3. Розрахунок нормативу обігових коштів у витратах майбутніх періодів.

Витрати майбутніх періодів - це виробничі витрати, які будуть здійснені в даному плановому періоді, але включені у собівартість продукції, яка випускатиметься в наступні періоди. Норматив обігових коштів у витратах майбутніх періодів визначається за формулою: Нвмп = Ро + Рп – Рс/в, де

Нвмп — норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів;

Ро — сума коштів, які вкладені в ці витрати на початок запланованого періоду, за відрахуванням отриманих банківських кредитів;

Рп — витр­ати, що проводяться в плановому році, передбачені відповідними кошторисами;

Рс/в — витрати, які включаються в собівартість продукції запланованого року та передбачені кошторисом виробництва.

Розрахунок нормативу оборотних коштів на витрати майбутніх періодів здійснюється на кожний рік.

4. Розрахунок нормативу обігових коштів для створення запасів готової продукції

Норматив оборотних коштів для готової продукції (Нгп) визнача­ється як добуток норми часу (Нч) оборотних коштів у днях і одноденного випуску товарної продукції в плановому році за виробничою собівар­тістю (ТП с/в):

Нгп = ТПс/в  Нч,

де ТП с/в — одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю (грн.);

Нч — норма часу (запасу) оборот­них коштів для готової продукції (днів).

Норма часу (запасу) оборотних коштів для готової продукції обчислю­ється в днях і включає такі елементи: час на комплектування виро­бів для поставки, упаковку продукції і її маркування, час на оформлення і здачу платіжних документів у банк, час на монтаж і демонтаж. Час на окремі операції визначається розрахунковим шляхом. Тара?????????????? Економічний метод

Потреба у власних обігових коштах визначається як виробничими, так і фінансовими чинниками. Виробничі – це обсяги виробництва, тривалість виробничого циклу, періодичність закупки виробничих запасів, терміни реалізації продукції та форми розрахунків за неї. Зміни цих показників ведуть до необхідності коригування власних обігових коштів. Скорочення обсягів виробництва та інших показників сприяє зменшенню потреби у власних обігових коштів. Вивільнені ресурси можуть бути спрямовані на інші цілі. Збільшення розглянутих показників веде до необхідності приросту власних обігових коштів. Цей приріст забезпечується за рахунок власного прибутку підприємства чи наданих ресурсів.

Фінансовим чинником, що визначає потребу у власних обігових коштах, є можливість залучення до формування обігові фондів позикових коштів. Це, у свою чергу, залежить від рівня самофінансування та наявності майна, що може бути прийнято банком у заставу, а також фінансових результатів діяльності підприємства, його стабільного становища на ринку. Чим кращі показники діяльності підприємства, тим більше у нього можливостей залучити банківські кредити та зекономити на власних обігові коштах.

Забезпеченість підприємства оборотними коштами, як і основними фондами, безпосередньо впливає на його діяльність. Недостатність цих коштів веде до незабезпеченості виробничого процесу. Нераціональне та неефективне їх використання звужує виробничі та фінансові можливості підприємства. Втрата чи осідання обігових коштів веде до банкрутства підприємства.