42. Матеріалізм

Матеріалізм — напрям в історичному розвитку філософії, який вважає матерію першоосновою всього сущого, намагається пояснити всі явища і процеси через матеріальні причини. Протистоїть ідеалізму і релігії М. був

притаманний давньогрецьким філософам (Демокріт) Просвітництву XVII— XVIII ст. (Дідро Ламетрі) Марксу.

Форми матеріалізму

Матеріалізм Стародавньої Греції та Стародавнього Сходу, в якому предмети матеріального світу, природи розглядалися самі по собі в незалежності від свідомості – це, так звана, початкова форма матеріалізму. До представників цієї філософії можна віднести Демокрита, Фалеса, Геракліта та інших

Механістичний (метафізичний) матеріалізм, що одержав поширення в Європі в Новий час. У цей час починає матеріалізм розглядатися з точки зору природи. І весь матеріалізм даного часу зводиться до механічного руху форм матерії. Представники цього часу Галілей, Дж. Локк, Бекон та інші.

Діалектичний матеріалізм у філософії, створений К. Марксом і Ф. Енгельсом, що спирався на філософію Гегеля. Вони вважали, що найважливішим у філософії Гегеля є твердження того, що мислення і діяльність людей не носить, якого б то не було остаточного характеру. А також твердження того, що істина – це не якийсь догмат, а процес історичного шляху в розвитку знання.

Для філософії діалектичного матеріалізму немає нічого усталеного і постійного. На всьому лежить печать знищення та народження, у постійному і безперервному русі знизу вгору, від нижчих до вищих.

Діалектичний матеріалізм взяв за основу категорії філософії Гегеля, проте повністю переосмислили і змінили суть. Якщо в гегелівської філософії говорилося про розвиток Абсолютного духу, то в діалектичний матеріалізм йдеться про різні процеси, які відбуваються в матеріальному і духовному світі. А під ідеєю розумівся не деміург як у Гегеля, а відображення буття і навколишнього світу людиною.

43. Матерія

Матерія — філософська категорія протилежна ідеї ідеальному. Матеріальність речей чи процесів визначається їх речовинністю просторово часовим буттям причинними зв'язками з іншими речами і процесами. В деяких філософських системах М. як неживе протиставляється живому.

Характерні риси матерії:

– самоорганізація;

– наявність руху;

– здатність до відбиття;

– розміщення в часі і просторі.

До елементів структури матерії традиційно відносять:

– живу природу;

– суспільство;

– живу природу.

Матерія виявляє здатність до самоорганізації – тобто здатна відтворювати саму себе без участі будь-яких зовнішніх сил. Флуктуація – це випадкові відхилення і коливання, які притаманні матерії. Даний термін вживається для опису її внутрішніх змін. У результаті подібного роду змін матерія з часом переходить в інше, абсолютно новий стан. Змінившись, вона може загинути повністю або закріпитися і продовжити існувати далі.

Західне суспільство в більшості своїй схиляється до ідеалізму. Пояснити це можна тим, що матеріалізм за традицією пов’язаний з речовинно-механічним розумінням матерії. Дана проблема є вирішуваною завдяки діалектичному матеріалізму, концепція якого розглядає матерію у світлі знань природознавства, дає їй визначення, усуває необхідний зв’язок з речовиною.

Матерія у філософії – це щось, що існує в різноманітті конкретних систем, а також утворень, числа яких немає межі. Конкретні форми матерії не містять первинної, незмінною і безструктурної субстанції.

Всі матеріальні об’єкти мають системної організацією, а також внутрішньої впорядкованістю. У першу чергу впорядкованість проявляється у взаємодії елементів матерії, а також у закономірності їх руху. Завдяки цьому, всі ці елементи і утворюють системи.

Простір і час – це загальні форми буття матерії. Її універсальні властивості виявляються в законах її існування.

Проблема матерії у філософії

Ленін дав визначення матерії, виходячи з її співвідношення з свідомістю. Він сприймав матерію як категорію, яка існує у відносинах, відчуття відображає, але при всьому цьому існує абсолютно незалежно від них.

Матерія у філософії досить-незвично розглядається в діалектичний матеріалізм. У даному випадку поняття про неї не сильно пов’язують з питаннями про її структуру і будову.

У діалектичному матеріалізмі присутні два судження, які суперечать основній концепції матерії філософії:

– не всі прояви матерії дано у відчуттях;

– матерію можна визначити через свідомість, причому вирішальну роль у цьому співвідношенні буде грати саме свідомість.

Поняття матерії як якоїсь об’єктивної реальності в діалектичний матеріалізм характеризує її єдиною субстанцією, яка має безліч властивостей, своїх законів будови, розвитку, руху, а також функціонування.