Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Теорії міжнародної торгівлі 5

1.1. Сутність міжнародної торгівлі 5

1.2. Теорія абсолютної та порівняльної переваги 9

1.3. Теорія Хекшера-Оліна 12

Розділ 2. Міжнародна торгівля та особливості її розвитку в сучасних умовах 15

2.1. Закономірності розвитку міжнародної торгівлі товарами 15

2.2. Торгівля туристичними послугами на світовому ринку 19

2.3. Державне та наддержавне регулювання міжнародної торгівлі туристичними послугами 25

Розділ 3. Туризм як форма міжнародної торгівлі туристичними послугами в Україні 28

3.1. Україна у міжнародній торгівлі товарами в умовах глобалізації 28

3.2. Місце України у світовій торгівлі туристичними послугами 38

3.3. Вплив туристичних послуг на економічний розвиток України 41

Висновки 43

Список використаної літератури 44

Вступ

Міжнародна торгівля виступає як найважливіша форма міжнародних економічних відносин, показники якої водночас відображають рівень економічного потенціалу країн і характерних відносин між ними. Тому міжнародній торгівлі належить вирішальна роль серед інших форм міжнародних економічних відносин на сучасному етапі розвитку світової економіки.

Міжнародна торгівля товарами - це форма зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці і виражає їх взаємну економічну залежність.

Міжнародна торгівля послугами - це специфічна форма світогосподарських зв'язків з обміну послугами між продавцями і покупцями різних країн.

Міжнародна торгівля складається із двох зустрічних потоків товарів - експорту та імпорту і характеризується зовнішньоторговельним обігом, товарною та географічною структурою.

Важливою тенденцією розвитку світової торгівлі на сучасному етапі є взаємодія країн-торговельних партнерів у рамках різних інтеграційних об'єднань.

Міжнародний туризм під впливом процесів глобалізації та інтеграції набуває найдинамічнішого розвитку та стає чинником, від якого залежить зростання економіки, підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках, покращення добробуту населення. На сучасному етапі розвитку туризму глобалізація перетворилася в одну із ключових його характеристик, якісно новий етап розвитку туристичного ринку, що в цілому відповідає умовам світового господарства.

Сучасні наукові розробки і дослідження міжнародної торгівлі пов’язані з такими іменами: Бураковський І.,Гольцберг А., Загашвілі В., Кальченко Т., Кириченко А, Петрашко Л., Рогач О., Румянцев А., Рут Ф., Савел’єв Є., Собольніков Л.,Філіпенко А., Фомічев В. Циганкова Т. та інші.

Метою написання роботи є дослідження сучасної міжнародної торгівлі в системі світового господарства.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

- визначити сутність міжнародної торгівлі;

- розглянути теорії абсолютної та порівняльної переваги та Хекшера-Оліна;

- визначити закономірності розвитку міжнародної торгівлі товарами;

- розглянути торгівлю туристичними послугами на світовому ринку;

- розглянути державне та наддержавне регулювання міжнародної торгівлі туристичними послугами;

- розглянути Україну у міжнародній торгівлі товарами в умовах глобалізації;

- визначити місце України у світовій торгівлі туристичними послугами; - розглянути вплив туристичних послуг на економічний розвиток України.

Об’єктом дослідження є міжнародна торгівля і участь в нії України.

Предметом дослідження даної роботи є закономірності та проблеми розвитку міжнародної торгівлі.

Робота складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел.

Розділ 1. Теорії міжнародної торгівлі

1.1. Сутність міжнародної торгівлі

Світова економіка належить до числа складних систем, що характеризуються множинністю складових її елементів, ієрархічністю, багаторівневою структурою, нерівномірністю економічного розвитку.

Основу системи складає міжнародне та обмежене рамками окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їхній розподіл, обмін і споживання. Кожна з цих фаз світового промислового процесу як у глобальному масштабі, так і в рамках окремих держав у залежності від їх місця і ролі в цілому впливає на функціонування усієї світової господарської системи.

Світова економіка що система має загальну мету. У кінцевому рахунку її функціонування спрямовано на задоволення потреб (попиту), але у різних підсистемах ця мета модифікується в силу різних соціально-економічних умов.

Світова економіка як система не може розвиватися без визначеного порядку, заснованого на нормах міжнародного публічного і приватного права, які регулюють економічні відносини між державами, економічними об'єднаннями, юридичними і фізичними особами. Дотримання установлених конвенційних і звичайних норм забезпечується самими державами і колективними формами контролю за дотриманням міжнародного права, яким займаються різного роду міжнародні організації. Ці правила уточнюються і переглядаються відповідно до потреб розвитку світових продуктивних сил і окремих підсистем і елементів.

Світове господарство є історичної та політико-економічною категорією. Це пояснюється тем, що кожному конкретному історичному етапу властиві певні масштаби і рівень виробництва, інтернаціоналізації господарського життя і соціально-економічна структура.

Світове господарство являє собою складну економічну систему, що складається з окремих елементів, суб'єктів, які самі є системами з властивим тільки ним регулюванням.

Відносини між окремими елементами світового господарства складають рівні. Відносини між державами складають міжнародний рівень, що регулюється міжнародними правилами і нормами. Відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, утворять транснаціональний рівень - сфера діяльності фірм і груп з їхніми внутрішніми системами інформації. Він стає все більше автономним, усе менше піддається регулюванню.

Транснаціональний рівень включає також мережу потоків неформальної діяльності: торгівля наркотиками, зброєю, підпільна міграція.

Безліч елементів, з яких складається світова господарська система, діють там одночасно. Між центрами сили існують зіткнення, домовленості, об'єднання.

У соціально-економічному плані світове господарство неоднорідне. Провідне місце в ній належить промислово розвиненим західним країнам. Особливе місце займають країни що розвиваються, у яких багато в чому зберігається залежний характер їхніх економік від індустріальних країн. Велику специфіку у своєму розвиткові мають східноєвропейські країни з перехідною економікою і цілий ряд інших держав. В цілому світове господарство являє собою складну соціально-економічну систему.

У виробничому і соціальному плані світове господарство являє собою арену протиріч, конкурентної боротьби, які розгортаються як всередині країн, так і в планетарному масштабі. Вони охоплюють фактори виробництва (продуктивні сили), національні та економічні об'єднання, групи підприємців і робочу силу.

Системний аналіз передбачає виділення основних елементів  структури світового господарства. Існує кілька підходів до визначення структурних елементів світового господарства. Міжнародна економічна система може розглядатися як результат взаємодії світогосподарських зв'язків та їх першоносіїв – безпосередніх виробників, власників ресурсів, країн, регіонів. У наслідок такої взаємодії формується наступна структура світового господарства (рис.1.1).

Рис. 1.1. Структура світового господарства, [16].

У цілому світове господарство можна визначити як сукупність національних економік і недержавних структур, об'єднаних міжнародними відносинами. Світова економіка виникла завдяки міжнародному поділу праці, що спричинило за собою як поділ виробництва (тобто міжнародну спеціалізацію), так і його об'єднання - кооперацію.

Світогосподарські зв’язки беруть свій початок у світовій торгівлі, що пройшла шлях від одиничних зовнішньоторговельних операцій до довгострокового великомасштабного торгово- економічного співробітництва, коли постачання здійснюються в рамках виробничої кооперації міжнародними корпораціями.

Зовнішньоторговельний обмін товарами — найважливіша складова частина світових економічних відносин. Показники, що характеризують зовнішньоторговельні обороти, такі як експортна квота (відношення вартості експорту до вартості валового внутрішнього продукту – ВВП), обсяг експорту на душу населення тощо., певною мірою характеризують рівень включеності країни в світогосподарські зв’язки, або ступінь “відкритості” економіки.

Бурхливий ріст світогосподарських зв’язків припадає на період, коли зростає мобільність чинників виробництва – капітал переростає національні межі, посилюється міграція робочої сили, пришвидшуються процеси формування міжнародного поділу праці. А це свідчить про те, що інтернаціоналізація господарських зв’язків багато в чому зумовлена логікою розвитку продуктивних сил, які, переростаючи національні рамки, об’єктивно підводять до необхідності інтернаціоналізації виробництва.

Глобалізація пов'язана з переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку. Вона означає якісно новий стан взаємозв'язків в економіці, політиці, екології на основі підвищення мобільності капіталу, робочої сили, інформації, ідей у світовому масштабі та втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті інтенсифікації міжнародних переміщень товарів, послуг, міжнародних потоків капіталу, швидкої і широкої дифузії технологій тощо. Глобалізація потребує спільних зусиль урядів держав і міжнародних організацій, регулювання на світовому рівні. В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових рис.

До форм світогосподарських зв'язків, що водночас є формами міжнародних економічних відносин, належать міжнародна торгівля, вивіз капіталу і міжнародна інвестиційна діяльність, міжнародна міграція робочої сили.

Міжнародна торгівля посідає особливе місце в системі світогосподарських зв’язків, так як в ній віддзеркалюється рух різноманітних ресурсів, що переміщуються між країнами, регіонами та юридичними особами. Незважаючи на те, що вона почала активно розвиватися ще з ХVІІІ-ХІХ століття, найбільш високих темпів вона досягла у ХХ століття, особливо в його кінці. Сьогодні вона опосередковує практично всі види міжнародного співробітництва, включаючи спільну виробничу діяльність господарюючих суб’єктів з різних країн, міжнародний трансфер технологій і т. п.

Міжнародна торгівля виступає як найважливіша форма міжнародних економічних відносин, показники якої водночас відображають рівень економічного потенціалу країн і характерних відносин між ними. Тому міжнародній торгівлі належить вирішальна роль серед інших форм міжнародних економічних відносин на сучасному етапі розвитку світової економіки.