2.Лісосмуги в садах і виноградниках.

Захисні лісові смуги широко застосовують у садах, виноградниках. Їх створювали ще в позаминулому столітті для захисту плодових культур, головним чином від холодних вітрів. Лісові смуги в садах і виноградниках забезпечують накопичення снігу, що сприяє кращій перезимівлі плодових рослин і кращому водному режиму ґрунту, що в кінцевому результаті збільшує врожайність культур. В умовах пере січного рельєфу розміщені садозахисні. Листові смуги попереджають розвиток ерозійних процесів.

Для захисту садів від несприятливих природних явищ закладаються садозахисні лісові смуги звичайних конструкцій, що рекомендуються для даних умов. При невеликих площах садів (15-20 га) смуги розміщують тільки по їх межах. На великих площах додатково закладаються внутрішні дворядні смуги з відстанню між ними 300 х 300 і 300 х 400 метрів.

Лісосмуги навколо садів і виноградників повинні створюватися із високорослих деревних порід чи типах культур, що рекомендуються для даної зони. У них варто вводити породи, які мають спільних шкідників з плодовими деревами (ясен звичайний і зелений, дуб, черемуху, глід, горобину, дикі плодові тощо). Внутрішні смуги можна закладати із високорослих форм груші. Для захисту садів і виноградників з теплолюбними рослинами холодних повітряних мас можна використовувати лісосмуги щільної конструкції.

3.Умови ефективного лісорозведення на пісках.

Піщані площі, непридатні для сільськогосподарського використання, використовують під заліснення. Ефективність лісорозведення на пісках залежить від їх вологозабезпеченості та вмісту поживних речовин. Труднощі вирощування лісу на пісках пов’язані із значним розосередженням вологи. У першу чергу засихають дерева на барханах та пагорбах, де ґрунтові води знаходяться на корененедоступній глибині. Ті самі культури, які ростуть у нижніх частинах схилів і котловинах видування, де ґрунтові води знаходяться ближче до поверхні, ростуть задовільно. Тому за таких умов застосовують кулісне та куртинне лісорозведення. Вирішуючи питання заліснення пісків, варто враховувати їх генетичний тип, стан, рельєф, глибину залягання ґрунтових вод, ступінь гумусованності та домішок глинистих часточок, засоленість. Для заліснення пісків рекомендуються наступні деревні та чагарникові породи: сосна звичайна та кримська, акація біла, дуб, береза, тополя, абрикос, шовковиця, акація жовта, лох, скумпія, смородина золотиста, клен татарський, жимолость татарська, верба. На пісках з похованими супіщаними ґрунтами або на гумусованих пісках з близьким залягання ґрунтових вод можна культивувати осокір, тополі пірамідальну та білу. За цих умов вони утворюють відносно довговічні насадження; їх висота в Південному Степу сягає до 30 років 15-20 м. При доборі порід для заліснення пісків потрібно вірно оцінити відповідність їх біологічних та екологічних властивостей умовам місцевирощування. Так, на білих однофазних пісках з недостатнім зволоженням варто створювати чисті культури сосни звичайної. На більш родючих і краще забезпечених вологою пісках для підвищення біологічної стійкості, покращення росту в насадження сосни звичайної та кримської вводять породи з чагарниками (через 6-10 рядів сосни 1-2 ряди листяних порід). З листяних порід рекомендується акація біла, в’яз приземистий, береза пухнаста з чагарниками – смородиною золотистою, скумпією, бирючиною, жимолостю татарською, бузиною. На пісках, де можна застосовувати механізми, лісові культури створюють рядковим способом, що забезпечує механізацію лісосадильних робіт.