8. Вибір стилю поведінки у конфлікті.

Уникнення:

1. коли предмет суперечки зовсім незначний або коли на перший план виходять інші, важливіші проблеми;

2. коли ви відчуваєте, що немає ніяких шансів задовольнити свої вимоги;

3. коли потенційна шкода від конфлікту для обох сторін переважає вигоду від його вирішення;

4. для того, щоб дати людині можливість "охолонути";

5. коли вам потрібно більше часу для збирання інформації;

6. коли інші можуть урегулювати цей конфлікт краще.

Пристосування:

1. коли ви розумієте, що помиляєтесь. Дає змогу іншим висловити кращу позицію, навчитися в інших, показати, що ви є розсудливою людиною;

2. коли предмет конфлікту є набагато важливішим для іншої сторони, ніж для вас самих. Дає змогу задовольнити вимоги інших і, як жест доброї волі, допомагає зберегти стосунки співпраці;

3. коли збереження гармонійних стосунків є особливо важливим;

4. щоб допомогти професійному зростанню підлеглих, даючи їм можливість проекспериментувати і повчитися на власних помилках.

Конкуренція:

1. коли важливими є швидкі й рішучі дії, наприклад за надзвичайних обставин;

2. у вирішенні важливих питань, коли треба застосувати непопулярні дії, наприклад, для зменшення витрат, дотримання непопулярних правил, зміцнення дисципліни;

3. у питаннях, життєво важливих, коли ви знаєте, що маєте рацію.

Компроміс:

1. коли цілі менш важливі й не варті зусиль або коли ви бачите, що застосування інших стилів не приведе до вирішення конфлікту;

2. коли обидва опоненти мають однакові повноваження (владу) і не можуть поступитися один одному;

3. для досягнення тимчасових домовленостей у вирішенні складних питань;

4. для досягання прийнятого рішення за браком часу.

Співпраця:

1. для досягнення згоди, враховуючи позицію інших у загальноприйнятному рішенні;

2. для пошуку задовільного рішення, коли позиції сторін занадто важливі для того, щоб іти на компроміс;

3. коли ви хочете чогось навчитися, дає змогу перевірити ваші власні припущення та зрозуміти думку інших;

4. для того, щоб поєднати різні погляди;

5. для подолання поганих настроїв, що заважають стосункам між людьми.

Самостійне опрацювання: Типи поведінки в конфліктних ситуаціях. Попередження та подолання конфліктів.

1. Профілактика конфліктів: Це насамперед облік, індивідуальних особливостей особистості (характеру, темпераменту й ін.) і їхніх змін під час хвороб.

Якщо в людини домінантний характер: твердий, напористий, рішучий, самовпевнений, то йому треба дати можливість виявити свою домінантність, не припиняти його, але спокійно триматися своєї точки зору, і він стримає свій мимовільний натиск. У протилежному випадку спілкування може перейти в конфлікт.

Недомінантний характер чуйний до зовнішніх ознак сили, така людина поступлива, легко губиться, терпляче терпить, коли його перебивають. Він має потребу в заохоченні, підбадьоренні. Йому необхідно показати, що він може багато чого, вселити в нього віру в себе (як медпрацівника) і в нього самого. У жодному разі не підвищувати голосу, це буде вселяти в нього віру в його недомінантність.

Зустрічаються ригідні пацієнти, які не люблять, щоб їх перебивали, з ними необхідно максимальне терпіння й такт. Кожному медичному працівникові необхідне вміння визначати характер пацієнта й вибирати стиль спілкування з ним.

Так, экстраверт розташований до спілкування, він слухає тільки себе. У спілкуванні з ним не варто руйнувати природну для нього атмосферу взаємної симпатії.

Інтроверт любить самітність, іде в себе. З ним корисно триматися шанобливо, навіть небагато сухувато, бути готовим до затяжних пауз.

Пацієнт холеричного темпераменту, риси якого загострюються під час хвороби, може вступити в суперечку, почати зайво заперечувати, не погодитися з тією або іншою процедурою й т.д.

Меланхолік здатний відреагувати на хворобу замкнутістю, відчуженістю, подавленим настроєм, безсонням, слізьми.

Повільний флегматик може з'явитися подразником для медичної сестри з холеричними рисами характеру.

Сангвінік постарається не виносити на обговорення які-небудь питання своєї хвороби.

Для попередження конфліктних ситуацій медпрацівникові важливо враховувати особливості особистості, вік, характер хвороби при спілкуванні, розміщенні пацієнтів у палати в стаціонарі, при відвідуванні вдома .

Якщо ці особливості не будуть враховані й медична сестра або лікар порахують їх образливими для себе, то можлива їхня емоційна поведінка буде сприяти виникненню конфлікту й додаткових психотравмуючих моментів.

Але самою головною профілактикою конфліктів є створення сприятливого психологічного клімату. Медпрацівнику важливо прогнозувати, аналізувати можливі наслідки своїх слів і вчинків. Людське мислення здатне на 80% спрогнозувати наслідки. Необхідно використати ці здатності.

Правила медичної етики й деонтології, знання загальної й медичної психології, строгий самоконтроль допоможуть вам знайти вірний профілактичний засіб, щоб не виник конфлікт.