
- •26. Поняття “кліренс токсиканту” та “кліренс органу”, період напіввиведення токсиканту, напівперіоди елімінації, напівперіод розподілу
- •27. Поняття харчові добавки, класифікація, застосування, біологічна дія.
- •28. Поняття шкідливість, критерії його визначення, основні показники. Розділи екологічної токсикології, їх завдання.
- •29. Практична класифікація токсичних речовин:
- •30. Предмет, завдання і методи екологічної токсикології.
- •31. Принципи класифікації отруєнь
- •32. Принципи класифікації токсичних речовин.
- •33. Принципи класифікації хімічно небезпечних об’єктів.
- •34. Реакції біологічної трансформації, їх характеристика.
- •35. Розподіл, відкладання, накопичення токсичних речовин в організмі.
- •36. Сорбція в біологічних системах. Види сорбції.
- •37. Ступені токсичності речовин.
- •38. Сучасні класифікації пестицидів, наслідки забруднення навколишнього середовища отрутохімікатами.
- •39. Токсикологічна дія аміаку, формальдегіду на організм людини.
- •40. Токсикологічна дія продуктів перегонки нафти: бензином, керосином, соляркою та мастилами.
- •41. Токсикологічна та екотоксикологічна характеристика газів (оксидів вуглецю).
- •42. Токсикологічна характеристика металів (цинк, мідь, залізо).
- •43. Токсикологічна дія радіоізотопів на живі організми.
- •44. Токсикологічна дія речовин опікової дії на організм людини.
- •45. Токсикологічна дія сполук нітрогену (nh3, nh4oh) на організм людини.
- •46. Токсикологічна класифікація речовин.
- •47. Токсикологічний вплив сполук фтору на організм людини.
- •48. Традиційна антидотологія при отруєнні людей та тварин.
- •49. Транскутанна дія забруднювачів довкілля.
- •50. Транспорт ксенобіотиків в організмі.
32. Принципи класифікації токсичних речовин.
В наш час у народному господарстві України використовуються десятки тисяч різних хімічних сполук, вплив або викид яких в довкілля може призвести до загрози для здоров’я і життя людей. За ступенем токсичності при інгаляційному і пероральному шляхах попадання в організм хімічні речовини под.:1.Речовини задушливої дії(хлор, фосген,та ін..); 2.Речовини загальноотруйної дії (оксид карбону та ін.); 3.Речовини задушливої дії та загальноотруйної дії (нітратна кислота, фтористий водень та ін.) 4.Нейротропні отрути (сірководень та ін)5.Речовини задушливої та нейтропної дії(аміак та ін.);6. Метаболічні отрути (дихлоретан). До найнебезпечніших хімічних речовин належить: деякі сполуки металів(орг. і неорг.похідні ртуті та ін..); карбоніли металів(пентакарбоніл заліза та ін.);речовини що мають ціанисту групу(синильна к-та та її солі);сполуки фосфору(хлорид фосфору, фосфін);фторорганічні сполуки(фтор етанол та і ін.); хлоргідрони(епіхлоргідрон);галогени(хлор, бром); інші сполуки(метил бромід, фосген).
До сильних токсичних хімічних речовин належать: мінеральні та органічні к-ти( сірчана, оцтова та ін.); луги( аміак та ін.); сполуки сірки(сірковуглець, хлорид сірки та ін.);хлор- і бромзаміщені похідні вуглеводню(хлористий метил та ін.); деякі спирти і альдегіди кислот; орг. і неорг. аміносполуки(анілін та ін.); феноли,крезоли та їх похідні; гетероциклічні сполуки. До помірно токсичних, мало токсичних і практично нетоксичних хім. реч. належить вся основна маса хім. сполук. Особливу групу хім. небезпечних реч. складають пестициди. Основні шляхи надходження токсичної реч. в організм людини через органи дихання,їжу, шкіру та кров.
33. Принципи класифікації хімічно небезпечних об’єктів.
Об’єкти народного господарства, на котрих можуть виникнути масові ураження сильнодіючими отруйними речовинами людей, тварин, рослин називаються хімічно небезпечними об’єктами(ХНО). До ХНО відносяться:заводи і комбінати хім. галузей промисловості, а також окремі агрегати і установки, які виробляють або використовують СДОР;заводи з переробки нафтопродуктів;виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР;склади і бази, на яких знаходяться запаси речовин для дезінфекції, дератизації; склади і бази із запасами отрутохімікатів для с/г; транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хім. продукти;залізничні станції і порти, де концентрується продукція хім. виробництв, термінали та склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР;підприємства, обладнані холодильними обстановками, водонапірними станціями та очисними спорудами, де використовуються хлор або аміак. Головним фактором ураження при аваріях на хім. небезпечних об’єктах є хім. зараження місцевості і приземного шару повітря. Ці об’єкти розподіляються за ступенями хім. небезпеки: перший ступінь хім. небезпеки( у зонах можливого хім. зараження від одного з них мешкає більше 75 тис. чол..) – 76 обєктів; другій (від 40 до 75 тис. осіб)– 60 одиниць; третій(менше 40 тис. чол.) – 1134 одиниць; четвертий ( не виходить за межі об’єкту)–540.ХНО є потенційними джерелами техногенної небезпеки.