
- •26. Поняття “кліренс токсиканту” та “кліренс органу”, період напіввиведення токсиканту, напівперіоди елімінації, напівперіод розподілу
- •27. Поняття харчові добавки, класифікація, застосування, біологічна дія.
- •28. Поняття шкідливість, критерії його визначення, основні показники. Розділи екологічної токсикології, їх завдання.
- •29. Практична класифікація токсичних речовин:
- •30. Предмет, завдання і методи екологічної токсикології.
- •31. Принципи класифікації отруєнь
- •32. Принципи класифікації токсичних речовин.
- •33. Принципи класифікації хімічно небезпечних об’єктів.
- •34. Реакції біологічної трансформації, їх характеристика.
- •35. Розподіл, відкладання, накопичення токсичних речовин в організмі.
- •36. Сорбція в біологічних системах. Види сорбції.
- •37. Ступені токсичності речовин.
- •38. Сучасні класифікації пестицидів, наслідки забруднення навколишнього середовища отрутохімікатами.
- •39. Токсикологічна дія аміаку, формальдегіду на організм людини.
- •40. Токсикологічна дія продуктів перегонки нафти: бензином, керосином, соляркою та мастилами.
- •41. Токсикологічна та екотоксикологічна характеристика газів (оксидів вуглецю).
- •42. Токсикологічна характеристика металів (цинк, мідь, залізо).
- •43. Токсикологічна дія радіоізотопів на живі організми.
- •44. Токсикологічна дія речовин опікової дії на організм людини.
- •45. Токсикологічна дія сполук нітрогену (nh3, nh4oh) на організм людини.
- •46. Токсикологічна класифікація речовин.
- •47. Токсикологічний вплив сполук фтору на організм людини.
- •48. Традиційна антидотологія при отруєнні людей та тварин.
- •49. Транскутанна дія забруднювачів довкілля.
- •50. Транспорт ксенобіотиків в організмі.
49. Транскутанна дія забруднювачів довкілля.
Транскутанна – проникнення токсиканта через шкіру - водорозчнинні токсиканти мало проникні або взагалі непроникні,літофільні-легко долають барєр (нікотин,тетраетил свинець-бензин,хлоридні розчинники,тетрахлоретан,органохлорні інсектициди – ДДТ (дуст),солі ртуті,органічні газові і рідкі леткі речовини,рідкі вуглеводні жирного сяду С6С10,ароматичні вуглеводні-ксенол).
50. Транспорт ксенобіотиків в організмі.
Відразу після надходження ксенобіотиків в організм, починається їх трансформація, що приводить до повної або часткової втрати токсичних властивостей. Але може статися так, що вторинні метаболіти за токсичністю перевершать вихідні ксенобіотики (летальний синтез). Продукти летального синтезу можуть трансформуватися в менш небезпечні або нейтральні речовини. Відомо невелика кількість сполук, які біотрансформації не піддаються і виводяться з організму в незміненому вигляді. Біотрансформація спрямована на зниження жиророзчинності, підвищення полярності, водорозчинності молекул, що сприяє їх подальшому виведенню із сечею.
Метаболізм отрут відбувається у мікросомах печінки, мітохондріях, крові за участю ферментів. Типовими механізмами біотрансформації речовин є окиснення, гідроліз, відновлення, кон'югація (зв'язування). Окиснення - найпоширеніший механізм біотрансформациіі отрут. У мікросомах відбувається гідроксилювання, ациклічне окиснювання (ароматичне гідроксилювання), дезамінування, сульфування. Подібним чином у мікросомах печінки відбувається трансформація великої кількості фармакологічних препаратів (барбітурати, морфін).
Оксидази, дегідрогенази, мітохондрії забезпечують окиснювання спиртів та альдегідів. Більшість спиртів наприкінці перетворюються в карбонові кислоти, ароматичні кислоти – у фенол-метильні групи. Летальний синтез найчастіше пов'язаний з процесом окиснювання (наприклад, фтороцтова кислота не є отрутою для організму, але в циклі Кребса вона окиснюється до дуже отруйної фторцитратної кислоти. Метанол, етиленгліколь, анілін окиснюються до метаболітів, які є більш токсичними порівняно з вихідними речовинами.
Відновлення може привести до більш або менш токсичних продуктів. У реакціях беруть участь мікросомальні ферменти. Нітросполуки ароматичних рядів відновлюються.
Гідроліз відноситься до розповсюджених способів інактивації (нейтралізації) отрут. Продукти арсенатної кислоти, або органіка, що містить арсен, гідролізуються в отрутний оксид арсену. Ферменти гідролізу – це естерази, які синтезуються в печінці, тому в період гострої інтоксикації необхідно зберігати нормальну діяльність печінки. Складні ефіри піддаються лужному гідролізу в тканинах і крові.
Кон'югація. Отрути і їх метаболіти утворюють полярні кон’югати з ендогенними субстратами, що слабко проникають через мембрани, добре розчинні у воді, тому легко виводяться з організму.