Розділ 3. Порядок проведення аналізу лекції та практичних (семінарських) занять

3. 1. Орієнтовна схема проведення аналізу лекції

1. Зміст лекції: науковість, відповідність сучасному рівню розвитку науки. Ідейна спрямованість – відбір змісту матеріалу, що викладається, висвітлення його з певних філософських позицій, визначення головних ідей світосприймального характеру, питання методології науки, зіставлення різноманітних концепцій. Активізація мислення, висунення проблемних питань, показ суперечностей упродовж лекції, ознайомлення з історією наукового пошуку, визначення проблем для значущості матеріалу та його застосування в майбутній спеціальності – професійна спрямованість. Наявність матеріалу, якого немає в підручниках. Пояснення найбільш складних питань. Наявність завдань для самостійного відпрацювання матеріалу, зв’язків із попередніми лекціями, розділами курсу, внутрішньопредметних та міжпредметних зв’язків.

2. Методика читання лекцій: чітка структура лекції, логіка викладу, повідомлення літератури до теми або до всього курсу. Доступність, аргументованість. Виокремлення головного у матеріалі та висновках. Використання деяких прийомів закріплення – повторення, запитання на перевірку розуміння, засвоєння, підведення підсумків. Використання ТЗН (у разі необхідності), застосування лектором опорних матеріалів (текст, конспект, окремі записи, відсутність опорних записів тощо).

3. Керівництво роботою студентів: допомога у веденні записів (зміна темпу: уповільнений темп за умов важливості виділення матеріалу), використання прийомів підтримки уваги – цікаві приклади, риторичні запитання, жарти і т. ін. Спонукання до запитань з боку студентів.

4. Особистість лектора: знання предмету. Емоційність, голос, дикція. Якість, чіткість, забарвленість, грамотність мовлення. Зовнішній вигляд. Уміння триматися перед аудиторією. Уміння бачити та відчувати аудиторію, встановлювати з нею контакт.

5. Результати лекції: інформаційна цінність лекції. Виховний вплив. Досягнення дидактичних цілей. Схема аналізу лекції (практичного, семінарського заняття) приведена в додатку Ж.

3.2. Основні критерії оцінювання практичного (семінарського) заняття

Основними критеріями оцінювання практичного (семінарського) заняття є:

• цілеспрямованість – проблемність, поєднання теоретичного матеріалу з його практичним використанням у майбутній професійній діяльності;

• планування – виокремлення головних питань, наявності новинок у списку літератури;

• організація семінару – вміння починати та підтримувати дискусію, аналіз доповідей студентів, наповненість навчального часу обговоренням проблем, поведінка самого викладача;

• стиль проведення семінару – жвавий, млявий та інше;

• ставлення до студентів – поважне, урівноважене, в міру вимогливе чи байдуже;

• ставлення студентів до викладача – поважне, байдуже, критичне;

• управління групою – швидкість встановлення контакту, впевненість і взаємодія з групою. Наявність зауважень, робота лише з окремими студентами, підвищення тону;

• коментарі та висновки викладачам – кваліфіковані, доказувані, переконливі чи навпаки, неістотні, некваліфіковані. не містять в собі теоретичних зауважень.

Педагогічна практика оцінюється за стобальною системою оцінювання. Зокрема, така максимальна кількість балів виставляється :

- підготовка лекційного заняття – 10 балів,

- проведення лекційного заняття – 30 балів,

- підготовка семінарського заняття – 10 балів,

- проведення семінарського заняття – 30 балів,

- взаємовідвідування – 10 балів,

- звіт – 10 балів.

Остаточну оцінку здійснює керівник від кафедри.