1. Світогляд як форма освоєння світу

Світогляд – сукупність уявлень людини про себе, про світ, про свої взаємини зі світом, про своє місце в світі та життєве призначення.

А)він повинен надавати людині не стільки поглиблені знання про закони тих чи інших сфер реальності, а знання разом із оцінкою, відношенням, людським ставленням до явищ дійсності;

б) предмет світогляду — відношення "людина — світ " постає майже неозорим, безмежним і тому до певної міри невизначеним. Звідси і випливає те, що світогляд ніби синтезує цілу низку інтелектуальних утворень, таких як знання, бажання, інтуїцію, віру, надію, життєві мотиви, мету та ін. Через нескладовими світогляду постають: погляди, переконання, принципи, ідеали, цінності, вірування, життєві норми та стереотипи.

Світогляду цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині в її нормальному, самоусвідомленому стані; зрозуміло, що ми не можемо вести розмову про світогляд новонароджених дітей, а також душевнохворих людей чи людей із серйозними психічними відхиленнями від норми .Отже філософія: 1) це теоретична форма світогляду, спрямована на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеню достовірності та надійності таких вирішень: 2) це усвідомлений світогляд: 3) вона повинна прагнути бути аргументованою, внутрішньо стрункою, логічно послідовною. Звідси випливають основні аспекти взаємозв'язку філософії та світогляду: філософія є різновидом світогляду, тобто вона є частиною світогляду, проте частиною особливою; як теорія світогляду, філософія концентрує світогляд, зосереджується на найважливішому у ньому; це позначається в літературі у такий спосіб - "філософія є теоретичним ядром світогляду". З іншого боку можна висловити і прямо протилежне твердження - світогляд є частиною філософії, і це у тому сенсі, що за широтою постановки та вирішення питань, за ступенем їх розробленості філософія є безумовно ширшою за світогляд.

Світогляд в цілому постає духовним ґрунтом для виникнення та розвитку філософії, і філософія не вигадує свої проблеми, вона бере їх із життя, із живого функціонування світоглядних уявлень людини, проте підносить їх на вищий рівень осмислення, вираження та розв'язання.

2. Структура світогляду

Світогляд є складним духовним явищем, він має достатньо розгалужену будову. У структурі

світогляду можна виділити:

а) основні компоненти світогляду (пізнавальний, ціннісний і мотиваційно-діяльний);

б) основні рівні світогляду (життєво-практичний і теоретичний);

в) форми та історичні типи світогляду (міфологічний, релігійний, філософський).

А. Так, у структурі світогляду існує пізнавальний елемент, тобто сукупність уявлень та знань про світ у цілому, про місце у ньому людини. Але світогляд не є лише певним відображенням світу. Основна функція світогляду – не стільки пізнання, скільки здатність бути самосвідомістю людини, її життєвим орієнтиром, програмою і проектом людського буття. Тому другий – ціннісний – компонент світогляду свідчить про те, що світогляд є не лише знанням, але й ставленням людини до світу, до інших і до самої себе.

Третій компонент світогляду – мотиваційно-діяльний – спрямований на реалізацію власної позиції у житті. Він складається з програм поведінки, проектів життя, настанов діяльності.

Б. Отже, світогляд існує на двох рівнях. Перший – життєво-практичний, буденний рівень, масовийьсвітогляд. На цьому рівні світогляд формується стихійно, під впливом безпосереднього образу життя, життєвого досвіду, культурного середовища, суспільної ситуації тощо. Роздуми щодо світоглядних запитів на цьому рівні називають філософуванням, або «життєвою філософією».Більш складний, іншим чином організований рівень світогляду – теоретичний. Філософське знання і являє цей рівень.

В. Саме теоретичність способу вирішення світоглядних проблем вирізняє філософію з інших форм світогляду – міфології, релігії, художнього світогляду. Об’єднує всі форми світогляду єдиний зміст – коло вічних проблем (життя, смерть, безсмертя, віра, любов, свобода тощо). У сучасному світі всі форми світогляду співіснують, різною мірою, але всі присутні у духовному житті суспільства й особистості. В історії ж вони формувались послідовно. Деякі форми світогляду у певний історичний період відігравали домінуючу роль, що дає підстави визначати історичні типи світогляду: міфологію, релігію, філософію.