26.Охарактеризувати розвиток природознавства в умовах мануфактурного виробництва.

Мануфактура – це підприємство, яке основане на ручній праці,яле був наявний суворий розподіл праці між робочими.

Переваги мануфактури перед ремісничими майстернями:

1.Відсутність обмеження

2.Підвищення продуктивності праці

3.Продукція мануфактури набагато дешевша,ніж в ремісничій майстерності.

Основною вимогою природознавства стали сувора однозначність, кількісна визначеність і експериментальна обгрунтованість наукових висновків.

У другій половині XVII і в XVIII в. розвиток природознавства визначався насамперед успіхами техніки мануфактурного виробництва і особливо його енергетичної бази, а потім що відбулося в XVIII в. технічним переворотом, що призвів за собою промислову революцію. Ще в мануфактурі сталося розчленування процесу виробництва на порівняно елементарні операції. Але ці операції зберігали ремісничий характер, і тому вони не виявляли простих механічних зв'язків між явищами природи. Для розвитку природознавства у другій половині XVII і першій половині XVIII в. переважне значення мала не мануфактурна технологія, хоч і розчленована, але що залишилася по суті ремісничої, а енергетика мануфактури, в якій застосовувалися машини. Правда, машини в мануфактурний період грали другорядну роль, вони зустрічалися лише спорадически.

Велика роль, яку грали в техніці періоду, що розглядається водні енергетичні ресурси, природно, стимулювала розробку проблем гідродинаміки. Теоретичні дослідження в цій області не тільки спиралися на досягнення техніки, але і намічували її подальший розвиток.

27.Технічна революція,4 технічні революції.

Технічна революція – це поява та впровадження винаходів,що призводять до переворот,тобто до докорінної зміни у знаряддях праці,видах енергії,технології виробництва і загальних матеріальних умов виробничого процесу. Це процес створення і застосування таких технічних засобів,що підготовляли перехід до нового укладу техніки до нового технологічного способу виробництва.

Уклад техніки – основні форми створених людиною технічних засобів.Види енергії,що застосовуються,а також відповідний спосіб виробництва.

В історії людства виділяють наступні технічні революції:

1.13-14 до 4 тис до н.е.Призводить до виникнення первісного способу виробництва. 2 етапи: винайдення луку і стріл (13-7 тис до н.е.); створення шліфованих кам’яних знарядь праці (мотик 7-4 тис до н.е.)

2. 1000-500 до н.е.Призводить до освоєння виплавлення заліза з руд,а також виготовлення залізних знарядь праці та зброї.Суспільний поділ праці,відокремлення ремесла від землеробства.

3. 10-11 ст використання нових видів енергії:сили води і вітру.Перехід від домашнього ремесла до цехового.

4. 18 -19 ст Винайдення робочих машин в текстильному виробництві.Мета машин замінити ручну роботу.Ознакою є те,що на початку 19 ст машина повністю замінила майстерність і вміння людини.

28.Розказати про винаходи,технічної революції 18-19 ст.

У 1733 р. механік Дж. Кей винайшов летючий човник, який підвищив продуктивність праці ткача вдвічі. За ним у 1785 р. Е. Катрайт винайшов механічний ткацький верстат, продук­тивність якого у 40 разів перевищувала продуктивність ткача, що працював вручну. Швидкий розвиток механізації відбувався і в іншій складовій бавовняного виробництва — прядінні. 1736 р. винайдено першу прядильну машину, яка механізувала процес прядіння. Ткач Д. Харгрівс винайшов у 1765 р. більш доскона­лу механічну прялку, на якій можна було працювати одразу кількома веретенами (до 20) ( в честь доньки). Недолік цих прядильних машин полягав у тому, що приводили їх у рух руки людини.

Створення Д. Аркрайтом першої фабрики з прядильною ма­шиною, яка працювала на водяному двигуні, стало наступним важливим кроком на шляху технічного прогресу. У 1780 р. за його прикладом уже працювало 20 прядильних фабрик, а ще через десятиліття — 150. Фабрики звичайно будувалися на бе­регах річок, бо двигуном поки що залишалося водяне колесо. Проте така механізація не задовольняла бурхливого розвитку техніки виробництва тканин і широкого використання машин.

Започатковані ще у XVII ст. пошуки ефективного та універ­сального двигуна завершилися створенням у другій половині XVIII ст. парової машини. Вона, з одного боку, здійснила справ­жню революцію у розвитку виробництва, з іншого — вперше на­очно продемонструвала єдність теорії і практики, науки і вироб­ництва. Парову машину винайшов у 1769 р. лаборант Глазгівського університету Дж. Уатт (1736—1818). У 1784 p., продов­жуючи удосконалення, винахідник створив парову машину "по­двійної дії". У ній пара, розширюючись, тиснула то на одну, то на іншу сторону поршня. Це була справді універсальна машина, яку використовували у різних сферах виробництва, а згодом, з деякими удосконаленнями, — і на транспорті.

Революціонізуюча роль парової машини в розвитку вироб­ництва полягала у здатності її рухати механізми у будь-яких умовах. Для забезпечення попиту на машини на внутрішньому і світовому ринках Дж. Уатт та фабрикант Дж. Болтон створили заводи з виробництва парових машин. Щонайперше їх застосу­вали на бавовняних фабриках, що привело до зростання бавов­няного виробництва з 1788 по 1803 р. втричі й значного зни­ження витрат виробництва на одиницю продукції.

Винахід Дж. Уайета внідрізняється від винаходу Дж. Кея тим, що на верстаті Дж. Кея можна було обробляти лише один вид тканини, а на Дж. Уаета декілька тканин.