32. Аксіологія

Аксіологія (грец. axios — цінний) — вчення про цінності, філософська дисципліна, яка вивчає ціннісне ставлення людини до світу — етичне, естетичне, релігійне та ін.

Аксіологія у філософії спочатку виражалася в пошуках сенсу буття, блага для людини, достигаемом через його цінності. Пізніше метою філософських пошуків стало прагнення до прийняття (або хоча б вичлененню) єдиних для всього людства (або народу) цінностей. Ця спроба, звичайно, зазнала краху. Але в суперечках філософів народжувалася істина. І тепер кожен знає, що не може існувати єдиних для всіх цінностей. У кожного вони свої і залежать від того, що в житті людини суб’єктивно для нього має більшу цінність.

І все ж, за всю історію людства в кожен із віків нас об’єднували основні, лідируючі, так би мовити, актуальні цінності. У середні століття вищою цінністю була віра в Бога, а метою життя – віддавати данину для Господа. До 20 століття всі філософські вишукування зводилися до пояснення людського розуму і пошуку блага, тобто цінності.

Таким чином, аксіологія у філософії «почала розглядати» поняття цінності лише в 20 столітті, а разом з ним і намагалася пояснити процес сприйняття світу окремою людиною і людством в цілому і те, наскільки це сприйняття відповідає духовним, релігійним і естетичним стандартам того чи іншого часу. Так, аксіологія у філософії «стала відокремлювати» базові поняття філософії від поняття цінностей, розглядати їх більш детально, вивчати науковими методами, найбільш достовірно відображають дійсність. Тільки зараз знання аксіології дозволили зрозуміти природу людських цінностей і сформулювати поняття.

Цінності – це розуміння людиною певних явищ, найбільш важливих для нього, найбільш вагомих в його житті. Те, що здатне викликати бурю емоцій, а не залишає байдужим. Те, від чого залежить мало не результат життя. Це розуміння явищ грунтується на певних уявленнях людини про світ, про суть речей. Тому для кожного найбільш цінним представляють абсолютно різні речі. Якщо у вашому уявленні про своє місце в світі вкоренилася думка, що ви проживете життя даремно, якщо не принесете в світ дитя – тоді вашої цінністю є діти, ваші майбутні діти. Якщо ваші батьки глибоко заклали в вас (спеціально або навмисно) таке розуміння реальності: «навколишній світ ворожий, тільки сім’я може постояти за тебе, тільки близькі люди не зрадять». Тоді вашої найвищою цінністю буде сімейні узи. Цінністю можуть бути і гроші, якщо істина для людини криється в твердженні: гроші вище благо, на них можна купити все. Цінністю може бути і духовна піднесення над побутовим світом. І інше, інше, інше.

Філософи-аксіології також звертають нашу увагу на розуміння ідеалу, який тісно пов’язаний і з уявленнями про світ, і з самою цінністю. Повертаючись до наших прикладів: якщо для жінки ідеальним життям буде благополучна сім’я, вона і буде прагнути її створити (в хід вступає поняття мети); якщо у чоловіка сформований образ успішного, матеріально благополучного і холостого чоловіка, він буде прагнути всіма способами стати таким і, швидше за все, стане. Так аксіологія у філософії «об’єднує» філософські одиниці виміру.

Сьогодні аксіологія, як вчення про цінності розвивається активно, з’являються нові розділи цієї молодої науки. Не міг не з’явитися такий розділ, як педагогічна аксіологія, оскільки для кожного народу важливо, як виховувати підростаюче покоління, які якості та цінності йому прищеплювати. Адже саме від нього залежить, в якому суспільстві ми будемо жити, будуть жити наші діти, наші онуки. Кожен народ вирішує цю проблему по-своєму. Саме в цінностях видно наші відмінності, саме через розходження в цінностях люди з різних країн, континентів один одного не розуміють. Але невеликі відмінності – це нормально, аби в цілому ми сходилися на тому, що, наприклад, війна – це не кращий спосіб досягнення своїх цілей, що творення і допомога один одному принесе більше користі всім країнам …