- •61. Соціологія - система знань.
- •62. Соціологія в радянському й пострадянському суспільстві.
- •63. Соціологія в системі соціальних наук.
- •64. Специфіка молодіжної субкультури.
- •67. Структура соціології.
- •У структурі соціологічного знання можна виділити окремі рівні:
- •68. Суспільний соціальний прогрес: критерії та тенденції.
- •69. Суспільство - як соціальна система.
- •70. Сутність еліти суспільства, її роль у суспільному житті.
- •71. Сутність соціального контролю, його роль у регулюванні соціальних відносин.
- •Він поділяється на:
68. Суспільний соціальний прогрес: критерії та тенденції.
Суспільний прогрес – це процес безперервного становлення і розвитку людської сутності, що постає як неухильне вдосконалення самої життєдіяльності, здібностей людей по забезпеченню необхідних умов свого існування.
Дослідження суспільного прогресу, його сутності і тенденцій, тісно пов'язане з проблемою його критеріїв.
Розглядаючи питання про критерії суспільного прогресу дослідники приводять, як правило, відоме твердження, що стан продуктивних сил являє собою основний критерій всього суспільного розвитку.
Оскільки задоволення життєвих потреб людини, в якому матеріальне виробництво знарядь праці набуває особливого значення, процес матеріального виробництва становить у життєдіяльності людини головну сферу її діяльності.
На сьогоднішній день, критерієм суспільного прогресу є кількісний і якісний розвиток продуктивних сил, в єдності з виробничими відносинами. Корені суспільного прогресу необхідно шукати в матеріальному житті суспільства.
Якщо суспільний прогрес є процесом становлення і розвитку сутності людини, то це джерело слід шукати саме в суперечностях людської сутності, яка проявляється в діалектиці потреб і діяльності. При цьому, потреби становлять певну систему, якій відповідає і певна система видів діяльності.
Таким чином, основна суперечність суспільного прогресу в цілому є суперечністю між потребами і можливостями їх задоволення, зумовленими досягнутим рівнем виробництва.
69. Суспільство - як соціальна система.
Суспільство як цілісна соціальна система складається з множини індивідів, їх соціальних зв'язків, взаємодій. Інтегруючись, вони створюють нову системну якість. Внаслідок своїх інтегральних якостей суспільство набуває самостійного і відносно незалежного способу функціонування і розвитку щодо складаючих його індивідів.
Кожний з вище названих елементів соціальної системи перебуває у взаємозв'язках з іншими, займає специфічне місце та відіграє певну роль у ній.
А завдання соціології полягає у з'ясуванні структури суспільства, науковій характеристиці його елементів.
Суспільство - це універсальний спосіб організації соціальних зв'язків і соціальної взаємодії, що забезпечує задоволення всіх основних потреб людей, стабільний, самовідтворюваний та саморегульований.
Взагалі поняття структури суспільства багатозначне. Воно наповнюється різним змістом в залежності від загально-соціологічного напрямку, в якому використовується, від тієї позиції, якої дотримується соціолог-дослідник і, нарешті, від конкретного завдання соціологічного дослідження.
70. Сутність еліти суспільства, її роль у суспільному житті.
Суспільство поділяється на вибрану меншість - активну керуючу творчу верхівку з формальних і неформальних лідерів і більш пасивну масу.
Розрізняють політичну, економічну, адміністративну, військову, духовну, технічну еліту.
Виникнення елітарної верхівки пояснюється різними факторами - політичною владою, технічним і технологічним розвитком, природною обдарованістю людей, які складають еліту.
економічна еліта - група людей, яка контролює головні економічні ресурси суспільства: великі власники, можновладці і провідні менеджери фінансово-промислових корпорацій.
Вони виступають найбільш відчутною групою тиску на владу, використовуючи для цього як безпосередні контакти з політиками, так і підконтрольні собі ЗМІ і гроші, направлені на фінансування партій і виборчих компаній;
військова еліта - генералітет і вище офіцерство.
Вплив на владу визначається концентрацією в її руках значної кількості засобів знищення і людей, готових за першим наказом їх використати, а також мірою мілітаризму самого суспільства;
бюрократична еліта - чиновники державного апарату, їх роль і вплив обумовлюється участю в процесі підготовки і реалізації важливих політичних рішень;
ідеологічна еліта - видатні діячі культури, науки, представники мас-медіа, що формують ідеологію суспільства і свідомість мас;
власне політична еліта - включає в себе керівників держави, членів уряду, депутатів законодавчого органу, тобто тих, хто безпосередньо приймає політичні рішення на державному рівні.
У більш широких трактуваннях до неї відносять і політичні фігури середньої ланки, значущі для регіональної політики.
Виходячи з трактування політичної еліти як одного з елементів володарюючої еліти, їй можна дати таке визначення:
це певна група суспільства, яка концентрує у своїх руках державну владу і відповідає за вироблення стратегії розвитку всієї системи.
Сутність еліти викликає значні суперечки серед учених. Перші трактування були дані ще в стародавні часи. Конфуцій, Платон, Аристотель заклали основи ціннісного підходу до розуміння еліти.
Згідно з цією версією, еліта включає кращих з кращих, тобто тих, хто володіє такою доброчесністю, як мудрість і справедливість.
Зміна еліт дозволяє зберегти соціальну рівновагу, тому що забезпечує прихід до влади еліт, які володіють якостями, затребуваними суспільною ситуацією.
