
- •1. Поняття світогляду, його специфіка, структура, функції
- •2. Філософія як особлива форма суспільної свідомості. Предмет філософії
- •3. Співвідношення філософії, науки і релігії
- •4. Своєрідність філософії Стародавніх Індії та Китаю
- •5. Основні риси античної філософії
- •6. Стиль мислення і особливості середньовічної філософії
- •7. Гуманізм та натурфілософія епохи Відродження
- •8. Раціоналізм і емпіризм філософії Нового часу
- •9. Класична німецька філософія
- •10. Екзистещіалізм: загальна характеристика
- •11. Сучасна зарубіжна філософська антропологія
- •12. Філософський зміст проблеми буття і основні форми буття
- •II. Буття речей, процесів
- •III. Буття соціальне
- •13. Категорія "матерія" в історико-філософському процесі. Категорії "рух" і "розвиток" у філософії.
- •14. Простір і час як форми існування світу
- •15. Діалектика та її альтернативи
- •16. Закони діалектики
- •17. Проблеми пізнання і проблеми істини у філософії
- •18. Єдність чуттєвого і раціонального пізнання
- •19. Походження людини, як філософська проблема
- •20. Особистість як продукт культурного розвитку
- •21. Проблема свідомості у філософії. Свідомість і самосвідомість.
- •22. Сутність і структура суспільної свідомості, її форми
- •23. Філософський аналіз суспільства
- •24. Культура як предмет філософського осмислення
- •25. Проблема цінностей у філософії
- •26. Формаційний та цивілізаційний підходи до розгляду історії
- •27. Майбутнє і проблеми його прогнозування
- •28.Ідейні здобутки г.Сковороди, видатного представника філософії українського Просвітництва.
- •29. Вплив Києво-Могилянської академія на розвиток філософії українського та інших слов’янських народів.
- •30. Українська філософія як культурно-історичний феномен
- •31. Агностицизм
- •32. Аксіологія
- •33.Антропологізм
- •36. Гуманізм
- •37. Детермінізм
- •38. Екзистенціалізм
- •39. Ідеалізм
- •41. Культура
- •42. Матеріалізм
- •43. Матерія
- •44. Мислення
- •45. Парадокс
- •46. Простір
- •47. Рефлексія
- •48. Поняття «свідомість»
- •49. Світогляд
- •50. Свобода
- •52. Субстанція
- •53. Трансцендентальне
- •54. Універсум
- •55. Феномен
- •56. Поняття «філософія»
- •57.Поняття цивілізація
- •58. Поняття цінність
- •59. Поняття буття
- •60. Космополітизм
42. Матеріалізм
Матеріалізм — напрям в історичному розвитку філософії, який вважає матерію першоосновою всього сущого, намагається пояснити всі явища і процеси через матеріальні причини. Протистоїть ідеалізму і релігії М. був
притаманний давньогрецьким філософам (Демокріт) Просвітництву XVII— XVIII ст. (Дідро Ламетрі) Марксу.
Форми матеріалізму
Матеріалізм Стародавньої Греції та Стародавнього Сходу, в якому предмети матеріального світу, природи розглядалися самі по собі в незалежності від свідомості – це, так звана, початкова форма матеріалізму. До представників цієї філософії можна віднести Демокрита, Фалеса, Геракліта та інших
Механістичний (метафізичний) матеріалізм, що одержав поширення в Європі в Новий час. У цей час починає матеріалізм розглядатися з точки зору природи. І весь матеріалізм даного часу зводиться до механічного руху форм матерії. Представники цього часу Галілей, Дж. Локк, Бекон та інші.
Діалектичний матеріалізм у філософії, створений К. Марксом і Ф. Енгельсом, що спирався на філософію Гегеля. Вони вважали, що найважливішим у філософії Гегеля є твердження того, що мислення і діяльність людей не носить, якого б то не було остаточного характеру. А також твердження того, що істина – це не якийсь догмат, а процес історичного шляху в розвитку знання.
Для філософії діалектичного матеріалізму немає нічого усталеного і постійного. На всьому лежить печать знищення та народження, у постійному і безперервному русі знизу вгору, від нижчих до вищих.
Діалектичний матеріалізм взяв за основу категорії філософії Гегеля, проте повністю переосмислили і змінили суть. Якщо в гегелівської філософії говорилося про розвиток Абсолютного духу, то в діалектичний матеріалізм йдеться про різні процеси, які відбуваються в матеріальному і духовному світі. А під ідеєю розумівся не деміург як у Гегеля, а відображення буття і навколишнього світу людиною.
43. Матерія
Матерія — філософська категорія протилежна ідеї ідеальному. Матеріальність речей чи процесів визначається їх речовинністю просторово часовим буттям причинними зв'язками з іншими речами і процесами. В деяких філософських системах М. як неживе протиставляється живому.
Характерні риси матерії:
– самоорганізація;
– наявність руху;
– здатність до відбиття;
– розміщення в часі і просторі.
До елементів структури матерії традиційно відносять:
– живу природу;
– суспільство;
– живу природу.
Матерія виявляє здатність до самоорганізації – тобто здатна відтворювати саму себе без участі будь-яких зовнішніх сил. Флуктуація – це випадкові відхилення і коливання, які притаманні матерії. Даний термін вживається для опису її внутрішніх змін. У результаті подібного роду змін матерія з часом переходить в інше, абсолютно новий стан. Змінившись, вона може загинути повністю або закріпитися і продовжити існувати далі.
Західне суспільство в більшості своїй схиляється до ідеалізму. Пояснити це можна тим, що матеріалізм за традицією пов’язаний з речовинно-механічним розумінням матерії. Дана проблема є вирішуваною завдяки діалектичному матеріалізму, концепція якого розглядає матерію у світлі знань природознавства, дає їй визначення, усуває необхідний зв’язок з речовиною.
Матерія у філософії – це щось, що існує в різноманітті конкретних систем, а також утворень, числа яких немає межі. Конкретні форми матерії не містять первинної, незмінною і безструктурної субстанції.
Всі матеріальні об’єкти мають системної організацією, а також внутрішньої впорядкованістю. У першу чергу впорядкованість проявляється у взаємодії елементів матерії, а також у закономірності їх руху. Завдяки цьому, всі ці елементи і утворюють системи.
Простір і час – це загальні форми буття матерії. Її універсальні властивості виявляються в законах її існування.
Проблема матерії у філософії
Ленін дав визначення матерії, виходячи з її співвідношення з свідомістю. Він сприймав матерію як категорію, яка існує у відносинах, відчуття відображає, але при всьому цьому існує абсолютно незалежно від них.
Матерія у філософії досить-незвично розглядається в діалектичний матеріалізм. У даному випадку поняття про неї не сильно пов’язують з питаннями про її структуру і будову.
У діалектичному матеріалізмі присутні два судження, які суперечать основній концепції матерії філософії:
– не всі прояви матерії дано у відчуттях;
– матерію можна визначити через свідомість, причому вирішальну роль у цьому співвідношенні буде грати саме свідомість.
Поняття матерії як якоїсь об’єктивної реальності в діалектичний матеріалізм характеризує її єдиною субстанцією, яка має безліч властивостей, своїх законів будови, розвитку, руху, а також функціонування.