63. Соціологія в системі соціальних наук.

Соціологія в суспільному знанні виконує інтегруючу функцію, це пов’язано з тим, що людські відносини та люди пронизують сферу інтересів будь-якої суспільної ланки, соціологія досліджує всі соціологічні процеси незалежно від того, до якої сфери вони відносяться: еономічної, політичної, правової , релігійної, моральної тощо.

Крім того соціологія вивчає взаємозв’язок між явищами, що відносяться до предметів дослідження різних суспільних наук (політологія, економіка, право, історія, філософія, психологія, менеджмент).

У системі суспільних наук соціологія найчастіше взаємодії з і історією.

Об'єктом і предметом досліджень історії і соціології є суспільство, закономірності його розвитку та функціонування у конкретних часових вимірах. Історія вивчає минуле суспільства, його розвиток у хронологічні послідовності.Соціологія більше переймається актуальними сучасними проблемами.

Багато спільного між соціологією та філософією. Але соціологія має справу не лише з абстрактними законами та категоріями, а й конкретними фактами дійсності. Її висновки та узагальнення здебільшого мають частковий, але не універсальний характер.

Соціологія працює і на межі з економічною наукою, предметом якої є вивчення закономірностей і форм функціонування й розвитку відносин, що складаються в процесі виробництва, обміну і розподілу матеріальних благ.

Оскільки спосіб виробництва є основою всіх соціальних відносин і процесів, умовою життєдіяльності людини, багато економічних досліджень безпосередньо змикаються з соціологічними студіями.

І навпаки,соціологічні дослідження (соціологія праці, міста і села, економічна соціологія) значною мірою ґрунтуються на результатах пошуку економічної науки.

Соціологія тісно пов'язана з політологію. Її взаємозв'язок виявляється в тому, що з'ясування закономірностей політичного життя є ефективним за умови розгляду суспільства, як соціальної системи.

Крім того, суспільство не можна пізнати і змінити без впливу на політичні структури. Взаємодія соціології та політології покликала до життя нову галузь науки — політичну соціологію.

Із психології як науки соціологія запозичує теорію мотивів поведінки,особистих та масових реакцій, методи дослідження соціальних орієнтацій особистості, які є необхідними компонентами при дослідженні поведінки особистості в колективі та суспільстві.

Вивчаючи взаємини людей у колективі, сім'ї, їх ставлення до праці, власності тощо, соціологія використовує понятійний апарат, основні ідеї етики.

Отже, соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом, соціально-гуманітарних наук, генеруючи ідеї, теорії про людину, її місце і роль у системі соціальних зв'язків тощо.

64. Специфіка молодіжної субкультури.

Молодь — це соціально-демографічна група в вікових межах від 14 до 30 років. Її частка в загальній кількості населення становить близько 20%, що є досить значним кількісним показником, аби залишати її в стороні від детального аналізу.

Отже, молодь — невід'ємна частина будь-якого суспільства, незалежно від його сутнісних характеристик.

Молодіжна субкультура народжується і існує у зв'язку з певними потребами молодих людей котрі проходять процес соціалізації і при цьому прагнуть активно заявити про себе. Прийнято вважати, що молодим «притаманний дух протиріччя, що для них немає пророків в своїй вітчизні», іншими словами, вони по суті своїй багато в чому славляться нігілістами, опозиціонерами по відношенню до традиційно-консервативних цінностей і процесів.

Їм тісно в рамках тих життєвим норм і правил, які сповідували їх батьки і діди. Часто молоді властива категоричність думок, максималізм, неприйняття порад, їх обтяжує підпорядкування існуючим моделям суспільного розвитку,

вони негативно відносяться до всього нормативно-регламентованого, для них характерні динамічність, ранимість, підвищена емоційна реакція, оптимізм, романтичні прагненняя, ідеалізація новизни.

В основі молодіжної субкультури лежить особливий спосіб світосприйняття з своєю системою духовних цінностей.

Молодіжна субкультура — це і особливий спосіб життя, який розділяють ті, що є прямими її учасниками або просто співчувають певній молодіжній ідеології.

Молодіжна субкультура — це не що інше, як форма самовираження і самореалізації молодих.

Які цілі ставлять перед собою молоді в житті: змінити світ, своє життя, зробити її іншими, скинути з себе ярмо стереотипів, відмовитися від соціальних канонів, утвердити життєву альтернативну позицію по відношенню до наявних раніше і закріпити її в різних соціокультурних догмах.

65. Становлення соціології права. У нашій країні дослідження із соціології права розгорнулися з 60-х років. Особливо багато уваги приділялося розробці її методологічних проблем, взаємодії суспільства, держави і права, значення права для розвитку суспільства. В

идне місце в таких дослідженнях, у тому числі на емпіричній основі, зайняли проблеми причин злочинності й іншої девіантної поведінки, статусу депутатів Рад, відносини суспільної думки до права, до правових аспектів виборів, до різних законопроектів, правові проблеми плинності кадрів, трудових, сімейно-шлюбних відносин та ін.

Значення соціології права визначається тим, що вивчення права ще і з позицій соціології істотно розширює можливості повніше і глибше пізнати його властивості і закономірності розвитку і функціонування.

Орієнтація соціології права на вивчення зв'язку і взаємодії права із соціальною реальністю дозволила спростувати чи серйозно змінити багато уявлень, що затвердилися в догматичній юриспруденції.

Соціологія права покликана розкривати роль і значення різних соціальних факторів на формування і дію права, покликана показати, що за юридичним законодавцем стоїть соціальний законодавець, а за нормами права найчастіше — більш приватні інтереси і т. п. Вона виявляє відсутність реальної дії того чи іншого закону чи його неефективну дію.

66. Становлення та розвиток соціології як самостійної науки (Огюст Конт і ГербертСпенсер)

Засновником соціології як самостійної і цілісної науки про суспільство став французький вчений і філософ-позитивіст Огюст Конт (1798-1857). 

О. Конт ввів у науковий обіг поняття "соціологія". Він виступав проти того, щоб вважати суспільство простою сукупністю індивідів.

О. Конт став засновником першого напряму в соціології – позитивізму.

Згідно ідеології даного напрямку соціологія повинна бути наукою про суспільство.

Подібно природничих дисциплін, соціологія повинна: ​​

1) спиратися на об`єктивні факти, а не на роздуми про них;

2) отримані знання повинні бути перевірені,

3) наука повинна приносити плоди для суспільства, подібно до того, як відкриття законів механіки сприяло появі машин.

Соціологія у Конта - наймолодша і складна наука, і тому вона повинна спиратися на інші розвинені науки. Від себе соціологія приносить "історичний метод", за допомогою якого виводяться закономірності розвитку.

Соціологію О. Конт ділив на дві частини: 

соціальну статику (закони функціонування соціальної системи, ідея порядку і гармонії) і соціальну динаміку (аналіз законів соціального розвитку , ідея прогресу).

Творчість О. Конта увійшло в класику світової соціології. Його не без підстави називають творцем соціології як самостійної науки.

Паралельно з французькою соціологічною школою розвивалася англійська школа, яскравим представником якої є Герберт Спенсер (1820-1903) - послідовник позитивістських ідей О. Конта, є засновником органічної школи в соціології.

Основою його поглядів була аналогія між біологічним і соціальним організмами. Г. Спенсер широко використовував історико-порівняльний метод в обгрунтуванні соціологічних поглядів.

Велика увага Спенсер надав уточненню і розробці понятійного апарату соціології.

Можна сказати, він заклав фундамент понятійної системи соціології, а також структурно-функціонального методу.

Праця Спенсера "Підстави соціології" (1877) був одним з перших в плані побудови цілісної соціологічної системи, тому він вважається одним із засновників соціології поряд з О. Контом а також родоначальником органічної теорії суспільства.

Центральне поняття всієї світоглядної концепції Спенсера - еволюціонізм. Згідно ідеї закономірної еволюції суспільного життя процес соціальних змін відбувається за природними законами, незалежно від бажання людей.