8. Кислоти. Основність кислот. Оксигеновмісні, безоксигенові. Хімічні властивості. Добування.

Кислотами називають складні речовини, які складаються з атомів Гідрогену, здатних заміщуватися на атоми металів, і кислотних залишків. Кислотний залишок може містити окремі атоми чи групи атомів. Валентність кислотного залишку та основність кислоти визначається числом атомів Гідрогену, здатних заміщуватися на атоми металів.

За сучасною українською науковою номенклатурою при побудові назви кислоти спочатку називають катіон (Гідроген), а потім додають назву аніона. Наприклад, гідроген хлорид HCl, гідроген нітрат HNO₃. Оскільки гідроген-катіон вказує на приналежність сполуки до кислоти, назву кислоти можна побудувати, використовуючи назву аніона із закінченням -назамість прикметника, додаючи до нього іменник кислота. Наприклад, хлоридна кислота HCl, нітратна кислота HNO₃.

Необхідно запам’ятати назви та формули найважливіших неорганічних кислот:

· хлоридна кислота HCl;

· сульфатна кислота H₂SO₄;

· сульфітна кислота H₂SO₃;

· сульфідна кислота H₂S;

· нітратна кислота HNO₃;

· ортофосфатна кислота H₃PO₄;

· карбонатна кислота H₂CO₃;

· силікатна кислота H₂SiO₃.

Кислоти можна прокласифікувати за такими основними ознаками, як наявність атомів Оксигену та основність (кількість атомів Гідрогену). За наявністю атомів Оксигену кислоти поділяють на оксигеновмісні (H₂SO₃, H₂SiO₃) та безоксигенові (HCl, H₂S). За основністю кислоти поділяють на одноосновні (HCl, HNO₃), двоосновні (H₂SO₄, H₂CO₃) та триосновні (H₃PO₄).

9. Амфотерні гідроксиди.

Здатність речовини виявляти кислотні або основні властивості залежно від природи сполуки, з якою вона взаємодіє, називається амфотерністю. Під амфотерністю розуміють здатність хімічної сполуки виявляти кислотні або основні властивості залежно від природи іншої сполуки, яка бере участь у кислотно-основній взаємодії. Амфотерна речовина, реагуючи з сильною кислотою, виявляє основні властивості, а реагуючи з сильною основою (лугом) — кислотні. Типовими амфотерними гідроксидами є Zn(OH)₂, Ве(ОН)₂, Аl(ОН)₃, Сr(ОН)₃ тощо.

10. Солі. Cередні, кислі, основні, подвійні солі. Хімічні властивості. До­бу­вання.

Солями називають складні речовини, які утворені атомами металів і кислотних залишків. Сума одиниць валентності металу повинна дорівнювати сумі одиниць валентностей кислотного залишку. Солі за своїм складом поділяються на середні, кислі, основні та подвійні.

· середні (нормальні);

Утворюються при повному заміщенні атомів Гідрогену в молекулах кислот атомами металів. Наприклад, Na₂CO₃, BaCl₂.

· кислі;

Утворюються при неповному заміщенні атомів Гідрогену в молекулах кислот атомами металів. Наприклад, NaHCO₃, KH₂PO­₄.

· основні;

Утворюються при неповному заміщенні гідроксильних груп в молекулах основ кислотними залишками. Наприклад, MgOHCl, BaOHBr.

· подвійні;

Утворюються при заміщенні атомів Гідрогену в молекулах кислот двома різними металами. Наприклад, KAlSO₄, K₂NaPO₄.

Тепер перейдемо до детальнішого розгляду середніх солей. За сучасною українською науковою номенклатурою назву солі утворюють з назви катіона та аніона. Якщо метал виявляє змінну валентність, то її обов’язково зазначають у назві солі. Назва аніона (кислотного залишку) утворюється від назви відповідної кислоти, виключаючи із назви кислоти закінчення –на. Наприклад, кальцій карбонат CaCO₃, купрум (II) нітрат Cu(NO₃)₂, натрій ортофосфат Na₃PO₄.