3. Історичні типи світогляду.

Свiтогляд - це система уявлень людини про світ, мiсце лю¬дини у cвіті, вiдношення людини до свiтy та до самої себе. Світогляд мiстить знання, переконання, цiнностi, iдеали, органiзованi у єдину систему, у центрi якої завжди перебувають уявлення людини про себе. За способом розумiння людиною свого мiсця світі можна виділити кілька основних тишв світогляду:

1.Міфологічний - це результат практично-духовної дiяльностi людини. У мiфологiчному свiтоглядi людина не вiдокремлює себе вiд речей природного світу, а окрема людина не вiдокремлює себе вiд суспiльства в цiлому. В мiфологiчному свiтоглядi не існує чiткоi" межi мiж мисленням та мовленням, свiдомiстю та рез.льнiстю, предметом та думкою про предмет.

2.Науковuй свiтогляд є теоретичною формою ставлення до світу. Cвіт у ньому об'єктивно розглядається таким яким він є незалежно вiд людини, а людина вбачається в ньому тiльки частиною світу - природи чи суспiльства. Теоретичне ставлення до світу дало змогу людинi поставити закони природи собi на служ-бу i створити комфортний світ цивiлiзацiї.

3.Мистецтво є практично-духовною дiяльнiстю. Мистецький свiтогляд дає суб'єктивний образ свiтy, в якому художник досягає rapмонії зi cвітом тому навіть сучасне художне бачення свiту близьке до мiфологiчного.

4.Релiгiйний свiтогляд чiтко подiляє світ та людину, природнє та надприроднє, земне та потойбiчне. Люди на, створена за обра¬зом та подобою Бога, займае головне, центральне мiсце у створе¬ному Богом світі. У релiгiйному свiтоглядi, через вipy в потойбi¬чне, надприродне Божественне начало, людина виробляє власне ставлення до свiтy, надає йому смислової завершеностi i таким чином досягає rapмонії з ним.

5. Фiлософiя є теоретичною формою ставлення людини до cвi¬ту. Порiвняно з наукою її особливiсть поля гає в тому, що вона дає змогу об'єктивно, в теоретичнiй формi осмислити світ як світ людини, розглянути мiсце i становище людини у світi, її смисложиттєві проблеми.

4. Філософія, коло її проблем та місце в системі культури

Філософія виникає у полеміці з релігійно-міфологічними уявленнями, які існували упродовж багатьох

тисячоліть. Філософія виникла у трьох центрах давньої цивілізації – у Стародавніх Греції, Індії та Китаї. Відбулося це майже одночасно у середині першого тисячоліття до нашої ери. Пориваючи з міфологією, філософія як «самосвідомість культури» не втрачає глибинного зв’язку з культурною традицією. Так, до нашого часу філософія є виразом або східного, або західного типу культуриПерший аспект, за яким розрізняються східний та західний типи культури, – це ставлення доприроди. Захід у своєму розвитку йшов шляхом активного перетворення природи і підкорення її людині.Розвиток техніки, технології і науки – характерні ознаки і досягнення західного типу. Східному типові культури була завжди чужою ідея панування над природою. Навпаки, тут завжди культивувалось дуже дбайливе, навіть релігійне ставлення до природи, до всього живого у ній. Друга відмінність східної культури полягає в особливостях суспільного життя, в різнихпріоритетах щодо соціальних цінностей. Третій аспект, що відрізняє східну і західну культури, – різна оцінка ролі особистісногопочатку в культурі. Консерватизм у соціальних стосунках на Сході поєднується з орієнтацією на цінності спільноти (колективу, роду, сім’ї, держави тощо), з обмеженням індивідуальної свободи в ім’я інтересів суспільства. Західна же культура ґрунтується на уявленні про унікальність, неповторність і дорогоцінність особистості як вільної істоти, що значною мірою обумовлене духовним переворотом, здійсненим ідеями християнського монотеїзму. Людина в християнському тлумаченні є образом особистого Бога в безособовому світі. Саме особистість і свобода – апогей божественної творчості, шедевр Творця. Четверта риса, що розрізняє східний та західний типи – це духовно-психологічні риси,особливості духовного складу людини певної культури, характер ментальності. Людині західного типу притаманні більшою мірою раціонально-логічний стиль мислення, схильність до чіткості, послідовності і строгості думки, холодна розсудливість, тверезий прагматизм і практицизм. Для європейського мислення є характерним принцип «розділяй і пануй», що виник за часів Римської імперії. Мислення Сходу скоріше інтуїтивне, містичне, ніж раціональне. Воно постає як емоційно-образне, сповнене почуттів, переживань, елементів релігійного та художнього світосприйняття. Схід став охоронцем вічних істин і духовності людства, тоді як на заході розвиток спирався переважно на наукове знання і техніку. Так, західна філософія орієнтована переважно на ідеал раціонального знання, що більшою мірою зближує її з науковим пізнанням. Класичною формою філософського тексту стає тут форма філософського трактату, чітко побудованого, послідовно і системно викладеного. Ознакою західної філософії виступає наявність добре розробленої логіки, поняттєвого апарату, теорії пізнання та методології. Філософська традиція східного типу виявляє себе у тяжінні до світоглядно-орієнтованогознання, до таких форм духовної культури, як релігія, мистецтво, мораль. Саме тому більшість впливових філософських систем на Сході є релігійно-філософськими вченнями. Найпоширенішим жанром філософських творів стають притча, афоризм, повчання, а домінуючою проблематикою – гуманістична, морально-етична і релігійна.