107. 49 Поняття державної таємниці, охорони державної таємниці, національної безпеки, національних інтересів, загроз національній безпеці. Об’єкти національної безпеки.

Державна таємниця - це інформація, певні відомості, несанкціонований доступ до яких може заподіяти шкоду інтересам держави. У Законі України "Про державну таємницю"- визначено, що "державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою"

національна безпека — це стан внутрішніх і міждержавних відносин, який визначає ефективність системи державних, правових і суспільних гарантій прав та свобод людини та громадянина, базових цінностей та інтересів суспільства й суверенної держави від внутрішніх і зовнішніх загроз.

Національні інтереси — це визначальні потреби суспільства (держави), які співвідносяться з його (її) базовими цінностями і виражаються у вигляді програмних нормативних цілей у певних законодавчих актах.

Загрози національній безпеці — це стан відносин, коли існує очевидний намір (обіцянка) однієї держави (держав), юридичних чи фізичних осіб завдати шкоди національним інтересам іншої держави (держав). 

108. 50 Характеристика загроз національним інтересам і національній безпеці України.

До загроз для інформаційної безпеки України належать:

— вияви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

— поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;

— комп'ютерні злочинність та тероризм;

— розголошення інформації, яка є державною та іншою, передбаченою законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;

— намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації;

— маніпулювання громадською думкою з боку державної влади, фінансово-політичних кіл;

— спроби запровадження цензури тощо.

Забезпечення гуманітарної безпеки передбачає виявлення та усунення загроз, пов'язаних із діями, спрямованими на підрив гуманітарного, інтелектуального потенціалу нації, прав і свобод людини та громадянина. Серед цих загроз необхідно передусім відзначити такі:

— наростаюче науково-технологічне відставання України від розвинутих країн;

— неефективність державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності;

— низька конкурентоспроможність продукції;

— нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і технологічної експансій;

— зниження внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних кадрів для наукових, конструкторських, технологічних установ та високотехнологічних підприємств, незадовільний рівень оплати науково-технічної праці, спад її престижу, недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності;

— відплив учених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі України;

— невизначеність державної науково-освітньої політики тощо.

У Концепції національної безпеки України до основних загроз національної безпеки України у військовій сфері належать:

— посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність;

— нарощування поблизу кордону України угрупувань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що сформувалися;

— військово-політична нестабільність та конфлікти у сусідніх країнах;

— можливість застосування ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення проти України;

— зниження рівня боєздатності військової організації держави;

— політизація силових структур держави;

— поширення зброї масового ураження та засобів її доставления;

— нелегальна міграція;

— накопичення великої кількості застарілої та непотрібної для Збройних сил України військової техніки, озброєння, вибухових речовин;

— незавершеність договірно-правового оформлення і недостатнє облаштування державного кордону України;

— незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;

— створення та функціонування незаконних збройних формувань.

51 Характеристика основних напрямків державної політики з питань національної безпеки.Політична безпека — це стан захищеності політичних інтересів особи, соціальних груп, держав від внутрішніх та зовнішніх загроз, а також система заходів щодо забезпечення цієї захищеності. У багатьох випадках вона ототожнюється з державною безпекою, проте її зміст значно ширший. Політична безпека, як центральний елемент національної безпеки, означає безпеку всього політичного життя, захищеність прав і свобод громадян, політичних партій, громадсько-політичних об'єднань, рухів, цілісності та незалежності держави від політичної сваволі й екстремізму в середині держави, політичного тиску та агресивних спрямувань на міжнародній арені.

109. 52 Поняття розвідувальної діяльності, розвідувальних органів України, контррозвідувальної діяльності. Завдання розвідувальних, контррозвідувальних органів України та принципи їх діяльності.

Контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України.

Завданнями контррозвідувальної діяльності є:

добування, аналітична обробка та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної та іншої діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України;

протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України;

розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян

Розвідувальна діяльність – діяльність спеціальних органів державної влади, спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз, сприяння формування і реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони. Розвідувальна діяльність здійснюється з метою отримання розвідувальної інформації, тобто відомостей про реальні та потенційні можливості, плани, наміри і дії іноземних держав, організацій та окремих осіб, що загрожують національним інтересам України, а також про події і обставини, що стосуються національної безпеки і оборони.

Для пошуку і отримання розвідувальної інформації та забезпечення безпеки своїх співробітників розвідувальні органи використовують методи і засоби оперативно-розшукової діяльності у порядку, визначеному у Законі України „Про оперативно-розшукову діяльність”, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про розвідувальну діяльність”.

розвідувальні органи України — це спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної ді­яльності. Розвідувальний орган України може функціонувати як самостійний державний орган, так і у складі центрального органу виконавчої влади.