Висновки

Численними дослідженнями у нас і за кордоном переконливо доведено сприятливий вплив рухової активності на здоров’я людини. Рухи активізують компенсаторно-пристосувальні механізми, розширюють функціональні можливості організму, покращують самопочуття людини, створюють впевненість, є важливим фактором первинної та вторинної профілактики ІХС, атеросклерозу, та інших захворювань, які скорочують життя людини.

Позбутися дефіциту рухів можна тільки за допомогою цілеспрямованих занять фізичною культурою та спортом. Але, на жаль, користується цим дійовим шляхом зміцнення здоров’я та профілактики захворювань не більше 40-60% населення.

В основі впливу регулярної рухової діяльності на організм людини – загальнобіологічний процес адаптації, який проходить як у межах даної функціональної системи, так і на всіх рівнях діяльності організму – в його центральній нервовій системі, вегетативній та метаболічній сфері, генетичному метахондріальному апараті клітини. М’язова діяльність (а м’язи складають 40% маси тіла дорослого чоловіка та 28-34% – жінки та дитини) не тільки розвиває та вдосконалює руховий апарат, але й впливає на організм у цілому, активно пристосовує його до навколишнього середовища, підвищує функціональні можливості.

На основі найтіснішого взаємозв’язку працюючих м’язів з нервовою системою, внутрішніми органами, біохімічними та структурними процесами в організмі при м’язовій діяльності включаються усі три найважливіші компоненти адаптації – енергетичний, пластичний, захисний. Підвищується функціональна надійність органів і систем, розвивається здатність до збереження гомеостазу при різноманітних впливах.

Найважливішу роль відіграють посилення нервово-ендокринної регуляції, окислювально-відновлювальних та пластичних процесів, стимуляція обміну речовин і ферментативної активності, активізація окислювальних ферментів, збільшення доставки кисню до органів і його використання, більш повна утилізація жирів зі зниженням вмісту атерогенних ліпідів, холестерину та тригліцеридів у крові та збільшенням концентрації ліпідів високої щільності, зниження вмісту цукру, які відбуваються у процесі зростання тренованості. Покращується діяльність шлунково-кишкового тракту, більш повноцінно виводяться з організму продукти розпаду.

У результаті організм стає більш міцним та надійним, значно підвищуються його функціональні можливості та функціональний резерв (у спокої ми використовуємо лише 25%) і опірність до дії різних несприятливих факторів, підвищується імунітет, знижується захворюваність. В умовах м’язового спокою та при стандартних навантаженнях такий організм функціонує більш економно, але при навантаженнях великих, він здатний до більш повної мобілізації своїх резервів і більш швидкого відновлювання.