18.Етнолінгвістика.Гіпотеза лінгвістичної….Мовна картина світу.

Зв’язок мовознавства з етнографією зумовив виникнення окремої науки — етнолінгвістики, яка вивчає мову в її стосунках до культури, а також взаємодію мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у функціонуванні й еволюції мови (вплив на структуру мови вірувань, звичаїв, побуту, загалом культури народу). До сфери зацікавлень етнолінгвістики належать, зокрема, проблеми табу, евфемізмів, теорія номінацій, пов’язаних з характеристиками архаїчної

свідомості, в тому числі назв різних обрядів та ритуалів (весільних, похоронних тощо). Суто практичний характер має зв’язок Гіпотеза Сепіра-Уорфа (гіпотеза лінгвістичної відносності) - розроблена в 30-х роках ХХ століття концепція, згідно з якою структура мови визначає мислення і спосіб пізнання реальності. Виникла в етнолінгвістики США під впливом праць Е. Сепіра та Б. Л. Уорфа.

Мо́вна карти́на сві́ту (МКС) — сукупність уявлень про світ, що історично склалася у свідомості мовного колективу, цілісний образ світу, у формуванні якого беруть участь всі сторони психічної діяльності людини. Це концептуалізація світу, вміщена у мові.

Мовна картина світу — історично сформована в повсякденному пізнанні спільноти та відображеною в мові сукупністю уявлень про світ, певним способом відображення і концептуалізації дійсності крізь призму культурно-національних особливостей, притаманних певному мовному колективу; інтерпретація навколишнього світу за національними концептуально-структурними канонами відображення дійсності у свідомості етносу, які засвоюються дитиною у процесі її соціалізації.

19.Сучасна психолінгвістика. Її проблематика і проблеми дослідження.

Розгляд історії психолінгвістики "нового часу" доцільно починати саме з американської психолінгвістики 1950-х років. Проте слід зазначити, що психологічний підхід до мови сформувався вже в дослідженнях лінгвістів другої половини XIX століття, у так званому психологічному мовознавстві (Г. Штейнталь, Г. Пауль та ін.). Традиції в орієнтації на "фактор людини, що говорить," у вітчизняній науці про мову, які сягають до I. A. Бодуена де Куртене і Л.В. Щерби, власне кажучи, ніколи не переривалися, хоча їхня популярність аж до останніх десятиліть була зосереджена, передусім, у межах ленінградської фонологічної школи.

Психолінгвістика - наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб'єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи. Адже значення будь-якого знаку полягає, насамперед, у активізації когнітивних процесів індивіда. У фокусі уваги психолінгвістики - індивід у комунікації. Одним із основних положень психолінгвістики як когнітивної дисципліни є когнітивна обробка інформації, що надходить з органів чуття, яка відбувається на основі сформованих у індивіда ментальних репрезентацій. Основними завданнями психолінгвістики як когнітивної науки є дослідження:

-процесів планування мовлення;

-механізмів та процесів сприйняття, інтерпретації, розуміння та породження мовлення;

-структури та системи представлення знань індивіда та стратегії їх використання для когнітивної обробки дискурсу;

-механізми засвоєння та оволодіння мовою в ході розвитку дитини;

-проблеми білінгвізму, перекладу та механізми оволодіння іноземною мовою.

Головними об'єктами психолінгвістики є власне особливості функціонування мови, породження та відтворення дискурсу (тексту), риторика, стилістика, теорія і практика перекладу та викладання як рідної, так і іноземної мов. Основними рисами сучасної психолінгвістики є:

-прагнення використати у своїй науковій парадигмі здобутки теоретичних та експериментальних досліджень когнітивної психології;

-зміна напряму процесуальних аспектів дослідження, перехід від синтаксичного підходу до семантичного з урахуванням контексту, інтенцій співрозмовника та мети спілкування.