20.Дати оцінку рівню розвитку техніки в античному світі.Яким було ставлення..

Одним із найдивовижніших відкрить людства є автоматичні пристрої і системи для управління механізмами, машинами, комплексами. Перші з них створені понад три тисячоліття тому. Будівництво водяних каналів, зведення потужних гребель і грандіозних водосховищ зі складними гідротехнічними спорудами для поливу полів вимагали виготовлення вантажопідйомних машин. Млини і вантажопідйомні машини багато століть обслуговувались тільки вручну, що приводило до травм, а інколи і до загибелі людей. Тому подальше удосконалення млинів і машин почалось з установлення на них додаткових самодіючих механічних пристроїв, що працювали без участі людини. Перші відомості, що дійшли до нас про механічні автомати, відносяться до VІІІ–VІІ ст.ст. до н.е. Принцип їх дії в удосконаленому млині дуже простий. Зерно по похилому жолобу безперервним потоком надходило до центра рухомого жорна, що оберталось навколо нерухомого. Кут нахилу жолоба вибирався таким, щоб насипане зерно у спокійному стані залишалось нерухомим, а при періодичних поштовхах жолоба зсипалось вниз. Аристократичні кола Афін і Риму, де створені демократичні сфери правління, презирливо ставились до техніків. Навіть Платон не вважав за потрібне давати освіту ремісникам у своїй ідеальній демократичній державі. Хіба не є парадоксальним для цивілізації Стародавньої Греції, що медицина була віднесена до техніки, а лікаря вважали ремісником. Наскільки механіка допомогла медицині можна судити по чудово виготовлених лікарських інструментах, багато з яких збереглися у первозданному вигляді. Кожне нове відкриття людина завжди намагалась використати в самих різних видах своєї діяльності. Винаходом, який зробив Грецію багатою країною, стало створення трієри – нового типу бойового корабля. Перша трієра була побудована близько 630 року до н.е. майстром Корінфа Аміноклом; це був корабель з трьома рядами весел і екіпажем в 170 веслярів і 20-30 воїнів. Довжина трієри складала 40-50 метрів при ширині 5-7 метрів, водотоннажність – близько 230 тонн військових машин – балісти і катапульти. Їхня поява змінила тактику морських битв: якщо раніше головною зброєю трієри був таран, то тепер стали будувати величезні кораблі з баштами, на які встановлювали балісти. Ці кораблі називалися пентерами, за кожним веслом на них сиділо по 5 і більш за веслярів, а загальне число веслярів досягало тисячі чоловік.

21.Проаналізувати розвиток античної науки на прикладі годинників.

Сонячні годинники були простими і надійними покажчикоми часу, але страждали деякими серйозними недоліками: їх робота залежала від погоди і була обмежена часом між сходом і заходом Сонця. В античній Греції водяний годинник застосовували для регламентації часу, що надається ораторам під час судових процесів. Ці годинники були, по суті, великими амфорами, внутрішня поверхня яких мала форму, утворену обертанням параболи або еліпсоїда, що знову показує їх пізнє походження: адже встановити залежність швидкості закінчення від висоти стовпа води і форми судини змогли тільки в середні століття. Амфора заввишки близько 1 м і шириною трохи більше 40 см вміщала близько 100 л води. При діаметрі отвору закінчення в 1.4 мм потрібно майже 10:00 на повне спорожнення судини. У воді перебував поплавок з прикріпленим до нього довгим стрижнем, який виступав над краєм посудини. На стрижні була викарбувано шкала. Час, що минув після початку закінчення води, вказувалося на цій шкалі. Поплавок опускався в амфорі рівномірно, оскільки зниження швидкості закінчення компенсувалося зменшуваним внутрішнім діаметром судини. клепсидра не залежала від світла Сонця, зробило з водяного годинника прилад, придатний для безперервного вимірювання часу і вдень, і вночі. До того ж стало можливим розвивати деякі механічні елементи. Почалося змагання конструкторів у винаході дотепних гідравлічних і пневматичних механізмів: для звукової сигналізації про час, для освітлення годин вночі; такі елементи можна знайти у цілого ряду водяних годин арабського походження. легендарною фігурою серед майстрів з виготовлення «клепсидр» вважається відомий грецький механік Ктесібій Олександрійський У годиннику, що приводяться в дію водяним колесом, Ктесібій використовував передачу сил і руху зубчатим механізмом, проект якого теоретично намітив ще Арістотель (як вважають, в IV столітті до н.е.). Зубчаста передача сполучала провідний механізм з шкалою, розташованої на циліндричній поверхні поворотної колони і розділеною вертикальними прямими на чотири основні поля.  Система з 24 похилих ліній утворювала, годинну шкалу для вимірювання планетних годин. Колона зі шкалою, що приводиться водяним колесом, обертаючись навколо своєї осі, здійснювала один оборот в рік. Тому і камери водяного колеса в нижній частині годин заповнювалися водою поволі, причому вода подавалася в невеликій кількості по особливому трубопроводу. Статуетка із стрілкою рухалася за допомогою спеціального поплавкового механізму, керованого інший статуеткою, що знаходиться на іншій стороні годин. Крім того, цей годинник мав ще спеціальний пристрій, який через певні інтервали викидав на чашку дрібні камінчики, що було звуковою сигналізацією.