгляду трудових спорів тощо) та за іншими підставами.