- •Світогляд як форма освоєння світу
- •Структура світогляду
- •Історичні типи світогляду.
- •Філософія, коло її проблем та місце в системі культури
- •7. Антична онтологія та гносеологія
- •14. Філософія Нового часу. Створення механістичної картини світу.
- •16. Проблема субстанції в філософії Нового часу.
- •20. Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха
- •2 2. Критичний перегляд принципів і традицій класичної філософії в хіх-хх ст. Проблема нераціонального. Несвідоме і психоаналіз
- •24. Сучасна релігійна філософія та її різновиди
- •2 5. Проблема знання і мови в філософії хх ст. Основні типи її аналізу: неопозитивізм, структуралізм, герменевтика.
- •26. Джерела становлення і розвитку філософських ідей Києво-Руської доби.
- •30. Філософія серця: Сковорода, Куліш, Юркевич
- •39 Суспільна та індивідуальна свідомість. Проблема самосвідомості. Підсвідоме і несвідоме.
- •40. Пізнання як предмет філософського аналізу. Проблема пізнаваності світу. Суб`єкт, об`єкт і предмет пізнання
- •46. Біологічне і соціальне в людині. Сенс життя, смерті і безсмертя в духовному досвіді людства
- •49. Проблема періодизації історичного процесу.
- •50. Поняття соціальної структури. Основні підходи до структурування суспільства.
- •51. Індивіди і соціальні спільності як суб’єкти суспільного розвитку. Історичні спільності людей.
- •52. Людина як суб’єкт суспільно-історичного процесу. Особистість і народ. Роль особи в історії
- •53. Філософське осмислення культури: Основні концептуальні підходи.
- •54. Культура як соціальний феномен. Національне і загальнолюдське в культурі.
- •58. Ціннісний аспект проблеми: «людина - світ»
- •60. Ієрархія цінностей. Цінність та ідеал.
- •88. Поняття істини, її види, шляхи досягнення
- •28.Філософія просвітництва в Україні.Григорій Сковорода
- •17.Соціальна філософія Просвітництва у Франції
- •18.Теорія пізнання та етичні погляди і.Канта
- •8. Проблема суспільства і людини в античній філосоії
- •34. Прогрес і регрес. Рух і розвиток
- •36.Діалектика та її альтернативи
- •42. Поняття істини і її критерії
- •43. Наукове пізнання та його особливості. Методи і форми
- •45. Філософський аспект походження людини
- •47. Суспільство, основні підходи
- •55. Культура і цивілізація
- •57.Масова і елітарна культура
- •59. Цінності. Їх характеристика
- •64.Школа Платона
- •65. Все тече, все міняється
34. Прогрес і регрес. Рух і розвиток
Засвоїм змістом поняття "рух" більш загальне, ніж поняття "розвиток". Розвиток - це такий рух (взаємодія), під час якого відбувається не просто зміна вже існуючих властивостей, стану якоїсь системи, а виникають нові властивості, нова якість (сутність чогось), яких раніше не було. Традиційно виділяють два типи розвитку: 1. Розвиток у межах однієї форми руху матерії (наприклад, поява нових ознак у тварин, рослин 2. Розвиток, за якого відбувається перехід від однієї форми руху матерії, від одного рівня її структурної організації до іншого, вищого (наприклад, виникнення органічної природи з неорганічної). Цей тип розвитку називають прогресивним. Процес розвитку, його характер і спрямованість розглядаються через категорії "прогрес" і "регрес", які є співвідносними поняттями, що є сукупністю уявлень і слугують критеріями, мірилами розвитку. У найпростішій формі прогрес визначається як такий розвиток, внаслідок якого виникає перехід від простого до складного, від вищого до нижчого. Однак поняття "просте", "складне", "вище" і "нижче" можна пояснити лише завдяки одне одному, крім цього, вони не несуть у собі точного наукового змісту. Найчастіше ці поняття вживаються у буденній мові. Слід взяти до уваги той факт, що складність і простота часто не можуть бути критеріями прогресивності чи регресивності розвитку. Збільшення складності в організації системи нерідко призводить до втрати ефективності її функціонування, а спрощення, навпаки, - підвищує надійність, посилює потенціал для дальшого розвитку. Прогресом (і розвитком у вужчому розумінні) визначається така зміна властивостей певної системи, за якої відбувається збільшення функціональних можливостей, підвищення ефективності функціонування, зростання ступеня незалежності існування від впливу зовнішніх факторів. Прогресивний розвиток характеризує й те, що відбувається збереження і накопичення потенціалу, можливостей для дальшого розвитку. Регресивні зміни - це зворотний рух. Регресивними явищами визнаються ті, за яких відбувається деградація, зниження рівня організації й ефективності функціонування, втрачається здатність до здійснення того, що було можливе раніше (наприклад, старіння організму). Для регресу характерне наростання залежності від зовнішніх факторів середовища. Регресивну спрямованість у розвитку відзначає втрата потенціалу, можливостей для подальших змін (наприклад, еволюції). Так, у світі живої природи регрес нерідко виявляється у вузько спеціалізованому пристосуванні до середовища проживання. Сутність прогресу й регресу, їхні критерії отримують конкретну інтерпретацію щодо кожної форми руху матерії (наприклад, суспільний прогрес і його критерії). Тому зміст цих понять, специфіка розвитку окремих сфер буття світу розкриватимуться через зміст таких тем, як свідомість, пізнання, природа, суспільство, культура, цивілізація і т. д.
35. Важливою і невід'ємною формою існування матерії є простір і час. Категорія простору виражає властивості об'єктів бути протяжними, займати фіксоване місце серед інших, межувати з іншими об'єктами в структурній організації матеріального світу. Поняття простору має смисл тоді, коли воно пов'язане з існуючою матерією, яка є диференційована, структуризована. Якби світ не мав своєї складної структури, не розчленовувався на окремі предмети, а ці предмети не членувались би на ще більш дрібні елементи, пов'язані між собою, то тоді поняття простору не мало б сенсу. Як вже зазначалось, об'єкти матеріального світу постійно перебувають у русі й розвитку. Вони являють собою процеси, які розгортаються на певних етапах. У них можна виявити деякі якісні етапи, певні стадії, які змінюють одна одну. Зміна цих стадій має характеризуватися певною повторюваністю. Такі особливості процесів характеризуються поняттям тривалості. Порівняння різних тривалостей є основою для кількісних вимірів, таких як швидкість, ритм, темп та ін. Абстрагування цих характеристик від самих процесів дає нам уявлення про таку форму існування матерії, як час. Простір є тривимірним, він має довжину, ширину і висоту, час — є одновимірним, бо характеризується тривалістю. У фізиці ці виміри в певних випадках поєднуються, створюючи характеристику чотиривимірного простору — часу. В математиці є поняття помірного простору, в якому багатовимірність має умовний характер і використовується для структурного виразу властивостей об'єктів, що розглядаються.
Поняття багатовимірності використовується і в суспільних науках, коли йдеться про оцінку сутності людини, структуру суспільства, рівень його розвитку тощо.
