
- •26. Поняття “кліренс токсиканту” та “кліренс органу”, період напіввиведення токсиканту, напівперіоди елімінації, напівперіод розподілу
- •27. Поняття харчові добавки, класифікація, застосування, біологічна дія.
- •28. Поняття шкідливість, критерії його визначення, основні показники. Розділи екологічної токсикології, їх завдання.
- •29. Практична класифікація токсичних речовин:
- •30. Предмет, завдання і методи екологічної токсикології.
- •31. Принципи класифікації отруєнь
- •32. Принципи класифікації токсичних речовин.
- •33. Принципи класифікації хімічно небезпечних об’єктів.
- •34. Реакції біологічної трансформації, їх характеристика.
- •35. Розподіл, відкладання, накопичення токсичних речовин в організмі.
- •36. Сорбція в біологічних системах. Види сорбції.
- •37. Ступені токсичності речовин.
- •38. Сучасні класифікації пестицидів, наслідки забруднення навколишнього середовища отрутохімікатами.
- •39. Токсикологічна дія аміаку, формальдегіду на організм людини.
- •40. Токсикологічна дія продуктів перегонки нафти: бензином, керосином, соляркою та мастилами.
- •41. Токсикологічна та екотоксикологічна характеристика газів (оксидів вуглецю).
- •42. Токсикологічна характеристика металів (цинк, мідь, залізо).
- •43. Токсикологічна дія радіоізотопів на живі організми.
- •44. Токсикологічна дія речовин опікової дії на організм людини.
- •45. Токсикологічна дія сполук нітрогену (nh3, nh4oh) на організм людини.
- •46. Токсикологічна класифікація речовин.
- •47. Токсикологічний вплив сполук фтору на організм людини.
- •48. Традиційна антидотологія при отруєнні людей та тварин.
- •49. Транскутанна дія забруднювачів довкілля.
- •50. Транспорт ксенобіотиків в організмі.
40. Токсикологічна дія продуктів перегонки нафти: бензином, керосином, соляркою та мастилами.
Нафта – масляниста рідина чорного або темно коричневого кольору, іноді червоного, жовтого кольору. Має характерний запах. Температура кипиння й замерзання різна залежно від сорту нафти. Нафтові і природні гази відносяться до простих ядушливих газів. Іхня ядушлива дія відноситься за рахунок зниження концентрації кисню у повітрі, у результаті його розрідження, до показників нижче життєвої меежі. Критичний ліміт концентрації кисню в розрідженій цими газами атмосфері при якому зявляються клінічні ознаки удушення, дорівнює 16 %. Алкани мають відносну слабку токсичну дію, і оскільки ароматичні водні, які входять до їх складу складають невеликий відсоток, вони не представляють небезпеки. Їхня дія полягає в невеликому подразненні слизових оболонок дихальних шляхів і кон’юнктиви. Коли концентрація кисню у вдихуваному повітрі складає менше 16 % з’являються перші ознаки кисневої недостатності, у тому числі: підвищується амплітуда дихання, розвивається тахікардія і відзначається деяка неузгодженість рухів. Зниження концентрації кисню до менш 12 % обумовлює розвиток синюхи, запаморочення. При концентрації кисню в повітрі до 10% настає кома з фатальним результатом. Токсичність. Бензин у вигляді парів легко поглинається дихальними шляхами. Поглинання шкірою зустрічається значно рідше, у той час як травним трактом – більш часто випадково. Показнику летючості гасу і мазуту невеликий, а тому їхнє поглинання здійснюється, в основному через шкіру, і лише в малій кількості – дихальними шляхами. Після поглинання вуглеводні, проникають у тканини, а їхнє видалення здійснюється переважно через легені. Найбільш важливою токсичною дією є наркоз і загальна анестезія, до яких додаються другорядні ефекти, такі як подразнення дихальних шляхів, кон’юнктивних оболонок і шкіри. Установлено, що рідкі вуглеводні, до складу яких входять 5-16 атомів вуглецю, відповідальні за загально-анестезуючу й подразнюючу дію слизових оболонок і покривів. Тривалий вплив бензину, зокрема крекінг бензину, який містить значну кількість бензолу супроводжується ураженням кісткового мозку. Характерним ураженням, у результаті проникнення рідкого вуглеводню в дихальну систему, є хімічна бронхопневмонія, в окремих випадках із швидким настанням смерті. Масивне вдихання парів бензину викликає різку втрату свідомості, глибоку кому судорогу і швидку смерть. При середньому ступені отруєння шляхом вдихання токсичної речовини, першою ознакою є сльозоточивість, потім складається така клінічна картина, як при гострому отруєнні винним спиртом. Мастила складаються з вуглеводнів комплексної структури, з 20-50 атомами вуглецю. Представляються у вигляді безбарвної чи забарвленої рідини, від жовтого до коричневого кольору. Узагалі мастила не дуже токсичні. ЛД50 більше 10г/кг. Вважається що деякі адитивні речовини токсичніші за власне мастила. Види й токсичність адитивних речовин дуже різноманітні. Вважається що токсичні явища, що розвиваються після заковтування мастила чи контакту зі шкірою – результат дії адитивних речовин.