«Затверджую»

Зав. каф. СМБА, к.мед.н., проф.

О.В. Пєшкова ____________

Протокол № __ від «___» __________20__р.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення практичного заняття № 12-13

з навчальної дисципліни «Загальна теорія здоров’я»

ТЕМА

Фактори зниження життєдіяльності. Вчення про стрес та методи його подолання

Навчальний потік

для студентів 2 курсу

галузь знань 0102 – Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини

напрям підготовки 6.010203 Здоров’я людини

рівень підготовки бакалавр зі здоров’я людини

Навчальні та виховні цілі: ознайомити студентів із поняттям стрес, наслідками стресу та профілактикою їйого.

Навчальні питання і розподілення часу:

Вступ – 5 хв.

1. Конфлікти.

2. Втома і перевтома.

3. Вчення про стрес, загальний адаптаційний синдром.

4. Механізми психічного та фізіологічного стресу.

5. Наслідки стресу. Індивідуальні відмінності реагування людей на стрес.

6. Профілактика психічного стресу та корекція його наслідків

7. Методи психічної саморегуляції.

8. Методи психологічної корекції.

Підведення підсумків заняття – 5 хв.

Навчально-матеріальне забезпечення

Слайди, презентація

Навчальна література

1. Ананьєва Т.Г. Валеологія: [навчальний посібник для студентів Вузів фізичної культури] / – Т.Г. Ананьєва, О.М. Авраменко. – Харків: ХДАФК, 2011. – 169 с.

2. Апанасенко Г.Л. Санологія (иедичні аспекти валеології): [підручник для лікарів-слухачів закладів післядипломної освіти] / Г.Л. Апанасенко, Л.А. Попова, А.В. Магльований. – Львів, ПП «Кварт». 2011.– 303 с.

3. Бобрицька В.І. Валеологія: [навч. посібник для студентів вищих закладів освіти]: В 2 ч. / В.І.Бобрицька, М.В.Гриньова [та ін.] / за ред. В.І.Бобрицької. – Полтава: “Скайтек”, 2000. – Ч.2. – 160 с.

4. Бобрицька В.І. Валеологія: [навч. посібник для студентів вищих закладів освіти]: В 2 ч. / В.І. Бобрицька, М.В. Гриньова [та ін.] / за ред. В.І. Бобрицької. – Полтава: “Скайтек”, 2000. – Ч.1. – 146 с.

5. Брахман В.И. Валеология – наука о здоровье / В.И. Брахман. – М.: ФИС, 1990.

6. Вайнер Э.Н. Валеология: [учебник для вузов] / Э.Н. Вайнер. – М.: Флинта: Наука, 2007. – 416с.

7. Валецька Р. О. Основи валеології: [підручник] / Р.О. Валецька. – Луцьк: Волинська книга, 2007. – 348 c.

8. Грибан В.Г. Валеологія: [підручник] / В.Г. Грибан. - К.: Центр учбової літератури, 2008. – 214 с.

9. Основы валеологии. В трех книгах / [под общей редакцией академика В.П. Петленко].- К.: Олимпийская литература, 1998. – Т.1. – 444 с., Т.2. – 1999. – 351 с, ТЗ. – 1990. – 447 с.

Методичну розробку для проведення практичного заняття розробив

старший викладач Мелешков В’ячеслав Олександрович

Методична розробка обговорена та схвалена на засіданні кафедри

Протокол від _______ _______________ 20____р. № ____________

Вступ

Хворобливий, пригнічений стан працівника, який супроводиться послабленням його фізичних і психічних якостей, може виникати на підставі психічної травми (конфліктів). Психічна травма, отримана внаслідок конфлікту, виводить людину з нормального психофізіологічного стану, що може призвести до суттєвих змін у виконанні професійних функцій і загального функціонального стану.

Неопсихоаналітик Е. Берн, класифікуючи взаємовідносини поміж людьми, виділяє насамперед такий різновид контактування як ритуал (Як справи? Як живеш? Як здоров’я?). Наступним ступенем людських взаємовідносин він вважає розвагу – розмови ні про що (жіночі розмови про моду, способи в’язання, рецепти приготування страв, плітки тощо; чоловічі розмови – про автомашини, сексуальні переваги, алкогольні напої тощо). Найбільш складним і драматичним різновидом контактів між людьми, за Е. Берном, є гра. Йдеться про заздалегідь відому конфліктну поведінку. Більшість сімейних конфліктів мають характер гри.

1. Конфлікти

Психологічний конфлікт характеризується як ситуація, в якій на індивіда одночасно діють протилежно спрямовані рівновеликі сили.

Захисними механізмами від конфліктів є психологічний захист і психологічна розрядка.

Мета психологічного захисту – знизити рівень тривоги та страху в ситуації конфлікту. Механізми психологічного захисту не розв’язують конфлікту, вони лише знижують рівень тривоги.

Види психологічного захисту:

• витіснення – усунення зі свідомості тих моментів, які заважають стійкій позитивній самооцінці;

• проекція – свої недоліки людина проектує на оточення (більшість студентів не вчаться і тому я не вчуся);

• фантазування – у тяжких життєвих ситуаціях можлива втеча у світ фантазії;

• раціоналізація – спроба розумно пояснити свою поведінку в тих випадках, коли вона не піддається розумному поясненню;

• екстерналізація – людина нерішуча, соромлива. Їй надають можливість здійснити активну дію, але вона цього не робить через свою нерішучість. І пояснює це тим, що інші люди упереджено до неї ставляться;

• інтерналізація – обернений процес. Людина за своїми можливостями та здібностями варта того, щоб посісти певне місце у житті. Однак саме зовнішні обставини заважають їй реалізувати себе. У кінцевому підсумку, не досягши своєї мети, людина так чи інакше знецінює її.

Механізм психологічної розрядки слід розуміти як емоційну поведінку, як поведінку типу «дати вихід».

Сублімація. Енергію інстинктивного імпульсу людина трансформує і використовує на будь-яку суспільно корисну діяльність.

Ізоляція. Для того щоб зняти емоційне напруження, людина виключає себе з тих ситуацій, у яких вона могла б потерпіти, де конфлікти могли б викликати у неї загострене почуття тривоги.

Імпульсивні, агресивні дії (скандал). Під час скандалу людина не обтяжена загальноприйнятими нормами поведінки. Її рухи експресивні, інтонація також надзвичайно виразна. Обличчя червоніє, руки тремтять. Люди виливають одне на одного потік взаємних звинувачень, вживаючи при цьому слова, які не використовують повсякденно, і виникає враження, що інформація, яку людина стримувала, прорвалась назовні, стався викид залишків накопиченої негативної інформації та деструктивних емоцій.

Інсценована реакція. Людина, яка має запас негативного емоційного напруження, мов би шукає таку ситуацію, у якій вона могла б розрядитися.

Підвищений апетит чи зловживання алкоголем також можна віднести до психічної розрядки.

Найчастіше мають місце сімейні конфлікти. Із 4000 запитань по «телефону довіри», що призвели до виникнення кризових ситуацій, 71% стосувався сімейної проблематики. Вплив психогенних факторів при виникненні неврозів і психозів засвідчує, що серед психогеній, які вдається виділити у відносно ізольованому, чистому вигляді, найбільш значними є фактори сімейного середовища. Природно, що всі сімейні конфлікти якимось чином переноситься і у виробничу сферу. Під дією конфліктів людина може не лише створити небезпечну виробничу ситуацію, але й зруйнувати виробничі та сімейні відносини.

Існує концепція про п’ять складових сімейних конфліктів:

• фізичний фактор – людині подобаються люди з певними фізичними параметрами, кольором волосся, очей та ін. Узагалі реакція однієї людини на зовнішній вигляд іншої є індивідуальною;

• сексуальний фактор – визначається відповідністю реальної програми інтимної близькості одного із партнерів до сексуальних сподівань іншої;

• матеріальний фактор – найбільш простим коефіцієнтом при цьому є співвідношення зарплат, чим один із партнерів спекулює часто;

• культурний фактор – кожний шлюбний партнер розраховує на те, що його інтереси поділятиме близька йому людина;

• психологічний фактор – визначає взаємну психологічну та психічну сумісність людей, узгодженість їхніх дій.

Діалектика соціальних відносин людини така, що являючи собою у фізичному розумінні автономну систему, для нормальної життєдіяльності вона потребує групової взаємодії. З одного боку, вона прагне зберегти й отримати свободу, але з іншого – постійно повинна її розмінювати на те, щоб досягти якоїсь мети. Отже, життя в групі конфліктне по суті.

Виділяють чотири типи зв’язків між дітьми і батьками: силові, емоційні, когнітивні та нормативні. Під силовими зв’язками розуміють ті, які виникають у порядку підлеглості та влади. Емоційні зв’язки передбачають відношення любові, прихильності, поваги, захоплення, які є у дітей щодо батьків. Когнітивні зв’язки здійснюються шляхом обміну інформації. Основні поняття про навколишній світ діти отримують у перші роки від батьків, цей інформаційний канал може функціювати до періоду зрілості. Під нормативними зв’язками розуміють систему передачі дітям комплексу соціальних норм і правил, без чого немислиме буття суспільства.

Конфлікти у системі батьки – діти можуть виникати у всіх напрямках існування зв’язків. Дитина бореться за незалежність, батьки – за владу.

Виділяють два крайні полюси неправильного виховання: гіперпротекцію (підвищену опіку) і гіпопротекцію (недостатню опіку). Дитина, якою занадто опікувалися, увійде в самостійне життя вередливою, не здатною самостійно приймати рішення, брати на себе відповідальність за власні невдачі. Дитина, якій бракувало опіки, звикає діяти на свій страх і ризик, ставиться до оточуючих людей вороже.

Є таке поняття як спадкова конфліктність. Створюючи сім’ю, молоді приходять у неї з достатнім життєвим багажем, де є місце і для деструктивних сил. Часто вони життєву позицію своїх батьків переносять у новостворену сім’ю. Перехід сина у володіння його дружини та дочки у володіння чоловіка – болючий процес. Розлука є більш важкою для батьків. В агресивній поведінці щодо нового члена сім’ї провідна роль належить здебільшого жінці: свекрусі або тещі. Жінці притаманне емоційне ставлення до подій. Вона живе більше серцем, тому їй важче змиритися з тим, що у неї забрали найдорожче.

Стосунки з друзями також накладають відбиток на структуру сім’ї та сімейні відносини. Як і стосунки з батьками, так і стосунки з друзями, часто є навіть більш стабільними ніж шлюбні зв’язки. Намагання обірвати одним із шлюбних партнерів ці зв’язки може стати небезпечним для сім’ї.

Часто зустрічаються конфлікти на сексуальному грунті. Сексуальна поведінка та сексуальна активність індивіда загалом визначається такими факторами, як його виховання, генетично успадкований темперамент, інформованість. Але цим не вичерпується різноманітність стосунків. Важливо також враховувати різні рівні людської особистості: обумовлені генетичним кодом риси, психологічні особливості, умови виховання та прийнятні форми спілкування.

Отже, марно сподіватися, що між подружжям одразу налагодяться гармонійні інтимні стосунки. Лише після повторних контактів і за умови взаємного прагнення можна досягти гармонії. Тобто чоловік і жінка не повинні бути подібні за темпераментом, вихованням, за вмінням брати участь у сексуальному партнерстві, але дуже важливо, щоб вони доповнювали одне одного, намагалися досягти стану взаємного задоволення.

Причинами сімейного конфлікту часто можуть бути такі явища, як імпотенція, фригідність і бездітність. Усі перелічені порушення повинні розглядатися як патологія шлюбної пари.

Причиною конфліктних відносин між людьми можуть бути ревнощі. Ревнощі присутні в душі того, хто ревнує, а не спричинюються поведінкою партнера. Є люди, яких майже ніяка ситуація не змусить страждати від ревнощів, і навпаки, є характерологічні типи, для яких ревнувати – все одно, що жити.

Ревниві люди, як звичайно, фанатичні, одержимі якими-небудь ідеями, мають низьку здатність до компромісних рішень, люблять сваритися. Підозра у них дуже швидко стає обвинуваченням, і надалі вся навколишня дійсність тлумачиться ними у світлі вже підписаного звинувачувального вироку. Ревнощі не рахуються з логікою здорового глузду, а часом – і з вимогами закону (ревнощі до того, кого уже нема серед живих).

У осіб, які страждають алкоголізмом, ревнощі виявляються частіше та характеризуються монотонністю, брутальністю, нерідко агресивними діями (аж до вбивства).

Серед безлічі конфліктних ситуацій певне місце займає і конфлікт із самим собою. Самооцінка – одна із характеристик особистості, яка включає оцінку інтелектуальних, фізичних даних особи, ефективності її діяльності, становища в групі. Самооцінка поділяється на самовдоволення і невдоволення собою.

Кожній людині притаманні певні рівні сподівань, на які впливає виховання. Виховання дитини може не тільки допомагати гармонійному формуванню цих двох рівнів, але й зумовлювати їх дисоціацію, підвищуючи один і знижуючи інший. Почуття неповноцінності є одним із найбільш поширених психічних порушень нашого часу.

Щоб уникнути конфлікту із самим собою, людина прагне знайти сенс життя. Однак, є думка, що дуже важливим є не сам сенс життя, а швидше сенс певної особистості у даний момент. Людина не є річчю серед речей, речі визначають одна одну, а людина насамперед сама себе.