43. Токсикологічна дія радіоізотопів на живі організми.

Дія радіоізотопів на різні органи людини пов’язана з їх вибірковим накопиченням. Систематичне споживання продуктів харчування та води, забруднених радіоактивними речовинами, призводить до накопичення останніх в організмі людини:

- йоду – нагромаджується у щитовидній залозі, а потім здійснює кругообіг в організмі, відщеплюється в печінці і частково виводиться через нирки;

- стронцію – накопичується в кістках;

- цезію – відкладається у м’язах, проникає в клітини і рівномірно опромінює організм.

Стронцій-90 і барій-140 в основному виводяться з калом, цезій-37 виділяється з калом менше, ніж стронцій-90, але більше виводиться з сечею і молоком.

Внаслідок аварій на ядерних установках відбуваються викиди в оточуюче природне середовище радіоізотопів йоду, які надходять в організм переважно через органи травлення і дихання. При надходженні в організм радіоізотопи йоду вибірково накопичуються в щитоподібній залозі і викликають її опромінення й ураження.

Внутрішнє опромінення можливе при вдиханні, ковтанні радіоізотопів та проникненні їх в організм людини через шкіру. Деякі речовини поглинаються і накопичуються в конкретних органах, що призводить до високих локальних дозамрадіації. Наприклад, кальцій, радій, стронцій накопичуються в кістках, ізотопи йоду викликають пошкодження щитовидної залози, рідкоземельні елементи - переважно пухлини печінки. Pавномерно розподіляються ізотопи цезію, рубідію, викликаючи пригнічення кровотворення,пошкодження сім'яників, пухлини м'яких тканин. При внутрішньому опроміненні найбільш небезпечні альфа-випромінюючі ізотопи полонію і плутонію.

Внутрішнє опромінення може виникнути при попаданні радіоактивних речовин всередину організму з повітрям, зараженоїводою, і їжею.

Внутрішнє опромінення відбувається при влученні радіоактивної речовини усередину організму при вдиханні повітря, забрудненого радіоактивнимиелементами, через травний тракт (при питті забрудненої води) і в рідкісних випадках через шкіру.

44. Токсикологічна дія речовин опікової дії на організм людини.

Хімічні опіки виникають при дії на шкіру хімічних речовин: кислот, лугів, бензину, фосфору та ін. За характером дії на тканини хімічні речовини поділяють на 2 групи:

1) речовини, що спричинюють коагуляцію білка: кислоти, солі важких металів, деякі леткі масла;

2) речовини, що спричинюють колікваційний некроз: луги, їдкий калій, їдкий натрій, каустична сода.

Кислоти:Основою дії сильних (їдких) кислот є водневі іони, які забирають у білків воду і зумовлюють їх зсідання, внаслідок чого утворюються кислі альбумінати. Чим вища концентрація кислоти, тим більше ються кислі альбумінати. Чим вища концентрація кислоти, тим більше вільних водневих іонів і тим сильніша її дія. Якщо концентрація кислоти висока, то відбувається коагуляція білків, некроз тканин (коагуляційний) і утворення твердого буруватого струпа з крововиливами і запальними проявами навколо нього. Бурувате забарвлення некротизованих тканин пов’язане з перетворенням гемоглобіну в кислий гематин, метгемоглобін або кислий гематопорфірин. Смертельна доза коливається від 5 до 20 г: для концентрованих кислот вона становить 5-10г, для оцтової есенції 30-60 г, оцтової кислоти розведеної — 200-300 г.З неорганічних кислот отрутами можуть бути сірчана (як правило неочищена— так звана купоросна олія); азотна і хлористоводнева (соляна); а з органічних — оцтова, щавлева і розчин альдегіду мурашиної кислоти —формалін.

У разі отруєння найсильнішою за дією концентрованою сірчаною кислотою некротичний струп на внутрішній стінці шлунка звичайно має чорний колір. При отруєнні азотною кислотою уражені хімічними опіками ділянки жовтого кольору внаслідок ксантопротеїнової реакції, для отруєння оцтовою кислотою характерні специфічний запах, різка гіперемія і набряк слизової оболонки шлунка.Отруєння хлористоводневою і щавлевою кислотами призводить до різкогопочервоніння слизової оболонки шлунка і утворення крововиливів.