3.Сутність процесу навчання.

Процес – сукупність послідовних дій для досягнення будь-якого результату.

Процес навчання – поняття, що відображає суттєві ознаки навчання і характеризує його модель (внутрішню будову).

Навчальний процес – поняття, що відображає узагальнені відмінності (час, конкретні умови) в протіканні навчання в різних типах освітніх установ.

Отже, навчання як процесуальне явище має всі властивості діалектичного розвитку. Багато дослідників вважають, що основною одиницею процесу навчання є відношення між діяльностями викладання та учіння. Але це відношення “вчитель – учень” не може бути зведене до відношення “передавач – приймач”. Необхідна активність обох учасників процесу, їхня взаємодія. Вчитель створює необхідні умови: організовує дії учня, спрямовує їх, повідомляє нову інформацію, демонструє прийоми та способи дій, контролює, оцінює, надає необхідні засоби. Але формування знань, умінь та навичок, понять і мислительних операцій можливе тільки внаслідок власної активності учня. Відомо, що процес навчання має двосторонній характер, тобто неможливий без діяльності вчителя й учнів, без їх дидактичної єдності (цілісність цього процесу забезпечується постановкою і досягненням спільних цілей викладання й учіння).

Відповідно до уявлень сучасної психології розвиток психіки здійснюється в діяльності (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Г. С. Костюк та ін.). Оскільки метою навчальної діяльності є зміна самого діючого суб’єкта – учня (розвиток його здібностей, оволодіння знаннями, способами діяльності і т.д.), то основним у навчанні є не викладання матеріалу, а організація діяльності учня з його засвоєння.

Отже, основна функція вчителя у навчанні полягає в організації пізнавальної діяльності учнів. Тому навчання можна визначити також як управління пізнавальною і практичною діяльністю учнів, внаслідок якої в них формуються певні знання, уміння і навички, розвиваються здібності

4.Викладання як діяльність учителя. Учіння як діяльність учнів.

• Викладання – це діяльність тих, хто навчає, а учіння – це діяльність тих, хто навчається. «Викладання – діяльність учителя в процесі навчання. Воно полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів по засвоєнню, закріпленню й застосуванню знань, у перевірці якості знань, умінь і навичок».

• Роль суб'єкта викладання в дидактичному процесі є надзвичайно великою і різноплановою. І. А. Зязюн підкреслює, що «освіта неможлива без Учителя, з іменем якого пов'язані перемоги і поразки. Він завжди уособлював у собі мудрість суспільної свідомості і мав непересічний вплив на все суспільство. Він завжди був громадянином і професіоналом, він завжди був наставником, поводирем у майбутнє».  Вчитель виступає, передусім, як організатор, керівник у навчально-пізнавальній діяльності учнів; створює умови, за яких учні як суб'єкти учіння можуть найбільш цілеспрямовано, змістовно, оптимально, раціонально й ефективно вчитися, опановувати підвалини професійної майстерності; є джерелом системи знань, навичок і вмінь; надає своєчасну допомогу учням, коли є така потреба; виконує роль вихователя; піклується про всебічний розвиток особистості учнів; контролює та оцінює хід і результати навчально-пізнавальної діяльності учнів тощо. «В ідеалі учитель стає організатором самостійного навчального пізнання учнів, не головною дійовою особою в класі, а режисером їх взаємодії з навчальним матеріалом, один з одним і з учителем».

• Проблема учіння, на думку С. У. Гончаренка, є «найбільш складною і найменш опрацьованою. Вона полягає в організації ефективності мислительної діяльності самого учня з метою розвитку мислення, формування необхідної суми знань, умінь і навичок, вироблення сучасної наукової картини світу». І. А. Зязюн дає дефініцію поняття «учіння» в контексті гуманістичної стратегії теорії і практики навчального процесу: «...Учіння розуміється як знання, сприймається як переконання, втілюється як дія».  Учіння – це система навчально-пізнавальних дій учнів, спрямованих на опанування знаннями, навичками та вміннями їх застосування у професійній діяльності, формування особистості громадянина України.

Передумовами навчальної діяльності учнів є наявність:

1. мети, що стимулює учня до цілеспрямованої змістовної навчально-пізнавальної діяльності;

2. мотивації до навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності;

3. соціальної та морально-психічної готовності до майбутньої професійної діяльності;

4. самостійності та активності учнів у навчально-пізнавальній діяльності, зосередженості на опануванні професійної майстерності.

І. А. Зязюн виокремлює такі основні компоненти процесу учіння :

1. суб'єкт учіння – індивід, який навчається, здобуває знання;

2. об'єкт, на який спрямовується активність суб'єкта – знання, які належить опанувати суб'єкту;

3. знання, опановані суб'єктом в результаті учіння.

Структура навчальної діяльності суб'єкта учіння має три взаємопов'язані аспекти: мотиваційний, процесуальний і змістовий. Вони діють у комплексі. Через тесутність учіння полягає не стільки в опануванні певних знань, навичок та вмінь, стільки в оволодінні методикою учіння, умінні вчитися, у формуванні ефективної методики самоосвіти. В гуманістичному підході до освіти найважливіше це – «...формування в учнів не лише нормативних знань, але передусім механізмів самонавчання і самовиховання з врахуванням максимального включення індивідуальних здібностей кожного учня».