41. Охарактеризувати розвиток повітроплавання й авіації в 18 – на початку 20 ст.

Розвиток повітроплавання та авіації можна розділити на два етапи:

1. Легенди, міфи, казки і думи (міф про Дедала і Ікара);

2. Спроби практичних польотів.

У 1695 р. в літописі розповідалося про крила, на яких політ не здійснено.

Згідно з давньоруськими літописами, літальні бойові апарати (повітряні кулі з паперу) використовував князь Олег при облозі Константинополя у 906 році, однак про те, наскільки ефективним було таке зброю, відомостей немає. Перше вдале випробування повітряної кулі, створеного священиком Бартоломео Лоренцо де Густамо (Португалія) датована 8 серпня 1709 року. Але винахідниками повітряної кулі вважаються брати Монгольф'є, які успішно провели демонстрацію створеного ними аеростата в 1783 році.

Перші змагання аеронавтів відбулися у квітні 1899 року, а 1 жовтня 1906 пілоти повітряних куль вперше боролися за Кубок Гордона Беннетта.

Авіація почала розвиватися на початку XX століття. Перший успішний політ на літаку з двигуном внутрішнього згоряння здійснили 17 грудня 1903 р. американські механіки брати Вільбер і Орвілл Райт.[1]

Слідом за цим будують літаки Альберто Сантос-Дюмон, Ф. Фербер, Я. М. Гаккель, Д. П. Григорович, Ігор Сікорський.

З середини 1920-х в літакобудуванні почали використовувати дюралюміній; до середини 1930-х стався перехід від біплану до моноплану.

В кінці 1930-х з'явився реактивний двигун. З початку 1950-х реактивні літаки почали використовувати і в цивільній авіації, в військово-повітряних силах з'явилися надзвукові літаки.

До початку 1990-х серійні літаки досягли швидкості 3000-3500 км/год, максимальної висоти польоту понад 30 км і дальності до 15 тис. км.

42. Проаналізувати особливості початкового етапу розвитку ракетної техніки.

Перші ракети про які відомо з історії, вироблялись у Китаї. В Китаї був винайдений порох, у вигляді порошку порох при запалюванні вибухає, але якщо він добре спресований, то при запалювані він рівномірно горить. Саме властивість спресованого пороху рівномірно горіти, китайці використовували, щоб робити свої ракети, які використовували у святкових вогнях (феєрверк), а також для психологічної війни , для залякування ворогів.

У китайських хроніках є повідомлення, що один правитель наказав прилаштувати до крісла кілька порохових ракет. Він мав намір долетіти, таким транспортним засобом на Місяць. Подальша доля цього правителя невідома.

В 1801р. сер Вільям Конгрів британський експерт в галузі артилерії дослідивши використання ракет проти британців, в 80-х роках 18 століття індійцями під час Англо-Майсурьских воєн створив ряд ракет.[1] В 1805-він продемонстрував твердопаливні ракети в Королівському Арсеналі. В тому ж і наступному році було проведено дві атаки з використанням ракет Конгріва проти французького флоту під містом Булонь-сюр-Мер. Також ці моделі були задіяні англійцями і під час битви під Лейпцігом 1813. Також в 1812 при обстрілі форту Мак Генрі (Балтімор) британський флот використовував ці ракети. Тому в гімні США написаному під впливом спогадів про обстріл згадуються червоні спалахи ракет.[2]

Засядько: З 1815 р., продавши маєток під Одесою, почав серйозні експерименти за власний кошт. Першим створив (1817) кілька типів бойових порохових ракет та спеціальний пусковий пристрій для стрільби ними, організував їх виробництво і розробив тактику їх використання. Організував і очолював Артилерійське училище, пороховий завод та арсенал у С.-Петербурзі.

Сконструював пускові станки, що дозволяли вести залповий вогонь (6 ракет) та пристосування для наведення їх на ціль і розробив тактику бойового застосування ракетної зброї в російській армії. Заснував перший в Росії ракетний завод (Петербург), який 1864 р. перевели до Миколаєва, та Вище артилерійське училище. Створивши «Ракетну роту № 1», започаткував створення в російській армії нового виду збройних сил. Учасник російсько-турецької війни, на практиці довів переваги ракетної артилерії. 1827 року О.Засядько був призначений начальником штабу артилерії російської армії.

Першу ракетну атаку О.Засядько продемонстрував під час російсько-турецької війни в штурмі фортеці Браїлів (нині Вінниччина). Атака була надзвичайно успішною — ворог здався й відступив. Потім були бомбардування Сілістрії, а особливо Варни, що остаточно переконали і прихильників, і опонентів О.Засядька в ефективності нової зброї.

Ціолковський : З 1896 року Ціолковський систематично займався теорією руху реактивних апаратів. Думки про використання ракетного принципу в космосі висловлювалися Ціолковським ще в 1883, однак строга теорія реактивного руху викладена ним в 1896. Ціолковський вивів формулу (вона одержала назву «формула Ціолковського»), що встановила співвідношення між:

• швидкістю ракети в будь-який момент,

• швидкістю витікання газів із сопла,

• масою ракети,

• масою підривних речовин.