МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до проведення ділової гри

«АКЦІОНУВАННЯ»

для студентів

V курсів усіх форм навчання всіх спеціальностей

ОДЕСА ОНЕУ 2014

Методичні вказівки до проведення ділової гри «АКЦІОНУВАННЯ» для студентів V курсу усіх форм навчання всіх спеціальностей (Уклад. Л.Е. Дяченко, А.Т. Никифоренко, С.М. Цуркан, Є.Б. Мельник—Одеса: ОНЕУ, ротапринт, 2014 р.—43 с.)

Укладач: Л.Е. Дяченко, канд. екон. наук, професор,

А.Т. Никифренко, доцент,

С.М. Цуркан, викладач,

Є.Б. Мельник, викладач

Рецензенти: , канд. екон. наук, доцент (зовнішній рецензент)

, канд. екон. наук, доцент

, канд. екон. наук, доцент

Коректор:

Зміст

Вступ 4

Інформаційний сюжет для проведення гри 6

Зміст гри 16

Учасники гри 17

Умови гри 18

Вихідні дані 19

Додаткова інформаційна база 19

Етапи гри 21

Оцінка результатів ділової гри 22

ДОДАТКИ 24

Особливості оцінки ефективності випуску та реалізації цінних паперів 36

Список літератури 39

Вступ

Акціонерне товариство є однією з найбільш розповсюджених у світі організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяльності, якій притаманні переваги щодо залучення коштів для підприємницької діяльності, отримання та розподілу прибутку. Специфіка управління акціонерним товариством дозволяє організувати ефективний контроль за діяльністю управлінського апарату підприємства з боку власників.

Ділова гра «Акціонування» має на меті надати студентам можливість дослідити всі особливості функціонування акціонерних товариств в Україні згідно чинного українського законодавства, набути навичок управління діяльністю акціонерного товариства, навичок розробки стратегії розвитку підприємства та навичок управління стратегічними змінами на підприємстві.

У ділові грі акумульовані основні завдання, що дозволяють за допомогою тренінгових методів зрозуміти особливості функціонування акціонерних товариств, переваги та недоліки використання акціонерного капіталу в економіці України. Ділова гра відповідає вимагає удосконалення навчального процесу та спрямована на підвищення якості підготовки магістрів.

Ділова гра «Акціонування»

• дозволяє моделювати процеси функціонування акціонерного капіталу згідно чинного українського законодавства у сучасних умовах розвитку економіки;

• дозволяє створити умови функціонування підприємств, максимально наближені до реальних у відповідності до законодавства;

• моделює умови конкурентноздатного виробництва на відносно високій технічній базі;

• моделює умови та надає можливість набуття студентами навичок щодо залучення вільних коштів як фізичних, так і юридичних осіб до акціонерного капіталу;

• надає можливість студентам отримати навички об’єднання інтересів співвласників акціонерного товариства з інтересами найманих працівників;

• надає можливість студентам розробляти стимулюючі заходи щодо підвищення продуктивності праці працівників підприємства та запобігання плинності кадрів;

• закріплює навички об’єднання працівників підприємства у процесі отримання та підвищення прибутку підприємства.

Інформаційний сюжет для проведення гри

Згідно Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17 вересня 2008 року із змінами та доповненнями «Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями» [4]. Акціонерне товариство — це одна з організаційно-правових форм підприємств. Воно створюється шляхом централізації коштів (об'єднання капіталу) різних осіб, проведеної за допомогою продажу акцій з метою здійснення господарської діяльності й одержання прибутку. Як і інші організаційно-правові форми господарювання, акціонерні товариства є невід'ємною умовою існування ринкових відносин.

Об'єднаний капітал учасників акціонерного товариства на момент його створення повинний бути забезпечений майном.

У процесі створення його засновники поєднують усе майно на визначених умовах, зафіксованих у спеціальній угоді — статуті товариства. На основі такого об'єднаного капіталу надалі і буде вестися господарська діяльність з метою одержання прибутку.

Внеском учасника товариства в об'єднаний капітал можуть бути кошти, а також будь-які матеріальні цінності, цінні папери, права користування природними ресурсами й інші майнові права в тому числі право на інтелектуальну власність.

Вартість внесеного кожним засновником майна визначається в грошовій формі спільним рішенням учасників товариства. Об'єднане майно, оцінене в грошовому вираженні, складає статутний капітал (фонд) товариства. Останній розділяється на визначену кількість рівних часток. Свідченням про внесення таких часток є акція, а грошове вираження цієї частки зветься номінальною вартістю (номіналом) акції. Таким чином, акціонерне товариство має статутний капітал, розділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, що емітуються товариством для обігу на ринку цінних паперів. Кожен учасник об'єднаного капіталу наділяється кількістю акцій, що відповідають розміру внесеної їм частки. Власники акцій, акціонери, є, так званими, частковими власниками, а по суті співвласниками акціонерного товариства.

Акціонерне товариство — юридична особа. Порядок його організації регламентується українським законодавством [4]. Права юридичної особи акціонерне товариство здобуває з моменту його реєстрації. Функціонування акціонерного товариства здійснюється з обов'язковим дотриманням умов господарської діяльності, встановлених українським законодавством. Як юридична особа товариство є власником: майна, переданого йому засновниками; продукції, зробленої в результаті господарської діяльності; отриманих доходів і іншого майна, придбаного їм у процесі своєї діяльності. Товариство володіє повною господарською самостійністю у визначенні форми керування, прийняття господарських рішень, збуту, установленні цін, оплати праці і розподілу прибутку. Термін діяльності товариства не обмежений або встановлюється його учасниками. Акціонерне товариство несе відповідальність за своїми обов'язками всіма наявними активами.

Однак, по зобов'язаннях окремих своїх учасників (акціонерів) суспільство не відповідає. Зі своєї сторони акціонер приймає на себе відповідальність по зобов'язаннях товариства в межах величини свого внеску - частки капіталу, вкладеної в справу, чи кількості наявних у нього акцій. Після вкладення своєї частки в капітал, тобто після придбання акцій, акціонер не вправі вимагати від підприємства свого майна, за виключенням випадків, передбачених законодавством або статутом товариства. Акціонерне товариство створюється і діє на основі статуту - документа, у якому визначені предмет і мети створення товариства, його склад, порядок управління справами, права й обов'язки кожного співвласника. При об'єднанні своїх внесків учасники товариства укладають угоду про порядок ведення, користування і розпорядження об'єднаним майном, тобто загальною власністю. Діяльність товариства не обмежується видами та напрямками, які встановлені в статуті. Будь-яка угода, що не суперечить чинному законодавству, визнається дійсною, навіть якщо вона виходить за визначені статутом межі. Статут підготовлюється засновниками і затверджується установчими зборами кваліфікованою більшістю (не менше ніж трьома чвертями засновників). Уся подальша діяльність акціонерного товариства будується на неухильному виконанні регламентованих статутом положень. Статут і всі, внесені в нього, за згодою акціонерів, зміни і доповнення повинні бути обов'язково зареєстровані в уповноважених на те державних органах. Як видно з вище сказаного акціонерне товариство створюється шляхом акціонування.

Ознакою АТ є обов'язкова наявність статутного капіталу в даний момент не менше суми еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам і резервного (не менше 15% статутного, поповнюваного за рахунок щорічних відрахувань, не менше 5% суми чистого прибутку) фондів. АТ може створювати також інші фонди. Власний капітал (вартість чистих активів) товариства – це різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов’язань перед третіми особами.

АТ має право збільшувати, статутний фонд, якщо усі раніше випущені акції цілком сплачені по вартості не нижче номінальної.

Збільшення статутного фонду здійснюється в порядку, установленому Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, шляхом випуску нових акцій, обміну на облігації чи акції, збільшення номінальної вартості акцій.

Підписка на додатково випущені акції виробляється в порядку, передбаченому діючим законодавством. Акціонери товариства користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій. У голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, що підписалися на ці акції.

Збільшення статутного фонду акціонерного товариства не більше ніж на 1/3 може бути здійснене за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом.

Зміни статуту, пов'язані зі збільшенням статутного фонду, повинні бути зареєстровані органом, що зареєстрував статут АТ, після реалізації додатково випущених акцій.

Статутами банківських і страхових установ, що є акціонерними товариствами, може бути передбачений інший, ніж зазначений, порядок збільшення статутного фонду.

Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів АТ виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, АТ зобов’язано оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому законом порядку. Якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, товариство зобов’язане протягом 10 місяців з дати надання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій чи зменшенням кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їхніх власників з метою анулювання цих акцій.

Рішенням АТ про зменшення розміру статутного капіталу акції, не представлені до анулювання, визнаються недійсними, але не раніше ніж через шість місяців після повідомлення про це всіх акціонерів передбаченим статутом способом.

АТ відшкодовує власнику акцій збитки, зв'язані зі змінами статутного фонду. Суперечки по відшкодуванню цих збитків судом розглядаються чи арбітражним судом.

Варто відмітити: акціонування дуже складна справа, що породжує безліч проблем. Зокрема, потрібно визначити, кому віддати перевагу в акціонерних товариствах приватним особам чи колективним учасникам (згадаємо: досвід Японії показує, що переважна більшість акціонерних капіталів знаходиться в руках підприємств, установ і організацій) розробити правові акти і нормативи розвитку акціонерної системи, які б враховували конкретні умови й особливості підприємства; здійснити велику роботу з оцінки державного майна; подавати відповідну інформацію про господарську діяльність підприємств, що реалізують акції; ужити заходів до усунення зловживань з боку посадових осіб в акціонерних товариствах і т.д.

Акціонерний капітал являє собою кошти АТ, створені шляхом об'єднання багатьох індивідуальних капіталів, розширення масштабів акціонерної компанії завдяки капіталізації частини прибутку, а також залучення частини коштів вкладників через механізм продажу акцій і облігацій. Фактично власником акціонерного капіталу є вузьке коло чи облич фінансових інститутів (комерційних банків, страхових компаній і т.д.), що зосередили в собі контрольний пакет акцій. Акціонерний капітал з погляду матеріально-речовинного змісту складається з засобів виробництва (машин, устаткування, будівель, дорого, сировини й ін.). З погляду вартісних відносин акціонерний капітал — це акції, облігації, наявні грошові кошти. Акції й облігації не є реальним капіталом, а лише титулом власності, що приносить доход власникам фіктивного капіталу, що здійснює свій кругообіг значним ступенем незалежно від руху реального виробничого капіталу. Фіктивний капітал значно більше реального. Таке відхилення визначається, насамперед тим, що в період сприятливої економічної кон'юнктури курс акцій значно вище їхньої номінальної вартості, а також тенденцій до зниження середньої норми позичкового відсотка.

Функціонування АТ здійснюється з обов'язковим дотриманням умов господарської діяльності, установлених законодавством.

Як юридична особа, товариство є власником: майна, переданого йому засновниками; продукції, зробленої в результаті господарської діяльності; отриманих доходів і іншого майна, придбаного їм у процесі своєї діяльності.

Товариство володіє повною господарською самостійністю у визначені форми керування, прийняття господарських рішень, збуту, установлення цін, оплати праці і розподілу прибутку.

Акціонерне товариство несе відповідальність за своїми обов'язками всіма наявними активами. Однак за зобов'язаннями окремих своїх учасників (акціонерів) товариство не відповідає.

Зі своєї сторони акціонер приймає на себе відповідальність по зобов'язаннях товариства в межах величини свого внеску – частки капіталу, вкладеної в справу, чи кількості наявних у нього акцій.

Після вкладення своєї частки в капітал, т. б. після придбання акцій, акціонер не вправі жадати від товариства повернення свого внеску, за винятком випадків, передбачених законодавством чи статутом товариства.

Акціонерне товариство створюється і діє на основі статуту, т. б. документу, у якому визначені предмет і мети створення товариства, його устрій, порядок керування справами, права й обов'язки кожного співвласника.

При об'єднанні своїх внесків учасники товариства укладають угоду про порядок ведення, користування і розпорядження об'єднаним майном, тобто загальною власністю.

Основними характеристиками акціонерного товариства публічного типу є масштаби об'єднаного капіталу і велика кількість власників. Основна ідея, що звичайно переслідується при створенні такої форми підприємства, полягає в залученні і концентрації великих коштів (капіталу) населення й інших підприємств із метою їхнього використання для одержання прибутку.

Як уже було відзначено, публічні АТ виникають тоді, коли необхідно залучити великі капітали. Чим більше учасників АТ, тим краще. Тут важливо забезпечити сприятливі умови для залучення коштів. Учасники публічного АТ вправі продати свої акції кому завгодно і за будь-якою ціною.

І у публічного АТ є головні власники – власники контрольного пакета акцій. При істотній розмитості власності їм часом досить володіти 15% акцій, щоб контролювати ситуацію, проводити політику господаря.

Засоби, отримані від продажу акцій, після покриття боргів державного підприємства надходять у бюджет. Власником нереалізованої частини акцій стає уповноважений на це державний орган. Представник цього органа бере участь у роботі загальних зборів акціонерів з урахуванням кількості акцій, що знаходяться в його розпорядженні.

Критеріями визначення розміру індивідуального контрольного пакету акцій можуть виступати такі показники:

• рівень середньої озброєності праці;

• рівень середнього трудового внеску;

• рівень середньої підписки акцій трудового колективу й ін. показники, що можуть бути визначені трудовим колективом.

В АТ акція не просто свідчить про внесок у капітал компанії, а означає ще і відсутність права вимагати повернення цього внеску. У випадку, коли власники акцій бажають вийти зі складу власників даного АТ, є лише один вихід – переуступка акцій іншим власникам.

Всі акції АТ є іменними, які можуть існувати тільки у документарній формі. Рух іменної акції, тобто зміна її власника, відзначається в строгому порядку в спеціальному документі — реєстрі акціонерів акціонерного товариства. Використовувати права, що випливають з факту володіння іменною акцією, може тільки особа, занесена до реєстру, чи його повноважний представник. АТ не має права розміщувати жодну акцію за ціною нижчою за її номінальну вартість.

Кожною простою акцією її власнику надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

• участь в управлінні АТ;

• отримання дивідендів;

• отримання у разі ліквідації підприємства товариства частини його майна або вартості;

• отримання інформації про господарську діяльність АТ.

Одна проста акція надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків кумулятивного голосування.

Кожна привілейована акція надає її власнику-акціонеру однакову сукупність прав, включаючи права на:

• розмір ті черговість виплати дивідендів;

• частину вартості та черговість виплат у разі ліквідації товариства;

• порядок отримання інформації.

Одна привілейована акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання.

Акціонери зобов’язані:

• дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів АТ;

• виконувати рішення загальних зборів , інших органів товариства;

• виконувати свої зобов’язання перед товариством , у тому числі пов’язані з майновою участю;

• оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом АТ;

• не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Акціонерне товариство має право випускати облігації, що пов'язано з додатковим залученням вільних коштів у його господарський обіг.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено мовами випуску). Облігації розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів:

- облігації внутрішніх і місцевих позик;

- облігації підприємств;

- облігації зовнішніх державних позик України.

Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника.

Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті.

Облігації можуть випускатися процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні місти и купонний лист на виплату процентів.

Згідно закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст. 7 «Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі.

Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами.

Облігації підприємств підтверджують зобов'язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом.

Умови розміщення облігацій, що розміщуються акціонерним товариством, можуть передбачати можливість їх конвертації в акції акціонерного товариства (конвертовані облігації)» [5].

Облігація — вид цінних паперів, що підтверджують внесення її власником коштів. Облігація — це терміновий цінний папір, який після закінчення терміну, на який він був емітований, потрібно погасити, т.б. повернути вартість облігацій вкладнику з відсотками.

Товариство, випустивши облігації, несе відповідальність і зобов'язується відшкодувати власнику облігації номінальну їхню вартість у заздалегідь установлений термін зі сплатою фіксованого відсотка. Загальна сума облігацій не повинна перевищувати 25% розміру статутного фонду. Облігації від акцій відрізняються тим, що кошти, які отримані від реалізації облігацій не є власним капіталом. Це позиковий капітал, тому що власник облігації є лише кредитором підприємства, що дав йому в борг кошти на вигідних для себе умовах. Облігація не надає право голосу її власнику, але забезпечує повернення вкладених коштів у встановлений термін.

Дивіденд — це доход, одержуваний власником акцій із прибутку акціонерного товариства за підсумками його господарської діяльності за визначений період часу, звичайно рік. Кожне акціонерне товариство гарантує мінімальний розмір дивідендів, що одержують власники привілейованих акцій. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів АТ, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

У випадку недостатності прибутку виплати дивідендів по привілейованих акціях виплати відбуваються за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, виплачуваних по простих акціях, перевищує розмір виплат по привілейованих акціях, власникам останніх виплачується доплата до розміру дивідендів, виплачуваних іншим акціонерам.

Частина прибутку, що залишається після сплати твердого відсотка власникам привілейованих акцій, розподіляється у вигляді дивідендів між власниками простих акцій. Звичайний розподіл здійснюється пропорційно кількості акцій. Може бути передбачений інший спосіб розподілу, регламентований установчим документом.

У практиці переходу на акціонерну форму господарювання використовується метод, при якому працівникам видаються акції, вартість яких відповідає величині внеску в колективну власність.

У результаті запропонованого методу величина дивіденду залежить від рівня рентабельності підприємства і може змінюватися як убік збільшення, так і убік зменшення.

Розрахунок дивідендів здійснюється з фонду виплати дивідендів.

Розвиток АТ в Україні дуже довгий і важкий процес, тому що дане перетворення не може перебороти економічну кризу, що впливає на діяльність підприємств. Якщо підприємство не має надійного ринку збуту, нових ресурсозберігаючих технологій, платіжних засобів, висококваліфікованих кадрів адаптованих до умов ринкової економіки, то акціонування не вирішить його проблем.

Зміст гри

Підприємства, що випускають однорідну продукцію — «верстати» — приймають рішення про перетворення в акціонерне товариство публічного типу.

АТ публічного типу дасть можливість вільно продавати акції, прискорити їхнє поширення, залучити більше коштів від їхнього продажу, легше здійснити диверсифікованість виробництва, більш тісно взаємодіяти з підприємствами інших галузей, маючи загальні з ними інтереси.

У запропонованій діловій грі моделюється функціонування підприємств в умовах форм господарювання, що змінюються.

У ній використовуються загальні ринкові відносини, що дозволяють бізнесменам приймати конкретні економічні рішення.

У представленій грі умови кон'юнктури — оподатковування, кредитування, договірні ціни, правила обігу акцій і ін., установлюються відповідно до реально діючих законів в Україні.

Дана методична розробка служить практичною ілюстрацією для вивчення особливостей акціонування підприємств і підприємницької діяльності в Україні.

Працівники машинобудівних підприємств за згодою засновників приймають рішення про перетворення свого заводу в акціонерні товариства (див. рис. 1).

Визначається величина статутного капіталу і ставка дивіденду, номінальна вартість акції і їх види. При цьому треба враховувати динаміку банківського відсотка, рівень інфляції, комерційний ризик, ставки податку.

Визначивши, відповідно до розрахунків, можливість і ефективність створення АТ, підприємства формують річну виробничу програму. З цією метою укладають договори з МП про постачання комплектуючих вузлів за договірними цінами.

АТ може брати кредит у комерційному банку (див. умови) для забезпечення запланованого випуску верстатів інвестиційними ресурсами (власними і позиковими).

За допомогою сформованої виробничої програми розраховуються виробничі показники на майбутній рік по відповідним формах. (Додаються).

Протягом кожного календарного року (передбачається програвати 3 роки) можуть бути деякі відхилення від запланованих показників. Вони зв'язані зі змінами коньюктури ринку. Можливі зміни протягом року представлені на картках.

Таблиця 1

Приклад картки «Імовірність досягнення результатів» *

Показники	Змінення показників за один період гри, рази
	0	1	2	3
Обсяг виробництва та реалізації продукції		+
Чистий дохід від реалізації продукції	+
Собівартість реалізованої продукції	+
Прибуток від іншої реалізації			+
Позареалізаційний прибуток	+

* Крок:

1. Збої в обсязі виробництва та реалізації продукції — у 1-му році зменьшення на 50 штук; у 2-му році зменьшення на 100 штук; у 3-му році зменьшення на 75 штук верстатів.

2. Збої в обсягах:

- Чистого доходу від реалізації продукції — зменьшення на 10 тис. грн;

- Собівартості реалізованої продукції — збільшення на 10 тис. грн;

- Позареалізаційного прибутку — зменьшення на 10 тис. грн;

- Прибутку від іншої реалізації — зменьшення на 10 тис. грн.