1.2. Створення середовища для засвоєння дитиною моральних норм

Модернізація дошкільної освіти в Україні вимагає від вихователів вдосконалення її змісту, приведення у відповідність до вимог життя нової епохи.

Базовий компонент дошкільної освіти визначив для педагогів-практиків сутність виховного та освітнього процесу, яка полягає у створенні сприятливих умов для відкриття та освоєння дошкільниками двох основних життєвих реалій – власного «Я» та навколишнього світу.

У наш суперечливий і неоднозначний час дитина перебуває в середовищі, яке постійно спонукає її порівнювати добро і зло, сум і радість, красу і потворність. Працюючи над проблемами морально-етичного виховання, було поставлено за мету не лише допомогти малюкам розібратися у сутності цих життєво-важливих понять, утвердити в соціумі своє власне «Я», але й формувати в дітей соціальну відповідальність і вміння відчувати, розуміти себе та інших людей, виховувати гуманістичні риси особистості – доброту, дбайливість, чуйність, правдивість, повагу до старших.

Для розв’язання поставленої мети і завдань складено коротку план-схему діяльності:

1. Обстеження дітей для виявлення вмінь вихованців давати оцінку моральним

вчинкам та якостям.

2. Аналіз показників і концепція реалізації завдань.

3. Визначення технологій.

4. Матеріальне забезпечення.

Аналіз показників після обстеження дітей змусив у першу чергу звернути увагу на розвивальне середовище в групі: як відповідає все, що оточує дітей, їхнім віковим особливостям, їхнім уподобанням; як впливає на їхні почуття та емоції, яким чином формує їхні взаємовідносини та стосунки з однолітками та дорослими.

Поруч із куточком чергових з’явився куточок «Добрих справ», хмаринки і сонечка на шафах сповіщають про добрі та не зовсім гарні вчинки , для тренування емоцій придбали люстерко, щоб кожен малюк вчився керувати своїми емоціями.

1.3. Принципи зміцнення соціальної компетентності дитини.

Психолого-педагогічна наука вказує: щоб забезпечити емоційний комфорт (а засвоєння моральних норм можливе лише в умовах високого емоційного комфорту), слід пам’ятати всі правила, що спрямовані на зміцнення соціальної компетентності дошкільників, які дитина може засвоїти в ігровій формі. Під час проведення ігрових занять потрібно дотримуватись таких принципів:

- принцип вільної участі ( якщо вправа весела та цікава, підвищує впевненість, то в ній кожний захоче брати участь; якщо хтось із дітей не бажає брати участь, потрібно знайти для дитини гру, в яку вона змогла б гратися в іншій частині кімнати);

- принцип взаємоповаги (це своєрідний кодекс правил взаємодії: кожен має право висловити свої думки та пропозиції; кожний має право на те, щоб його вислухали; кожний має право на те щоб його вислухали; спірні питання можна розв’язати голосуванням);

- принцип усвідомленості ( перед початком заняття дітям пояснюється його мета, структура, щоб досягти розуміння);

- принцип рефлексії (для оцінювання ефективності, а також закріплення результату важливий зворотний зв’язок з дітьми; в кінці заняття разом з дітьми робляться висновки, що найбільше сподобалось, якого досвіду набули).

Високоморальна поведінка дитини складається з безлічі окремих маленьких вчинків: зі слова, дії, ставлення до дії із слів інших. Виховання починається з дотримання найвідоміших моральних істин. Дитину треба навчати так, щоб у неї виникло бажання робити добро близьким, друзям, приносити їм радість, розуміти, коли треба прийти на допомогу.

Формуючи моральні риси, не варто прикрашати дійсність. Звичайно, про негативні явища сьогодення дітям розповідати набагато важче, ніж про високоморальні речі. Спостерігаючи за іграми дітей, не раз доводиться допомагати малюкам розв’язувати ситуації, пов’язані саме з негативними проявами негативного світу. Саме в ігрових діях дітей відбиваються моральні риси не лише дитини, але й членів родини, сім’ї. У рухах, діях, словах дітей пізнаєш часто себе самого.

Сутність першого правила моральної етики В.О. Сухомлинського полягає у вихованні рефлексивних емоцій, почуття обов’язку, відповідальності за свої вчинки. Спираючись на це правило, необхідно вчити дітей соціально прийнятих способів вираження своїх емоцій, узгодження власної позиції з позицією інших людей, здійснення морального вибору в умовах конфліктної ситуації, виявлення співчуття, співпереживання.

Для вироблення у дітей соціальної відповідальності надзвичайно важливого значення набуває правильний вибір шляху формування моральних рис особистості.

Шляхами формування моральних рис особистості є розвиток умінь:

- розуміння причини різних подій;

- передбачення наслідків своїх та чужих дій;

- передбачення різних варіантів виходу із складних ситуацій;

- переймання почуттями та бажаннями інших;

ІІ. Ознайомлення дітей старшого віку з моральними поняттями