7.Охарактеризуйте участь представників Полтавщини у прогресі світової науки 20-21 ст.(Челомея,Бендерського,Біленка,Макарова,Писаренка,Францевича)

Челомей Володимир Миколайович (1914-1984)— конструктор ракетно-космічної техніки. Народився у Польщі. Але з раннього дитинства мешкав з родиною в Полтаві. Вважається, що дев’ять з десяти тих виробів, які були розроблені колективом підприємства під керівництвом В.М. Челомея, не мають аналогів у світі. До таких розробок належать перші маневруючи супутники Землі «Політ», перші супутники-наукові лабораторії «Протон», ракети-носії «Протон», «Космос-1267», орбітальні станції «Салют-2,-3,-5».

Іван Микитович Францевич (1905-1985) відомий учений у галузі матеріалознавства. Народився 1905 року у Полтаві.  працював помічником слюсаря на Полтавському паровозоремонтному заводі.  Працював в Українському інституті мір та вимірювальних приладів, в Українському інституті металів, у 1937-1941 рр. очолював секцію Харківського науково-дослідного інституту хімії при Харківському університеті. повоєнний період займався дослідженнями у галузі порошкової металургії, працював над проблемами металокерамічних сполук, жаротривких матеріалів. І. М. Францевич — автор понад 600 наукових статей, 20 монографій, одержав понад 60 авторських свідоцтв на винаходи та 14 патентів.

За наукові й практичні праці вчений був відзначений Державними преміями і нагородами, мав вчений ступінь доктора хімічних наук, був обраний академіком АН України.

Георгій Степанович Писаренко — видатний учений у галузі механіки, міцності в машинобудуванні, академік НАН України, доктор технічних наук, професор.  З 1939 р. працював і Інституті будівельної механіки Писаренко захистив докторську дисертацію на тему «Вимушені коливання пружних систем з урахуванням розсіяння енергії в матеріалі». Подальша наукова і науково-організаційна діяльність ученого присвячена розвитку нового наукового напрямку в механіці — міцності матеріалів і елементів конструкцій в екстремальних умовах експлуатації, в умовах космічного польоту зокрема. У творчому доробку вченого понад 800 наукових публікацій.

Юрій Іванович Макаров народився в Кременчуці. У 1963 році став майстром спорту СРСР у вітрильному спорті. У 1979 році був обраний на посаду генерального директора Чорномо́рський суднобудівни́й заво́д. Під керівництвом Ю. І. Макарова було побудовано більше 500 пасажирських, рибопромислових, науково-дослідних суден, військових кораблів. Серед яких — авіаносець «Мінськ», «Новоросійськ», «Баку», «Адмірал Кузнецов». 3 грудня 1992 року був назначений академіком Академії інженерних наук України.

Марк Йосипович Кривошеєв (30 липня 1922) — російський вчений, спеціаліст в галузі телебачення. Доктор технічних наук, професор, академік Міжнародної академії зв'язку, лауреат Державних премій СРСР и Російської Федерації. Він є автором глобального підходу до нових ТБ-систем та служб, він уперше запропонував та розробив методологію створення більше 150 світових стандартів для телецентрів, наземних та супутникових систем ТБ-мовлення та зв'язку, створивши фундамент для впровадження основних технічних засобів цифрового ТБ-мовлення. Головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту радіо. Протягом 1970–2000 років, будучи головою 11-ї Дослідницької комісії (ТБ-мовлення) Сектора радіозв'язку МСЕ-Р, займався міжнародною стандартизацією і розвитком ТБ систем. Почесний голова і член Управляючого комітету 6-ої ДК (Мовлення). Почесний член Інституту інженерів електротехніки та електроніки (США), член Інституту інженерів телебачення Японії, Спілки телебачення Німеччини, Академії телебачення високої чіткості (США) та низки інших організацій. Має більше 90 винаходів і зарубіжних патентів, зокрема розробив пристрій, який дозволяв уперше отримати телевізійне зображення нового стандарту 625 рядків.

В'ячеслав Олексійович Добровольський (*19 липня 1919) — український учений-математик. Доктор фізико-математичних наук, професор. Важливий напрямок наукових розробок В. О. Добровольського становила історія математичної освіти у вищих навчальних закладах України, зокрема в Київському університеті та Київському політехнічному інституті. Цікавиться питаннями розвитку аналітичної теорії диференціальних рівнянь. Опублікував понад 200 праць, серед яких 9 монографій та книжок, 2 посібника, десятки великих оглядових статей з історії математичного аналізу, аналітичної геометрії, теорії диференціальних рівнянь та інших питань історії математики. Підготував 7 кандидатів та 2 докторів наук.