Розділ 4. Витрати на виробництво та реалізацію продукції.

4.1. Характеристика витрат та їхня класифікація

Витратами визнаються або зменшення активів, або збільшення зо­бов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподі­лу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

В певному періоді витрати визнаються одночасно з доходом, для от­римання якого вони були здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат то­го звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кіль­кох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповід- ними звітними періодами.

Не визнаються витратами:

• платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

• попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

• погашення одержаних позик.

Витрати підприємства є комплексним показником, в якому відобра­жається велика кількість факторів, що впливають на його рівень. Усі фактори діляться на зовнішні та внутрішні.

До основних зовнішніх факторів належить зміна:

• ціни на ресурси, які підприємство одержує від постачальників,

• розмірів мінімальної заробітної плати та обов'язкових платежів.

Основними внутрішніми факторами є зміна:

• продуктивності праці;

• трудомісткості та матеріаломісткості продукції

Витрати класифікуються за ознаками, наведеними в табл. 4.1

Таблиця 4.1

Класифікація витрат підприємства

Ознаки	Види (характеристика) витрат
1	2
Місце виникнення	Зведені по: підприємству структурних підрозділах цехах дільницях центрах витрат центрах відповідальності
Об’єкти господарської діяльності	За об’єктами господарської діяльності ( продукція, роботи, господарські процеси, деталі, замовлення)
Характер виробництва	Основне виробництво Допоміжне виробництво Обслуговуюче виробництво
Зв'язок з обсягами господарської діяльності (ступінь впливу обсягу виробництва на рівень витрат)	Постійні Змінні Умовно постійні Умовно змінні
Спосіб перенесення витрат на об’єкт	Прямі Непрямі
Час виникнення	Витрати минулого періоду Витрати звітного періоду Витрати майбутніх періодів
По відношенню до джерел покриття	Вхідні витрати (залишок готової продукції на початок звітного періоду) Поточні витрати (виробнича собівартість готової продукції звітного періоду) Вихідні витрати ( собівартість реалізованої продукції)
Види витрат (калькуляційні ознаки)	За економічними елементами За статтями калькуляції
Місце здійснення контролю	За місцями формування За центрами відповідальності
Можливість регулювання	Регульовані Нерегульовані
Мета формування	Визначення собівартості Визначення прибутку Оцінка альтернативного варіанту
Вид діяльності	Звичайні Основні Операційні Інвестиційні Фінансові Надзвичайні Виробничі Адміністративні Збутові Постачання Невиробничі
Єдність складу (однорідність) витрат	Одноелементні Комплексні
Календарні періоди	Поточні Довгострокові Одноразові
Доцільність витрачання	Продуктивні Непродуктивні

Конкретизуємо класифікацію витрат за основними ознаками.

За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за вироб­ництвами, цехами, дільницями, технологічними переділами, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів вироб­ництво поділяється на основне та допоміжне (підсобне).

До основного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть без­посередню участь у виготовленні продукції.

Допоміжне (підсобне) виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва; виконання робіт по ремонту основних засо­бів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устат­кування, різними видами енергії, тарою, транспортними та іншими по­слугами До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, паросилове господарство, компресорні, тарні, транспортна та інші підрозділи.

Усі витрати на виробництво входять до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями), груп однорідних виробів, типових представників виробів, напівфабрикатів.

За єдністю складу витрати поділяються на одноелементні та ком­плексні. Одноелементні — складаються з одного елементу витрат, комплексні — з кількох економічних елементів.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.

Під економічними елементами витрат слід розуміти сукупність еко­номічно однорідних витрат в грошовому виразі за їх видами (це групу­вання дає змогу відповісти на питання, що витрачено на даний об’єкт).

Статті калькуляції “показують” як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції — одні витрати показуються за їх ви­дами (елементами), інші — за комплексними статтями (включають де­кілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяють­ся на прямі та непрямі.

Прямі — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до пев­ного об’єкта витрат економічно можливим шляхом.

До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремого виду продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці тощо), які можуть бути безпосередньо включені до її собі­вартості.

Непрямі витрати — витрати, що не можуть бути віднесені безпосе­редньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом.

До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції (загальновиробничі), що входять до виробничої собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утво­рюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат вони поді­ляються на змінні та постійні.

До змінних належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

Змінні витрати включають витрати на сировину та матеріали, купі­вельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим виробництвом продук­ції (виконанням робіт, наданням послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати.

Постійні — це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється.

До постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управ­лінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

За календарними періодами витрати на виробництво поділяються на поточні, довгострокові та одноразові.

Поточні — це постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періо­дичність менша ніж місяць.

Довгострокові витрати — це витрати, пов’язані з виконанням дов­гострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців із моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Одноразові, тобто однократні витрати, або витрати, які здійснюють­ся один раз (із періодичністю більш ніж місяць) і спрямовуються на за­безпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

За доцільністю витрачання витрати поділяються на продуктивні та непродуктивні.

Продуктивні — витрати, передбачені технологією та організацією виробництва.

Непродуктивні — не обов’язкові витрати, що виникають у результа­ті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

За визначенням відношення до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію — це витрати, пов’язані з виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (матеріали, зар­плата, амортизація основних засобів тощо), пов’язані з функцією вироб­ництва продукції.

Витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівар­тість продукції (робіт, послуг).

Витрати періоду — це витрати, що не входять до виробничої собівар­тості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійсне­ні. Це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати.

Витрати на підприємстві формуються залежно від видів його діяль­ності (рис. 4.1).

Під звичайною діяльністю мають на увазі будь-яку діяльність, що передбачається підприємством, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

До надзвичайної діяльності відносять такі операції або події, які від­різняються від звичайної діяльності, не відбуваються часто або регуляр­но та не передбачаються суб’єктом підприємництва. Це — стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії тощо.

Рис. 4.1. Види діяльності підприємства

Звичайна діяльність, у свою чергу, поділяється на операційну. фінан­сову й інвестиційну.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю

До основної діяльності відносять операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг«, які с визначальною метою створення суб'єкта господарювання і забезпечують основну част­ку Його доходу.

Інша операційна діяльність включає реалізацію виробничих запа­сів, оперативну оренду активів тощо.

Інвестиційною діяльністю вважають придбання та реалізація? не­оборотних активів, фінансових інвестицій, а також інших активів, які не € еквівалентами грошових коштів.

Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і позикового капіталу сто от підпри­ємницької діяльності.