Методичні рекомендації до виконання контрольних робіт з курсу «історія Росії»

Невід’ємною частиною вивчення дисципліни «Історія Росії» є самостійна робота студентів. В умовах запровадження кредитно-модульної системи оцінювання знань значна частка навчального матеріалу відводиться на самостійне вивчення, а для студентів заочної форми навчання самостійна робота залишається основою навчального процесу. Одним із перших кроків на шляху до самостійного вивчення матеріалу є контрольна робота.

Написання контрольної роботи допомагає істотно активізувати пізнавальну діяльність студентів і сформувати у них первинні навички науково-дослідницького пошуку. Контрольна робота наочно демонструє рівень набутих знань і навичок студентів самостійно працювати з історичними джерелами та літературою.

Під час написання контрольної роботи доцільно дотримуватися такої послідовності:

• вибір теми;

• пошук літератури;

• складання орієнтовного плану;

• вивчення літератури та корегування плану (за необхідністю);

• написання контрольної роботи (змістове наповнення її структурних елементів);

• оформлення контрольної роботи.

1. Вибір теми

Тематика контрольних робіт, яка щорічно оновлюється і затверджується на засіданні кафедри російської історії, пропонується викладачем. З огляду на навчальні інтереси та особисту науково-дослідницьку зацікавленість, студент самостійно обирає тему контрольної роботи із запропонованого переліку. Як виняток, допускається виконання контрольних робіт за темами, не передбаченими переліком, після обов’язкового попереднього погодження з викладачем. Контрольні роботи, виконані за неузгодженим заздалегідь темами, на перевірку не приймаються.

2. Підбір літератури

Розпочинати виконання контрольної роботи потрібно з ретельного вивчення обраної теми за матеріалами підручників та навчальних посібників, у яких подається оптимальний обсяг інформації для формування у студента необхідного уявлення про історичні події.

Слід пам’ятати, що освітянський простір сучасної України насичений великою кількістю різнопланових навчальних посібників, автори яких нерідко інтерпретують історичні факти та події в руслі, так би мовити, традиційних уявлень, а інколи вдаються до обґрунтування принципово нових поглядів, тим самим заохочують до жвавих дискусій не лише серед освітян та науковців, але і серед громадськості. В умовах демократичного розвитку української освіти неможливе існування єдиного уніфікованого підручника, тому подібна альтернативність навчальної літератури вимагає критичного ставлення до її змісту та всебічного аналізу одержаної інформації.

У процесі виконання контрольної роботи не слід обмежуватися лише рекомендованою літературою. Викладач навряд чи може врахувати реальні можливості всіх студентів заочної форми навчання стосовно їх доступу до навчальних та наукових інформаційних ресурсів. Окрім того, вивчення будь-якого окремого питання вимагає наявності комплексу загальних знань про історичну епоху, повнота формування якого безпосередньо залежить від індивідуально-особистісних особливостей студентів.

Обов’язковою умовою успішного написання контрольної роботи є підбір і вивчення основної та додаткової літератури з обраної теми. Складання списку джерел та літератури – процес копіткий. Для його успішної реалізації доцільно переглянути алфавітний та систематичний каталоги літератури в бібліотеці. У алфавітному каталозі всі книги систематизовані в алфавітному порядку за прізвищами їх авторів або за назвами. Маючи належну підготовку, обрану тему можна знайти в переліку розділів систематичного каталогу. У випадку виникнення труднощів необхідно, визначивши предмет пошуку у вигляді слова або словосполучення, шукати його в алфавітно-предметному покажчику, який стане своєрідним ключем до систематичного каталогу. В разі потреби завжди можна звернутися у довідниково-бібліографічний відділ і одержати кваліфіковану допомогу з підбору літератури.

Складаючи список наукових досліджень з обраної теми, слід орієнтуватися на новітні публікації. З цією метою доцільно ознайомитися з історичними науковими журналами: «Отечественная история», «Вопросы истории», «Военно-исторический журнал» та ін., в останньому щорічному номері яких наводиться перелік публікацій за поточний рік. Підбираючи літературу для контрольної роботи, доцільно використовувати також і матеріали наукових збірників та ін.

Як джерело для контрольної роботи з історії Росії рекомендовано використовувати матеріали хрестоматій або збірників документів¹. Історичними джерелами також можуть бути: літописи, літературно-оповідні джерела тощо.

Сучасні новітні інформаційні технології дозволяють разом із опублікованими матеріалами використовувати ресурси мережі Internet, де в різних формах та об’ємах містяться матеріали довідникового, навчального, наукового й науково-публіцистичного характеру.

Найпростіший спосіб підбору необхідної інформації в Інтернеті – це використання пошукових систем, таких як Яндекс, Google, Rambler та ін. Вони здатні досить ефективно підбирати інформацію історичного характеру, але визначення достовірності одержаних відомостей вимагає певного досвіду та знань. Саме тому, підбираючи наукову інформацію, інколи доцільно скористатись спеціальними пошуковими системами. Серед них – Google Академія [http:scholar.google.com.ua/], SearchEdu [http:www.searchedu.com/], яка підбирає інформацію з ресурсів академічних та урядових установ, енциклопедичних і довідникових видань, Scirus, що підбирає виключно матеріали наукового характеру. Слід пам’ятати, що є спеціальні системи пошуку історичної інформації, які створюються відповідними спеціалістами. Це, передусім, History On-line [http:www.historu.ac.uk/search/welcome.html], Intute [http:www.intute.ac.uk/artsandhumanities/] та ін., вдале використання яких спільно з енциклопедичними ресурсами та каталогами стане запорукою успіху.

Для того, щоб оцінити якість ресурсу з погляду доцільності використання інформації в науково-дослідницькій роботі, рекомендується також звертати увагу на зміст та зовнішні ознаки доступних електронних ресурсів. Це, передусім, інформація про автора документа та його наукову кваліфікацію, стиль, в якому подається матеріал, його призначення (якщо це не копія паперової публікації), наявність посилань і т. ін.

Найціннішими з погляду достовірності інформації є ресурси академічних організацій, серед яких різні бібліотеки, архіви, університети, музеї, наукові товариства, які нерідко на своїх сайтах розміщують електронні копії видань. Це, наприклад, сайт національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського [http://www.nbuv.gov.ua/], на якому розміщено інформаційні ресурси бібліотеки, Інституту історії Академії наук України [http:history.org.ua], де у електронному форматі представлені копії журналу «Український історичний журнал», сайт історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна [http:www-history.univer.kharkov.ua/] та ін.

Детальніше методика та особливості пошуку історичної інформації в Інтернеті викладені у статті В. О. Кулікова².