L3. Класифікація картографічних проекцій. План лекції:

1. Класифікація по засобу побудови.

2. Класифікація по виду допоміжної поверхні при побудові і її орієнтуванні.

3. Класифікація по характеру спотворень (по властивостях зображення).

Література:

1. Основи топографії і картографії. Старостин, Яников стор. 229-231, 238

2. Картографія. Салищев, Гедымин стор. 157-168.

3. Картографія. Гараевская стор. 47-52, 90-94.

Картографічних проекцій може бути дуже багато в залежності від прийнятих умов побудови картографічної сітки на площині.

Для кожної карти повинна бути підібрана така проекція, яка забезпечує використання цієї карти по призначенню. Умови, прийняті для побудови картографічної сітки, можна видозмінювати, а отже, тим самим створювати різноманітні по виду і властивостям спотворень картографічні сітки (проекції).

Класифікувати, тобто розподіляти по групах, картографічні проекції і відповідні їм картографічні сітки, можна на підставі різних ознак. А разом ознак може бути декілька, тому і класифікацій може бути також декілька. При цьому необхідно мати на увазі, що ті самі проекції в залежності від їхньої ознаки можуть потрапити в різні групи.

Картографічні проекції прийнято класифікувати по таких ознаках:

1. по засобу побудови;

2. по виду допоміжної поверхні при побудові і її орієнтуванні;

3. по характеру спотворень (по властивостях зображення).

Умовні зображення географічної сітки меридіанів і паралелей глобуса на площині у виді прямих або кривих ліній називається картографічною сіткою.

Засоби такого умовного зображення (математичного або геометричного) географічної сітки на площині називається картографічними проекціями.

1. КЛАСИФІКАЦІЯ КАРТОГРАФІЧНИХ ПРОЕКЦІЙ ПО ЗАСОБУ ПОБУДОВИ

По засобу побудови виділяється два основних типи проекції:

геометричні проекції,

умовні проекції.

1. Геометричні проекції - будуються за допомогою допоміжних геометричних поверхонь: площини, циліндра, конуса й ін. на котрі зображення з глобуса переноситься графічними прийомами елементарної геометрії або різноманітними математичними засобами.

Геометричні проекції в залежності від виду допоміжної геометричної поверхні, що обумовлює вид меридіанів і паралелей (прямі, криві) картографічної сітки, діляться на класи: азимутальні, циліндричні, конічні, поліконічні, багатогранні, похідні.

2. Умовні проекції - будують без допоміжної поверхні аналітичним методом, що потребує великих обчислень за допомогою вищої математики.

Умовні проекції розраховуються і будуються по заздалегідь заданим умовам. Такими умовами можуть бути:

• форма меридіанів і паралелей,

• заданий розмір і розподілення спотворень довжин, кутів і масштабів у різних частинах карти,

• загальний вид карти у залежності від призначення карти.

• у залежності від виду меридіанів і паралелей розрахованої картографічної сітки, умовні проекції підрозділяються на класи: псевдоазимутальні, псевдоцилиндричні, псевдоконічні, кругові.

Кожний із названих класів проекцій, виходячи з особливостей їхньої побудови, підрозділяється на менші групи: сімейства, роди, види.

При аналітичному (математичному) засобі побудови картографічної проекції (карти) положення точок на площині (на карті) як правило визначається прямокутними координатами Х и У, приймаючи середній меридіан зони карти за вісь абсцис - Х, а паралель за вісь ординат - У (Х - визначає відстань від екватора в км, а У - відстань від середнього меридіана і номер зони).

Положення точок на кулі (глобусі, еліпсоїді) може бути визначено:

а) географічними координатами - широтою φ і довготою λ (прямий. сітка);

б) сферичними координатами - зенітна відстань - Z і азимут – а (при поперечній і косій картографічній сітці);

в) пласкими полярними координатами - радіусами ρ і кутами δ при полярній сітці, де X = q – ρ cos δ, а Y = ρ sin δ;

г) останнім часом широке поширення одержав новий засіб побудови проекцій, розроблений Н.А.Урмаевим, що полягає в тому, що на підставі заздалегідь заданого розподілу спотворень і макета майбутньої картографічної сітки методом інтерполяції і чисельного інтегрування обчислюють відразу прямокутні координати вузлових точок (місць перетинання меридіанів і паралелей) картографічної сітки, взятих із достатньою густотою.