Визначення потреби в обігових коштах

Власні кошти повинні забезпечувати мінімальну стабільну потребу, без якої процес виробництва просто неможливий. Встановлення рівня забезпеченості підприємств власними коштами може проводитися шляхом їх нормування та на основі самостійного визначення обсягів власних коштів, залучених в фонди обігу. При самостійному встановленні обсягів власних обігових коштів підприємство виходить із своїх фінансових можливостей (розмірів статутного капіталу) та доцільності спрямування початкових фінансових ресурсів в обігові кошти.

Визначення потреби підприємства у сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрат.

Норма витрат того чи іншого виду матеріальних ресурсів є гранично допустимою величиною витрат на виготовлення продукції в умовах конкретного виробництва з урахуванням необхідності застосування найпрогресивнішої технології та сировини найвищого ґатунку.

Нормування обігових коштів здійснюється шляхом визначення нормативу у виробничих запасах, у незавершеному виробництві, у витратах майбутніх періодів, готової продукції. Отже, норматив – це плановий (мінімальний) обсяг обігових коштів, який дозволяє безперебійно провести процес виробництва. Сукупний норматив по підприємству визначається як сума окремих нормативів за різними видами обігових коштів.

1. Розрахунок нормативу обігових коштів у виробничих запасах. Норматив обігових коштів у виробничих запасах (Нсм), що належить до оборотних коштів, визначається шляхом множення середньодобового споживання сировини і матеріалів у вартісному вираженні на норму їх запасу у днях.

Нсм = С  Нз, де

С - середньодобове споживання сировини і матеріалів;

Нз – норма запасу в днях.

Середньодобове споживання сировини і матеріалів визначається як сума витрат на виробництво даного виду сировини і матеріалів у 1V (найбільшому) кварталі планового року, поділеному на кількість днів у періоді.

У загальну норму запасу входять такі запаси:

а) підготовчий – передбачається для прийняття, розвантаження і складування матеріалів. Розраховується за фактичним часом, який потрібен на ці операції;

б) технологічний – попередня підготовка матеріалу до виробництва (підсушування, зволожування), розраховується за деякими видами за фактичним часом.

в) складський запас повинен забезпечити безперебійність виробничого процесу між поставками матеріалів. Розмір його дорівнює половині середнього інтервалу між поставками. Якщо поставки рівні за розмірами і періодичні, то середній інтервал визначається діленням кількості днів у році (365 днів) на число поставок. Якщо поставки нерівні і неперіодичні, то середній інтервал між поставками визначається за формулою:

Сі = ∑хf : ∑f, де

х – інтервал між двома суміжними поставками;

f – обсяг поставки

г) страховий запас передбачається для гарантій нормального процесу виробництва у випадку порушення договірних строків поставок або їх неналежної якості. Встановлюється, як правило, в розмірі 50% складського запасу.

д) транспортний передбачається в тому випадку, коли матеріальні цінності потрібно оплатити раніше, ніж вони поступають на підприємство. Визначається як різниця між вантажообігом і документообігом. Якщо сировина і матеріали надходять до споживача раніше за прибуття розрахункових документів (або ці процеси збігаються у часі), транспортний запас не встановлюється.

2. Розрахунок нормативу обігових коштів у незавершеному виробництві. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві можна визначити, користуючись формулою:

Ннзв = Нз  С/в : Д , де

Нз – норма запасу;

С/в – виробнича собівартість ТП;

Д – кількість днів у періоді.

Нз = Кнв  П , де

Кнв – коефіцієнт наростання витрат;

П – тривалість виробничого циклу.

Кнв = (Зо +0,5 Зн) : С/в , де

Зо – затрати одноразові, тобто затрати, які виникають у перші години виробничого циклу (затрати на сировину і матеріали).

Зн – затрати подальші (всі інші затрати, крім одноразових).