5.Охарактеризувати досягнення вчених,конструкторів – представників полтавського регіону у розвитку науки і техніки (Вернадського,Гришка,Наріжного,Радзимовської)

Вернадський В.І. (1863-1945рр) 1 президент української Малої академії наук. Український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму.  Засновник наукової бібліотеки в КиєвіЗбагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямків сучасної мінералогії,геології, гідрогеології, визначив роль організмів у геохімічних процесах. Вернадський розглянув історію виникнення в земній корі важливих мінералів, визначив хімічний склад і фізико-хімічні умови утворення багатьох мінеральних видів. Все життя працював Вернадський над проблемами радіогеології

М.М.Гришко нродився в Полтаві у сім’ї військових відомий біолог,творець ботанічного саду. Понад 50 праць з генетики, селекції, акліматизації та інтродукції рослин, проблем статі вищих рослин. М. М. Гришко очолив відділ генетики і селекції, де працює над розв'язанням проблеми коноплярства — виведенням нових сортів конопель, придатних для механізованого збирання. 

Наріжний С.П. (1898-1983)  у селі Сокілка Кобеляцького повіту Полтавської губернії. історик,культуролог,автор унікальних розвідок з історіографії,все життя збирав історико-культурні цінності.  Вищу освіту здобув у Полтаві на історико-філологічному факультеті університету. видав навчальний посібник «Нариси з історії середньовіччя. Мусульманський світ» (Прага, 1931), огляд «Українські публікації до всесвітньої історії» Симон Наріжний був учнем Дмитра Дорошенка і на початку своєї наукової діяльності плідно займався історією козаччини, особливо діяльністю гетьмана Івана Виговського, Галицькою угодою, московськими посольствами на Україні у XVII ст., запорізьким судочинством. Центральне місце у його науковій спадщині посідає фундаментальна книга «Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами», перша 600-сторінкова частина якої з 830 документальними фотографіями видана у 1942 р.

Радзимовська В.В. народилась в м. Лубни у 1886-1953рр. займалась фізіологією та біохімією.Працювала в Києві в університеті на кафедрі фізіології,хімії, в медицині працювала 40 років. Напрями наукових досліджень: клінічна фізіологія та біохімія; вивчення ролі кислотно-лужної рівноваги та основного обміну в життєдіяльності тканин організму та зміни цих показників при захворюванні на туберкульоз, при анафілактичному шоці; особливості фізіології праці та втоми підлітків; зміни активності лужної фосфатази та обміну електролітів при загоєнні кісткових переломів; роль порушень активності ліпази крові та гематоенцефального бар’єру в патогенезі розсіяного склерозу та ін.Автор близько 60 наукових праць, серед них підручник фізіології.

6.Дати оцінку внеску полтавських учених 19-20 ст. (Пильчиков, Богаєвський, Леванеський, Котельников)

Пильчиков Микола Дмитрович народився в 1857р.в сім’ї родовитих полтавських дворян,вважається засновником радіо-телекерування,досліджував х-промені у фізиці, вів дослідження в метерології, магнетизму. Професор Харківського та Одеського університетів, Харківського технологічного інституту.Автор праць з геофізики, оптики, радіотехніки. Досліджував Курську магнітну аномалію. Одним із перших розпочав вивчення радіоактивності, рентгенографії та радіоуправління. Микола Пильчиков — автор 18 наукових праць, винахідник понад 25 оригінальних приладів та установок, конструктор

диференційного  ареометра, термостата, сейсмографа,рефрактометра.

Ще на II курсі фізико-хімічного відділення Харківського університету винайшов електричний фонограф. М. Пильчиков один з ініціаторів створення метрологічної станції у Харкові, де проводив практичні заняття та власні дослідження. У 1899–1900 рр. він уперше здійснив експериментальні дослідження з радіоактивності, чим започаткував нову галузь науки — ядерну фізику. Пильчиков сконструював так званий радіопротектор для захисту радіопередач від перехоплення.Його називають українським Едісоном.

Богаєвський Оксентій Трохимович (1849-1903)народився в с.Уставиця. Видатний лікар-хірург,наукознавець,створив школу хірургів,працював в Миргороді та Кременчуці. О. Богаєвський організував в Кременчуці при лікарні 4-річну жіночу фельдшерську школу на 160 осіб, яка готувала так званих повитух та фельдшериць для всієї губернії. О. Т. Богаєвський прославився як хірург-новатор з широким діапазоном хірургічної діяльності. Першим в Україні здійснив резекцію шлунка з приводу ракового захворювання із сприятливим віддаленим результатом.Написав 85 наукових праць, створив велику школу хірургів-практиків, брав участь у роботі багатьох російських та 4 міжнародних хірургічних з'їздів.

Леваневський Сигізмунд Олександрович(1902-1937) народився в Польщі,працював у 1931-1933 рр. у Всеукраїнській школі льотчиків. В 1933 році став льотчиком Управління полярної авіації Главпівнічморшляху. У квітні 1934 року прийняв участь в евакуації екіпажу і пасажирів затонулого пароплава «Челюскін», за що отримав звання Героя Радянського Союзу. У 1936 році він здійснив переліт з Лос-Анджелеса (США) до Москви, подолавши 19 000 кілометрів.

Микола Антонович Комарницький (1849-1975) військовий льотчик, один з організаторів авіаційної справи в Україні, в Російській імперії. Під час першої світової війни воював у лавах 16-го стрілецького полку, очолював роботу авіарозвідки. першим у СРСР літав на 2-місному планері – фюзеляжному біплані з подвійним керуванням і 2-колесним шасі (1923). Він брав участь в організації мережі гуртків безмоторної планерної авіації, став ініціатором створення полтавського аеродрому. Своєю діяльністю сприяв тому, що у середині 1920-х рр. Полтава стала однією з вузлових повітряних станцій в Україні та в СРСР.

Котельников Гліб Євгенович (1872-1944) — конструктор першого у світі авіаційного ранцевого парашуту. Навчався, як і молодший брат Євген, у 1-й Полтавській чоловічій гімназії був вільнонайманим 33-го Єлецького піхотного полку в Полтаві, потім поїхав до Києва для навчання у військовому училищі. новий тип повітряного гвинта з лопатями особливої форми — так званий „крильчастий пропеллер”, гарматний парашут, корзиновий парашут для прив’язних аеростатів з куполом діаметром близько 12 метрів