ТЕМА. Проблема буття в філософії:

МЕТА: розкрити поняття онтологія, буття, матерія, рух, простір, час;

ознайомити студентів з основними формами буття; формувати вміння логічно, науково пояснювати основний зміст питань онтології та гносеології, застосовувати отримані знання з онтології для вирішення питань гносеології, застосовувати отримані знання при вирішенні дидактичних завдань з тем розділу, у творчій діяльності; свідомо проникати в сутність явищ та процесів реального світу, творчо підходити по вирішення професійних питань працювати з усіма доступними джерелами знань, вміти самостійно добувати інформацію за темами розділу, самостійно працювати з додатковою літературою, складати конспект, тези, готувати реферати, доповіді, брати участь у дискусіях, семінарах; аргументовано відстоювати свою світоглядну та громадську позицію, толерантно ставитися до протилежних думок.

Література: Філософія за ред.. І.Ф Надольного, – К,2003. – с. 11–15; М.О.Качуровський, Ю.П.Тарєлкін, В.О.Цикін. Філософія – Суми, 2002.– с. 9–14; Філософія. Щерба С. П. Підручник – К.: Кондор, 2007.; Є. М. Причепій, А. М. Черній, Л. А. Чекаль. Філософія: Підручник, Київ: Академвидав, 2007; Філософія : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. За заг. ред. С. П. Щерби. – К. : МАУП, 2004,

ХІД ЛЕКЦІЇ

І.ВСТУПНА ЧСТИНА.

Більшість філософів проблему буття вважає основоположною при розгляді філософських проблем. Щоб зрозуміти її смисл і значення, потрібно з'ясувати, яку роль вона відіграє в житті суспільства, людини.

У своєму повсякденному житті люди переконуються в тому, що світ є, що при всіх його змінах він все ж зберігається як щось відносно ціле й стале. Проте проблема буття все ж виникає, особливо тоді, коли його підвалини стають предметом сумніву і роздумів. Та й причин для цього достатньо, оскільки й сьогодні не знято питання: "бути чи не бути?" Воно зумовлюється загрозою існуванню людства з боку явищ і процесів, які виникли й зростають у наш час. Тому людству слід глибше розібратись у тому, що таке буття, які основні форми його прояву.

ІІ. ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ.

1.Поняття «онтологія», «буття».

2.Основні виміри буття.

3.Практичні витоки людського поділу реальності на об'єктивну та суб'єктивну.

4. Реальність буття та небуття.

5.Єдність матерії, руху, простору, часу.

6. Людська діяльність.

1.Поняття «онтологія», «буття».

Якщо ми знаємо, що світ, буття існує "тут", то можна зробити висновок, що він існує й "там", оскільки важко уявити собі останній горизонт, за яким вже нічого немає. "Останнього" просто не існує. Світ існує всюди. Так само, виходячи з того, що світ існує "тепер", можемо зробити висновок, що він існував і "колись", і буде існувати й "у майбутньому". Проте були і є філософи, які вважають, що світ у просторі й часі має свій початок і кінець. Ця точка зору обґрунтовувалась посиланням на те, що в світі співіснують кінечні в просторі й невічні в часі предмети, явища і люди. Це й спричинило виникнення проблеми буття. Якщо твердження про існування світу "тут" і "тепер" очевидне, то не так просто довести його нескінченність у просторі й вічність у часі. Навпаки, наше плинне життя швидше підводить нас до думки про минущий характер світу, про його межі в просторі й часі. її науково-філософське дослідження зрештою приводить нас до висновку, що світ в цілому нескінченний і існує вічно, а окремі предмети кінечні й невічні. В цьому й полягає суперечлива єдність між природою як цілим (безконечним) і конечними (минущими) предметами. Як видно, внутрішня логіка проблеми буття вела філософів від питання про безмежне й вічне, про співвідношення конечного й нескінченного. Було зафіксовано, що світ у його існуванні неоднорідний, що його буття невіддільне від буття окремих предметів і явищ. Та проблема виникає ще й тому, що люди, діючи в реальному світі, пов'язують завдяки своїй діяльності минуще з неминущим і тому мають розкрити для себе ці відношення єдності й різноманітності, оскільки їм доводиться постійно "вмонтовувати" у вічний об'єктивний світ свої новостворені системи, предмети тощо.

В повсякденному житті людина шукає свої зв'язки з природою та іншими людьми. їй стала знайомою відмінність між матеріальним і духовним, природою й суспільством. Та важливо було знайти ще й спільне між цими цілісностями. Вивчаючи ці проблеми, філософи дійшли висновку, що матеріальні об'єкти й духовні явища, природа й суспільство мають спільним те, що вони "є", існують у межах єдиного світу, хоча й мають відмінності. І все ж єдність світу не в цьому. Як писав Ф.Енгельс, вона "полягає не в його бутті, хоч буття є передумовою його єдності, бо спочатку світ повинен існувати, перш ніжвін може бути єдиним... Дійсна єдність світу полягає в його матеріальності, а ця остання доводиться... довгим і важким розвитком філософії та природознавста"'. Це твердження приводить до висновку, що предмети, суспільство, ідеї існують реально, але форми їх існування різні. Особливо слід відрізняти матеріальне й духовне існування. Всі ці утворення становлять цілісність безконечного й вічного світу.

В повсякденному житті людина має рахуватися з наявністю цієї сукупності буття, з відмінністю між об'єктивно-реальним, матеріальним і духовним (суб'єктивно-реальним). Коли виникає необхідність у перетворенні дійсності, треба добре знати, яка її основа, які об'єктивні можливості її перетворення й тенденції розвитку. За волюнтаристські, суб'єктивістські підходи до вирішення цієї проблеми реальність нам "мстить" (особливо це відчутно при вирішенні суспільних проблем).

Життєдіяльність кожної людини — це теж реальність (і для самої себе, і для інших людей). Кожен ставиться до себе, своєї праці, духу, минулого, теперішнього, майбутнього, інших людей, суспільства як до особливої форми буття. В процесі пізнання людина освоює не лише природне, а й суспільне. Свідомість і самосвідомість проникає у наше власне буття, знаходячи в ньому загальні риси індивідуального буття людей.

При вивченні сутності буття філософи спираються на матеріальну й духовну діяльність людини, осмислюючи її не лише з допомогою категорії буття, але й споріднених з нею категорій "небуття", "існування" тощо. Першою серед них все ж залишається категорія "буття", оскільки вона фіксує як існування окремих речей, так і складний зв'язок загального характеру (предмети разом з їх властивостями, особливостями існування) і об'єднує їх з усім, що існує в світі.

Категорія буття має складний і комплексний зміст. При її осмисленні виникають труднощі й сумніви. Як відомо, в повсякденному житті ми пізнаємо речі тільки через їх конкретні властивості. А щоб зрозуміти, що таке буття загалом, треба, навпаки, абстрагуватися від цих властивостей. Про нього не можна говорити, що воно глибоке, поверхове, велике чи мале. При його аналізі мова й думка сягають того рівня мислення, коли ми абстрагуємося від окремих предметів, їх ознак і станів і переносимо нашу думку на граничний рівень абстрагування. Тут ми відходимо не лише від предметів та їх станів, а й відзагального, від відмінностей між природою і людиною, суспільством та індивідом, тілом і духом, шукаємо спільне між ними, всеоб'єднуюче. Результат цих пошуків і фіксує філософія з допомогою категорії "буття". Розуміння й використання останньої дозволяє розвивати необхідні здатності людського розуму, виявляти й досліджувати найзагальніші зв'язки дійсності. В осмисленні світу виділяються такі аспекти: світ існує як безмежна і неминуща цілісність; матеріальні об'єкти, явища існують і є передумовою єдності світу; матеріальний світ становить сукупну реальність, яка є передумовою людської свідомості і дій всіх поколінь людей.