
4. Експериментальні плани
Незалежна змінна/змінні є контрольованими і керованими (див. лекцію №3)
Ключова проблема: як здійснити керування?
Види експериментальних планів
Для однієї змінної
Виявлення впливу незалежної змінної
Виявлення рівня впливу незалежної змінної
Факторні плани
Виявлення рівня впливу незалежної змінної
Виявлення впливу кількох незалежних змінних
Плани для однієї змінної
Обов’язкові умови:
Наявність контрольної групи;
Рандомізованість груп.
Види планів для однієї змінної
1. Дві рандомізовані групи з післятестом (post-test)
Контрольна група |
R → X → M2 |
Експериментальна група |
R → X → M1 |
Процедура аналізу: Х = M1 – M2
В чому недоліки цього плану?
Дві рандомізовані групи з передтестом (pre-test) та післятестом (post-test)
Контрольна група |
R → M1 → X → M2 |
Експериментальна група |
R → M3 → X → M4 |
Як аналізувати дані?
Дві рандомізовані групи з перед- та післятестами
Процедура аналізу:
Розрахунок різниці: Х = (M2 – M1) – (M4 – M3) ± ε
Оцінка статистичної значимості: δ21=(M2 – M1) - значима δ43=(M4 – M3) - незначима δ42=(M4 – M2) - значима
В чому недоліки цього плану?
3. План Соломона
Синтез двох попередніх планів
Експеримент. група 1 |
R → M1 → X → M2 |
Контрольна група 1 |
R → M3 → X → M4 |
Експеримент. група 2 |
R → M1 → X → M5 |
Контрольна група 2 |
R → M3 → X → M6 |
В чому перевага цього плану?
3. План Соломона
Аналіз значимості різниць:
δ21=(M2 – M1)
δ24=(M2 – M4)
δ56=(M5 – M6)
δ53=(M5 – M3)
Або вимірювання двох ефектів:
Впливу незал. змінної M5 – M6
Впливу тестування: (M2 – M1) – (M5 – [M1+ M3]/2)
3а. “План” Кемпбела
Видозміна плану Соломона
Дозволяє виміряти
Ефект тестування;
Ефект впливу;
Рівень внутрішньої валідності експерименту
Попереднє тестування |
Вплив незал. змінної |
|
так |
ні |
|
так |
M2 |
M4 |
ні |
M5 |
M6 |
4. План для 1 змінної та кількох груп
Виявлення кількісної залежності між незалежною та залежними змінними
Кількість експериментальних груп залежить від кількості градацій незалежної змінної
Експериментальна група 1 |
R → X1 → M1 |
Експериментальна група 2 |
R → X2 → M1 |
Контрольна група |
R → X2 → M3 |
Факторні плани
Повні факторні плани
Латинські квадрати
Греко-латинські квадрати
Ротаційні плани
Факторні плани
Переваги:
Дозволяє вивчати вплив кількох незалежних змінних
Перевіряються дві групи гіпотез:
Про окремий вплив незалежних змінних
Про взаємодію незалежних змінних
Контрольна група не є необхідною
Недоліки
Необхідність організувати значну кількість рандомізованих експеримент. груп
Повні факторні плани
Плани типу N×M чи N×M×L
де N×M чи N×M×L – кількість градацій незалежних змінних
Недолік: кількість груп дорівнює N×M чи N×M×L
Не всі комбінації можуть бути цікавими досліднику
2-за змінна |
1-ша змінна |
|
так |
ні |
|
так |
N1 |
N2 |
ні |
N3 |
N4 |
Латинські квадрати
Заміна повних планів N×M×L
Перевага: менша кількість експеримент. груп порівняно з повними факторними планами
Правило: два рівні різних нез. змінних зустрічаються лише один раз
|
L1 |
L2 |
L3 |
M1 |
A |
B |
C |
M2 |
B |
C |
A |
M3 |
C |
A |
B |
Греко-латинські квадрати
Аналогічні латинським квадратам
Заміна повних планів N×M×L×K
|
L1 |
L2 |
L3 |
M1 |
Aβ |
Bα |
Cγ |
M2 |
Bγ |
Cβ |
Aα |
M3 |
Cα |
Aγ |
Bβ |
Ротаційні плани
Попередні види планів стосувалися між-групових порівнянь
Ротаційні плани здійснюються за схемою: “всі досліджувані – всі впливи”
Групи |
Рівні 1-шої змінної |
||
X1 |
X2 |
X3 |
|
A |
Y1 |
Y2 |
Y3 |
B |
Y2 |
Y3 |
Y1 |
C |
Y3 |
Y1 |
Y2 |
Критика ротаційних планів
Д. Кемпбелл вважає, що ротаційні плани не є внутрішньо валідними (репрезентативними):
В реальному житті людина не стикається зі всіма комбінаціями незалежних змінних
Отже, ротаційні плани належать до квазі-експериментальних планів
5. Квазіекспериментальні плани
Квазіекспериментальні плани
Плани для нееквівалентних груп
Плани дискретних часових серій
Плани ex-post-facto
Кореляційні дослідження
Основна ознака: порушення однієї чи кількох вимог експериментальних планів
Вважаються перспективними для сучасних досліджень
Види квазіекспериментальних планів:
Плани експериментів для нееквівалентних груп
відсутня рандомізація
Плани дискретних часових серій
неможливо забезпечити зовнішню валідність, тобто контролювати неекспериментальні впливи
Плани для нееквівалентних груп:
Варіанти формування груп:
Природні групи;
Експериментальна група – добровольці, контрольна група – “примушені” учасники
Плани ідентичні експериментальним
Плани для дискретних часових серій:
Варіанти плану:
Для 1-ї групи
Для 2-х груп
Основна ідея: послідовні заміри до впливу і послідовні заміри після впливу експериментальної змінної
Плани ex-post-facto:
Найчастіше використовується в соціологічних дослідженнях
Відбір проводиться “заднім числом”:
спершу відбирається група людей, які зазнали впливу незалежної змінної;
далі проводиться відбір контрольної групи
Кореляційні дослідження:
Відсутня контрольована експериментальна змінна
наприклад, стать як експериментальна змінна
Не встановлюються причинно-наслідкові зв’язки
Схеми кореляційних досліджень:
Порівняння двох груп
Одномірне дослідження однієї групи в різних умовах
Багатовимірне кореляційне дослідження
Лонгітьюдне дослідження