2. Санологія, як медичний розділ валеології
Слід пам’ятати, що в державі прийнята концепція сімейної медицини. А сімейний лікар – наполовину лікар-санолог. Тривале й постійне спостереження за членами сім’ї, можливість контролювати кількість і якість їхнього здоров’я, прогнозувати його, вносити корекцію у стиль життя і попереджувати, таким чином, розвиток захворювання – чи не основна функція сімейного лікаря. Можна навіть вважати, що інститут сімейної медицини буде основним «споживачем» досягнень санології.
Санологія – не альтернатива нозологічній медицині або гігієні, а їх доповнення, розширення можливостей медицини взагалі; на основі вчення про хвороби (патології), здоров’я (валеології) та гігієни може бути сформована загальна теорія медицини.
Схема 1. Структура санології як науки
Санологія – медичний розділ валеології, яку можна визначити як науку, яка вивчає сутність, механізми та прояви здоров’я, методи його діагностики та прогнозування, а також корекції на основі оптимізації механізмів здоров’я з метою підвищення його рівня, поліпшення якості життя та соціальної адаптації індивіда. Предмет санології – індивідуальне здоров’я людини, його механізми, можливості їх корекції.
3. Об’єкт санології
Історично склалося так, що об’єктом для докладання зусиль медицини завжди була хвора людина і середовище, в якому відбувається її життєдіяльність. Здорова людина, як правило, не потрапляла у поле зору лікаря. Це призводило до того, що весь процес зниження рівня здоров’я, формування передхвороби і початкових (неманіфестованих) форм захворювання проходив без контролю лікаря, а головне – без активних заходів, здатних запобігти негативному розвитку подій.
Саме тому головним об’єктом санології є здорова людина та людина, що знаходиться в «третьому стані». Можливість з використанням са- нологічних технологій виявити осіб з низьким рівнем здоров’я і, використовуючи методи оздоровлення, виводити їх за межі «третього стану», можна характеризувати як ідеальний варіант первинної профілактики («превентивна реабілітація»),
Санологічні технології можуть бути використані і стосовно до хворого. Використання засобів оздоровлення, що призводять до вдосконалення процесів саногенезу, розширення резервів фізіологічних функцій, відновлення здатності до саморегуляції і самовідтворення, можуть компенсувати наслідки «поломки», розлади уражених функцій і навіть розірвати порочне коло, по якому йде прогресування патологічного процесу. У цьому виявляється роль санології у проведенні вторинної профілактики захворювань.
4. Основні завдання санології
Розробка і реалізація уявлень про сутність здоров’я, побудова діагностичних моделей і методів його оцінки, а також прогнозування.
Кількісна і якісна оцінка здоров’я практично здорової людини, його прогнозування, характеристика способу та якості його життя; розробка на цій основі систем скринінгу та моніторингу за станом здоров’я індивіда, формування індивідуальних оздоровчих програм.
Формування «психології здоров’я, мотивації до корекції стилю життя індивідом з метою зміцнення здоров’я.
Реалізація індивідуальних оздоровчих програм, первинна і вторинна профілактика захворювань, оцінка ефективності оздоровчих заходів.
З появою санології чіткіше окреслюється і основні напрями діяльності різних структур, відповідальних за заходи щодо охорони та зміцнення здоров’я, кінцевою метою яких є здорова людина. Ці напрямки схематично зображені на рис. 1.
Рис. 1. Пояснення в тексті
Живий організм представлений у вигляді кульки, що знаходиться на похилій площині. Скочування кульки на горизонталь означає смерть. Три сили можуть перешкодити скочуванню кульки. Перша тягне кульку догори, тим самим зберігає і підвищує життєздатність біосистеми; друга зменшує кут нахилу площини, забезпечуючи зменшення інерції скочування; і третя, яка вступає в дію при намаганні руху кульки вниз, що символізує захворювання. Ці три сили символізують санологію, гігієну та клінічну медицину.