3.6. Стандартизація та сертифікація продукції

Для успішного розв’язання завдань, пов’язаних з підвищенням яко­сті продукції, необхідна певна система заходів, яка б орієнтувала весь господарський механізм, усю сукупність технічних, організаційних і со­ціальних факторів сучасного виробництва на досягнення такого рівня якості продукції, який найповніше відповідав би суспільним потребам. Об'єднання робіт щодо поліпшення техніко-експлуатаційних споживчих властивостей продукції в єдину систему цільових, постійно здійснюваних заходів досягається на основі систем управління якістю. Управління якістю продукції — це встановлення, забезпечення і дотримання необхідного рівня якості продукції при її розробці, вигото­вленні й експлуатації, що досягається шляхом систематичного контролю за якістю і цілеспрямованого впливу на умови й фактори, від яких вона залежить. Система управління якістю продукції має багаторівневий (га­лузь, об’єднання, підприємство, цех) комплексний ха­рактер. Вона забезпечує єдність і взаємозв'язок технічного, організацій­ного, економічного, соціального і правового (юридичного) аспектів. Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запроваджувати дійові механізми формування якості продукції і суворо дотримуватися їх вимог. Визначальними елементами цього процесу є стандартизація та сертифікація продукції.

Відповідно до Закону України “Про стандартизацію” стандарти­зація — діяльність, що полягає у встановленні положень для загально­го і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань із метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній ефі­рі, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів і послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі й сприянню науково-технічному співробітництву.

Розрізняють міжнародну, регіональну та національну стандартизації:

• міжнародна - стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн;

• регіональна — стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних ор­ганів країн певного географічного або економічного простору;

• національна — стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.

Державна політика у сфері стандартизації базується на принципах:

• забезпечення участі фізичних та юридичних осіб у розробці стандартів і вільного вибору ними видів стандартів при вироб­ництві чи постачанні продукції;

• відкритості та прозорості процедур розробки і прийняття стандар­тів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

• доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

• ! відповідності стандартів законодавству;

• адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

• пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних і регіональних стандартів;

• дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

• участі у міжнародній (регіональній) стандартизації.

Організація робіт у системі управління якістю визначається стан­дартами, які регламентують технічний рівень продукції, її надійність, довговічність, економічні, естетичні й ергономічні характеристики.

Стандарт — документ, що встановлює для загального і багаторазо­вого застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимально­го ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” нормативні документи із стандартизації поділяються на:

1. державні стандарти України;

2. галузеві стандарти;

3. стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;

4. технічні умови;

5. стандарти підприємств.

Державні (національні) стандарти - стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та до­ступні для широкого кола користувачів.

Галузеві стандарти розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності встановлення ви­мог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляються у разі необхідності поширення результатів фундамен­тальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Ці стандарти можуть використовува­тися на основі добровільної згоди користувачів.

Технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови мо­жуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачаль­ником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником) продукції.

Стандарти підприємств розробляються на продукцію, що використову­ється лише на конкретному підприємстві.

Застосовуються також міжнародні та регіональні стандарти — стан­дарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стан­дартизації.

Важливим елементом управління якістю продукції є її сертифіка­ція — елемент, що означає оцінку відповідності продукції конкретним вимогам і видачу відповідного документа — сертифіката.

Сертифікація — це система мір і дій, що підтверджують відповід­ність фактичних характеристик продукції вимогам міжнародних стан­дартів, технічних умов і інших нормативних документів, що діють на сві­товому ринку в тій чи іншій країні-імпортері продукції чи послуг.

Сертифікат — це документ, що підтверджує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000.

Сертифікація продукції здійснюється з метою:

• запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров’я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

• сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

• створення умов для участі суб’єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробіт­ництві та міжнародній торгівлі.

Кожен вид товарів, який підприємство хоче вигідно продати на сві­товому ринку, має бути сертифікованим, тобто мати документ, що за­свідчує високий рівень його якості та відповідність вимогам міжнарод­них стандартів.

В Україні розрізняють обов’язкову й добровільну сертифікацію.

Обов’язкова сертифікація здійснюється тільки в межах державної си­стеми управління суб’єктами господарювання, охоплює перевірку й випро­бування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та по­дальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитися з ініціативи самих суб’єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, які не є обов’язковими (на договірних засадах).