1. Предмет та система курсу спо.

Предмет навчальної дисципліни є положення про основи організації системи завдання, повноваження СПО, а також правовий статусс осіб які там працюють.

Система навчальної дисципліни – це перелік тем які необхідно вивчити:

1. Вступ до навчальної дисципліни.(предмет,система,джерела)

2. Організааційні питання діяльності судових органів України.(характеристика судової влади і організаційні питання діяльності конституційного суду)

3. Організаційні питання діяльності правоохоронних органів ( система, склад, повноваження, завдання органів прокуратури…)

2 Взаємозвязок курсу « спо» з іншими суміжними юридичними дисциплінами

Дана дисципліна є організаційною у системі юриспруденції і вона є базовою на першому курсі, так як отримана інформація вподальшому поглиблюється при вивченні галузевих юридичних дисциплін.

3 Поняття та види правоохоронної діяльності

 Правоохоронна діяльність — це така державна діяльність, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноважени­ми органами шляхом застосування юридичних заходів впливу із су­ворим дотриманням встановленого законом порядку.

Види правоохоронної діяльності:

1. Правосуддя в том числі і судовий контроль

2. Викриття і рослідування кримінальних правопорушень ( орг.. прокуратури, міліція)

3. Здійснення прокурорського нагляду, підтримка держ. обвинувачення в суді , представництво інтересів держави і громадянина

4. Надання юридичної допомоги

4 Формально юридичні джерела права курсу спо

Джерелами навчальної дисципліни є навчальна література , підручники, наукова література( статті у фахових виданнях, монографії), н.п.а. України.

Формально юридичними джерелами права – є письмові документи в яких об’єктивована право України – це нормативно правові акти.

Н.п.а. поділяються на:

1. За юридичною силою:

А) Закон України

Б) підзаконні н.п.а.

2. За змістом ( предметом) правового регулювання:

А) н.п.а загального характеру

Б) н.п.а. про судову владу, правосуддя , суди,суддів

В) нн.п.а про органи юстиції та державну виконавчу службу Укр.

Г) н.п.а. про ограни прокуратури

Д) н.п.а про органи досудового слідства

Ж) н.п.а про організацію правової допомоги України

5 Поняття і характеристика ознак судової влади

. Поняття й основні ознаки судової влади

Судова влада стала об’єктом самостійного наукового дослідження лише в рамках теорії поділу влади. Якщо феномен влади досліджується вже тисячоліття, то судова влада як самостійне соціальне явище звертає на себе увагу вчених близько трьохсот років.

Існує декілька підходів до тлумачення поняття «судова влада». Відповідно до першого судову владу визначають як сукупність судових установ, тобто як владу державного органу — суду. Такий підхід має назву організаційного, оскільки пов’язаний він з характеристикою судової системи, принципів її організації, правовим статусом суддів, місцем суду в системі інших державних органів.

Другий підхід зветься функціональним. За ним судова влада визначається як сукупність повноважень суду з відправлення правосуддя, тобто діяльність суду по розгляду й вирішенню у визначеній законом процесуальній формі справ, що мають юридичні наслідки.

Третій підхід (організаційно­функціональний) поєднує два перших і визначає судову владу як систему створених згідно з законом органів, наділених виключними повноваженнями по розгляду юридично значущих справ, що мають юридичні наслідки, із застосуванням спеціальної процедури.

Однак зазначені підходи до визначення поняття судової влади не враховують її владних проявів, державно­атрибутивної природи. Також не дається відповіді, чому судова влада є однією з гілок державної влади, які ознаки споріднюють її з законодавчою та виконавчою гілками державної влади, а які є притаманними лише владі судовій, характеризують її виключність і самостійність.

Спроби розкрити зміст терміна «влада» робилися ще мислителями далекого минулого. Спочатку (до з’ясування природи влади) панував синкретичний підхід, що об’єднував владу надприр

одних сил і людей, природні чинники і сус­піль­ну владу.

Середньовічні вчені на перший план ставили владу Бога, вважаючи її людський варіант лише похідним.

Влада як соціальне явище зацікавила письменників­утопістів та енциклопедистів напередодні буржуазних революцій у Західній Європі, коли постало питання про повалення влади феодалів і заміну її новою. У їхніх творах йшлося про владу народу, що знайшло своє втілення в прийнятих згодом конституціях.

Зараз при всьому розмаїтті існуючих поглядів на владу багатьом представникам різних напрямків суспільної думки притаманна її характеристика як авторитету, якому властива можливість змусити підкоряти своїй волі інших людей. Кожна влада заснована на силі авторитету: чим повніше влада виражає інтереси суспільства, тим більший вона має авторитет, а відповідно підкорення їй стає більш добровільним та усвідомленим.

Отже, влада — категорія багатогранна, яку слід розглядати через концепцію управління, засобу нав’язувати свою волю, примусу, нарешті, владовідносин. Поняття «судова влада» характеризується наявністю, як правило, не менше двох суб’єктів відносин, одним з яких є суд. Влада — це засіб функціонування суспільства, який залежить від характеру й рівня суспільного життя, сутність якого полягає у відносинах підкорення волі окремих осіб та об’єднань керівній у цьому суспільстві волі. Розуміння сутності й ролі судової влади в державі буде змінюватись відповідно до певного історичного етапу розвитку суспільства, залежатиме від того, яке місце відведено в ньому суду як органу судової влади.

Як бачимо, судовій владі притаманні певні загальні ознаки, характерні для влади взагалі. Їх аналіз дозволяє з’ясувати, у чому полягає та виявляє себе владний характер діяльності й повноважень суду. Хоча кожна ознака, властива владі взагалі, стосовно судової влади, безумовно, набуває певної специфіки. Крім того, вона містить ознаки, що розкривають її специфіку, унікальну природу, виключне місце в системі державної влади, — специфічні ознаки. Усі ці ознаки в сукупності, доповнюючи одна одну, дозволяють визначити поняття судової влади з урахуванням її владної сутності.