11

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра історіографії, джерелознавства, археології

та методики викладання історії

Характеристика навчальної дисципліни

«СПЕЦІАЛЬНІ ІСТОРИЧНІ ДИСЦИПЛІНИ»

для спеціальності «Історія»

Напрям підготовки 6.020302 - Історія

Спеціальність 6.020302 Історія

Донецьк - 2014

Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета: розвиток професійної компетентності і пізнавальних здібностей студентів в галузі метрології, хронології, сфрагістики, нумізматики, генеалогії, архівознавства, музеєзнавства, палеографії, вивчення методів і технічних прийомів цих для здійснення зовнішньої і внутрішньої критики історичних джерел.

Завдання:

- послідовний аналіз хронологічних систем, що сформувалися в процесі попереднього розвитку людського суспільства, і узагальнююча характеристика різноманітних підходів, пов'язаних з цілеспрямованим використанням інформаційних і веріфіцируючих можливостей хронології метрології в історичних дослідженнях.

- знайомство з основними принципами календарних систем рахунку часу, історією виникнення календарних ер і стилів літочислення;

- розгляд проблеми сприйняття історичного часу, уявлень про час в українській усно-побутовій традиції;

- вивчення походження, назв, співвідношень і сучасних значень українських і російських мір довжини, площі, об'єму і ваги;

- отримання навиків практичного використовування знань з історичної метрології, хронології, сфрагістики та нумізматики;

- засвоєння основного понятійного апарату, пов'язаного із практиками створення, використання і вивчення печаток і монет, їх класифікації відповідно до загальних принципів сучасної сігіллографії та нумізматики; інтерпретації соціально значущої інформації сфрагістичних та нумізматичних джерел.

– оволодіння прийомами та методами пошуку історичної літератури;

– ознайомлення з системою бібліографічних покажчиків і правилами ро­боти з ними;

– вміння кваліфіковано оформляти бібліографічний апарат історичного дослідження;

– розуміння сутності архівознавства й архівної справи;

– знання архівних технологій;

• оволодіння прийомами та методами архівної евристики.

В результаті освоєння дисципліни студенти повинні: знати: - специфіку спеціальних історичних дисциплін; - термінологію спеціальних історичних дисциплін; - взаємозв'язок спеціальних історичних дисциплін між собою і їх роль у вивченні історії; вміти: - застосовувати знання спеціальних історичних дисциплін у навчальному і виховному процесі; - використовувати знання спеціальних історичних дисциплін у науково-дослідній діяльності.

Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Метрологія, хронологія, геральдика як СІД

Місце спеціальних історичних дисциплін у системі історичної науки. Об'єкт і предмет вивчення спеціальних історичних дисциплін. Взаємозв’язок із джерелознавством. Терміни “спеціальні” та “допоміжні” історичні дисципліни.

Класифікація спеціальних історичних дисциплін. Дискусії щодо належності окремих дисциплін до різних галузей наукового знання, щодо виникнення нових спеціальних дисциплін.

Загальні питання виникнення та розвитку спеціальних історичних дисциплін.

Історіографія вивчення комплексу спеціальних історичних дисциплін.

Тема 1. Історична хронологія

Предмет і завдання історичної хронології, джерела її вивчення. Вітчизняні та зарубіжні дослідження з історичної хронології. Стан і завдання розробки української історичної хронології. Хронологічні дані у джерелах з історії України. Зв'язок історичної хронології з іншими історичними дисциплінами. Використання матеріалів і методів хронології в роботі історика.

Системи рахунку часу. Поняття про час. Основні елементи його обчислення і обліку: доба, місяць, рік, семиденний тиждень. Зоряна, сонячна та середня сонячна доба. Синодичний місяць і тропічний (астрономічний) рік. Весняне й осіннє рівнодення. Поняття календаря, ери, календарного стилю. Типи календарних систем, сонячні, місячні, місячно-сонячні календарі. Природні та штучні одиниці виміру часу, їх несумісність, неможливість створення ідеального календаря.

Види календарних систем. Шумерський, вавілонський, давньоєгипет­ський, китайський і давньоєврейський календарі. Календарні системи античного й ісламського світу. Юліанський і григоріанський календарі. Календарна система Французької революції.

Астрономічний та декретний час. Літній і зимовий час. Проекти всесвітнього календаря.

Система літочислення у східних слов’ян. Давньоруська календарна система, її особливості. Основні одиниці відліку часу (“лето”, сезон, місяць, тиждень, доба). Літочислення у східних слов’ян до прийняття християнства. Народний поділ доби. Прийняття християнства та поширення візантійської світової ери і юліанського календаря. Церковний і цивільний рік. Особливі системи відліку часу. Засоби визначення і уточнення дат і подій. Використання свідчень про затемнення й інші астрономічні явища. Індикти. Коло сонця і місяця. Вруцеліто. Визначення днів тижня. Метонів (місячний цикл). Визначення дат астрономічних явищ.

Поняття “Календарний стиль” у історичній хронології. Березневий, ультраберезневий, циркаберезневий і вересневий роки. Специфічні особливості хронологічного узгодження календарних стилів.

Види ер. Ера Набонасара, Діоклетіана, Селевкидів. Олімпійська ера. Ери від створення світу, від різдва Христового.

Складання нових пасхалій. Церковний собор Російської православної церкви 1492 р. Затвердження пасхалій на нове тисячоліття і вересневий початок року. Особливості добового вимірювання часу в XVI-XVII ст. Цивільна та церковна доба.

Християнські есхатологічні уявлення напередодні 7000 р. Календарна реформа Петра I. Введення ери від Різдва Христова і січневого новоріччя. Збереження вересневого стилю в церковному літочисленні.

Реформування календарної системи протягом XVIII - початку XX ст. Жовт­невий переворот і перехід на новий стиль (григоріанський календар) у 1918 р.

Методика хронологічних досліджень. Використання методів і даних хронології під час вирішення історичних проблем. Практичні особливості хронологічного узгодження календарних стилів і редукції датувань. Переведення дат на прикладі різних систем літочислення. Методика перекладу стародавніх дат на сучасну систему літочислення: з ери від створення світу на еру від різдва Христового, з юліанського календаря (старий стиль) на григоріанський (новий стиль) тощо.

Перевірка відомих датувань за допомогою розрахунку індикту, кола сонця і місяця.

Визначення дня тижня за початковою датою з метою верифікації інформації, що міститься в певному джерелі. Формули Д.М. Перевощикова, Є.Ф. Карського, М.І. Черухіна, М.Г. Бережкова.

Розрахунок дат Великодня за формулами. Визначення, перевірка й уточнення дат із вказівками на церковні свята. Перехідні і неперехідні церковні свята.

Датування історичних подій і перевірка достовірності відомих датувань за астрономічними явищами.