Принцип поваги прав і основних свобод людини

Вперше сформований як самостійний в Заключному акті НБСЄ 1975 р, міститься в Статуті ООН (п. 3 ст. 1, ст. 55).

одна з найбільш нормативно забезпечених сфер міжнародного права.

Покладає на суб'єктів міжнародного права такі основні права і обов'язки:

1) обов'язок поважати права людини і основні свободи незалежно від статі, раси, мови, релігії;

2. обов'язок сприяти і розвивати ефективне здійснення громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод;

3. обов'язок поважати право людини на об'єднання з іншими;

4. обов'язок поважати право національних меншин на рівність перед законом, надати їм повну можливість користуватися правами людини і основними свободами і захищати їх законні інтереси в цій галузі;

5. обов'язок визнати право людини знати свої права і свободи і захищати їх;

6. обов'язок дотримуватися міжнародних пактів, декларацій і угод з прав людини, якщо вони ними зобов'язані;

7) обов'язок прийняти законодавчі акти та вжити інших заходів необхідних для забезпечення міжнародне визнаних основних прав і свобод людини;

8) обов'язок гарантувати людині, права якої порушені, ефективні засоби захисту.

Кожна людина має на сьогодні право звернення в міжнародні структури за захистом своїх прав. (інституційні механізми: в рамках ООН, на регіональному рівні – суд ЄС, Європейський Суд з прав людини, Міжамериканський суд з прав людини, Міжнародний трибунал по колшній Югославії, Міжнародний трибунал по Руанді)

Принцип рівноправ'я і права народу розпоряджатися власною долею

Закріплення в Заключному акті НБСЄ принципу рівноправ'я і права народу розпоряджатись власною долею

Передбачає за суб'єктами міжнародного права такі права і обов'язки:

1. обов'язок поважати рівність народів і націй;

2. обов'язок поважати право самостійно розпоряджатися власною долею;

3. право народів жити в умовах повної свободи;

4. право визначати, коли захочуть і як захочуть свій внутрішній і зовнішньополітичний статус;

5. право здійснювати на власний розсуд свій політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток;

6. право кожного народу, нації вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами;

7. право просити і отримувати підтримку у відповідності з цілями і принципами Статуту ООН, на випадок, коли їх позбавляють права на самовизначення насильницьким шляхом.

Принцип співробітництва

(Статут ООН, в преамбулі і п.З, ст. 1, В Декларації про принципи міжнародного права 1970 р., Заключний акт НБСЄ 1975 р.)

Покладає на суб'єктів міжнародного права такі зобов'язання:

1. співробітничати у відповідності з цілями і принципами ООН;

2. робити свій внесок у співробітництво на умовах рівності;

3) сприяти взаєморозумінню, довірі, дружнім і добросусідським відносинам в умовах миру, безпеки і справедливості;

4. збільшувати добробут народів;

5. ширше знайомити інші держави з власними досягненнями в економіці, науці, техніці, культурі; робити власні переваги в цих сферах надбанням інших;

6. скорочувати різницю в економічному розвитку.