58. Ціннісний аспект проблеми: «людина - світ»

Людина освоює дійсність трьома основними способами: у формі практичної, пізнавальної і ціннісної діяльності. В реальному практичному житті всі форми взаємозв’язані, не можна перетворювати дійсність, не пізнаючи її властивостей і не оцінюючи себе і своїх дій. Але історично від практики відокремлюються і набувають самостійності галузі духовної діяльності – ціннісна і пізнавальна .

Практичне освоєння дійсності (предметно-матеріальна діяльність) є перетворенням природних об’єктів, створенням речей, предметів, технічних засобів тощо.

Пізнавальне освоєння дійсності спрямоване на отримання об’єк-тивних знань про світ і людину, на розкриття сутності речей самих по собі, безвідносно до людських потреб і бажань. Вищою формою пізнавальної діяльності є наука.Оцінне освоєння, навпаки, спрямоване на з’ясування того, яке значення об’єкти дійсності можуть мати для людини, спільноти з точки зору людських потреб та інтересів.

Наука в своїх внутрішніх цілях, навпаки, прагне до об’єктивної картини світу. Виявити ціннісні параметри науки може тільки філософія, а не сама наука. У філософії сформувалася спеціальна галузь – аксіологія (від гр. аксіос – цінність), яка досліджує цінності як фундамент світу культури, природу цінності, структуру ціннісного світу, зв’язок цінності і реальності. Цінності існують об’єктивно, але не як конкретні предмети і явища, а як їх суспільний зміст, як вияв в них людських сил і здатностей. Цінності об’єктивні за своїм змістом, але сприймаються і переживаються суб’єктивно. Всі предмети і явища є втіленням фізичних і духовних сил людства, здібностей і обдарувань, почуттів і волі, знань, вмінь і навичок, – всього соціального досвіду, виявом людського духу загалом. І тільки в такій наповненості предмети і явища є цінностями, тобто тим, що є значущим для людини, що має для неї суспільний або особистісний сенс, і що може задовольнити її соціально розвинені потреби.В якості цінності може сприйматися будь-який об’єкт природи, соціальної сфери, будь-яке утворення духовної діяльності або людські якості: життя, здоров’я, сім’я, матеріальний добробут, ті чи інші предмети і речі, творчість, свобода, дружба, освіта, чесність, батьківщина тощо.Усі цінності формуються як суспільні цінності, як продукт колективної діяльності людей – соціальних груп, націй, суспільства, людства в цілому. У них є єдиний універсальний прошарок, але є також і особливі цінності на тому чи іншому рівні соціальної організації. Виділяють такі рівні цінностей: загальнолюдські, загальносоціальні, соціально-групові і індивідуально-особистісні. Найбільш суттєвим для розуміння світу людських цінностей є поділ їх на утилітарні і неутилітарні.Утилітарні цінності – ті, критерієм яких є принцип корисності, практичної доцільності. Сенс і значення таких цінностей – слугувати людині, задовольняти її часткові потреби. Утилітарно, прагматично людина може ставитися не тільки до природи, до предметів і речей, але й до цінностей культури і до інших людей, вбачаючи в них лише засіб для своїх цілей. Навіть до себе можна поставитися цілком утилітарно, перетворюючи власне життя на засіб, – бути рабом речей, кар’єри, грошей. Іноді сповідування вищих цінностей – добра, справедливості, віри – може виявитися лише оманою, якщо за абстрактною ідеєю добра чи любові не бачать саму людину. Тоді цей пустий принцип стає самоціллю, а життя людини, що фанатично служить цьому принципу, – позбавленим сенсу.Неутилітарні цінності (їх ще називають духовними, вищими, абсолютними цінностями) – це цінності свободи, творчості, любові, надії, віри, милосердя, справедливості тощо, але фундаментом всіх абсолютних цінностей є ідеали істини, добра і краси.Духовними цінностями люди вважають те, що вони ставлять вище за сьогоденні радощі і задоволення, що надає сенс і значення їх існуванню. Американський психолог Еріх Фромм писав, що люди визначають сенс життя через трансцендування, тобто вихід за межі безпосереднього існування у світ цінностей, співвіднесення і співставлення життя з тими цінностями. Для декого провідною духовною цінністю (ідеалом) може виступати Пізнання, для інших Любов, Творчість, Віра, Свобода, турбота про благо Вітчизни. Ради цих цінностей люди здатні переносити життєві знегоди і прикрощі, свідомо йти на самообмеження і навіть жертвувати собою.Отже, саме неутилітарні цінності є культурними цінностями, тобто цінностями саморозвитку і самореалізації людини в її суто людських якостях. Неутилітарні цінності – такі, у служінню яким людина знаходить сенс власного життя, які не просто задовольняють, а розвивають людські потреби, а через них і саму людину Це ті ідеали і святині, без яких людина не уявляє свого життя як достойного. Духовна зрілість людини полягає у вмінні орієнтуватися в ієрархії цінностей, їх смислів і значень.Перелік життєвих цінностей досить широкий: власний комфорт і добробут, наука, мистецтво, кар’єра, сім’я,дитина, власний духовний світ, батьківщина, здоров’я тощо.