74

Зміст

Вступ………………………………………………………………………2

Розділ 1. Види підприємств, їх організаційно-правові форми 1.1. Поняття суб’єкта господарювання, види та організаційно-правові форми підприємств…………………………………………………………..4 1.2. Організаційна і виробнича структура підприємства………………8 1.3. Види і організаційно-правові форми об’єднань підприємств……10

Розділ 2. Ринок і продукція 2.1. Сутність, функції та сегментація ринку……………………………12 2.2. Вироблена програма підприємства…………………………………15 2.3. Планування обсягів виробництва продукції……………………….19 2.4. Матеріально-технічне забезпечення виробництва продукції……..21

Розділ 3. Організація виробництва і забезпечення якості 3.1. Організація виробництва як форма забезпечення ефективної діяльності підприємства…………………………………………………………..25 3.2. Організаційні типи виробництва та їх характеристика.....................29 3.3. Виробничий цикл, його характеристика та структура……………..31 3.4.Методи організації виробництва……………………………………..35 3.5. Якість та конкурентоспроможність продукції……………………...39 3.6. Стандартизація та сертифікація продукції………………………….43

Розділ 4. Витрати на виробництво та реалізацію продукції. 4.1. Характеристика витрат та їхня класифікація……………………….47 4.2. Групування витрат за економічними елементами………………….51 4.3. Витрати виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)……….54 4.4. Витрати, що не входять до собівартості реалізованої продукції…..55 4.5. Планування витрат підприємства……………………………………57 4.6. Механізм ціноутворення на підприємстві…………………………...64

Розділ 5. Практичні розрахунки…………………………………………..67

Висновки і пропозиції……………………………………………………...71

Список використаної літератури.

ВСТУП

Серед різних типів відносин які існують між людьми з давніх-давен одними з найважливіших є відносини економічні. Послідовно ускладнюючись в ході історії вони трансформувались від примітивного натурального обміну первісного строю с складну економічну науку. Як і люба наукова дисципліна економіка оперує багатьма поняттями. І кожне з цих понять розкривають ті чи інші сторони промислової або підприємницької діяльності допомагають аналізувати, вести торгівлю, контролювати об’єми продукції та виконують інші важливі функції.

У сучасній, швидко змінній, обстановці ринкових відносин управлінню підприємства необхідно постійно проводити аналіз діяльності фірми для прийняття управлінських рішень. Для аналізу і прийняття рішень необхідна початкова інформація, таку інформацію одержують з ряду техніко-економічних показників, одним з яких є собівартість.

Можна з упевненістю заявити, що цей показник є одним з найважливіших. Чим же він такий привабливий? Чому йому так багато приділяють уваги? Головними задачами розвитку економіки на сучасному етапі є всемірне підвищення ефективності виробництва, а також заняття стійких позицій підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. Щоб витримати гостру конкуренцію і завоювати довіру покупців підприємство повинне вигідно виділяться на фоні підприємств того ж типу. Добре відомо, що покупця в першу чергу цікавить якість продукції і її ціна. Чим вищий перший показник і нижче другою, тим краще і вигідніше для покупця і підприємства. Резерви поліпшення цих показників якраз і укладені в собівартості продукції.

У узагальненому вигляді собівартість продукції відображає всі сторони господарської діяльності підприємств, їх досягнення і недоліки. Рівень собівартості пов'язаний з об'ємом і якістю продукції, використовуванням робочого часу, сировини, матеріалів, устаткування, витрачанням фонду оплати праці і т.д. Собівартість, у свою чергу, є основою визначення цін на продукцію. Систематичне зниження собівартості промислової продукції  - одна з основних умов підвищення ефективності промислового виробництва. Вона робить безпосередній вплив на величину прибутку, рівень рентабельності, а також на загальнодержавний грошовий фонд  - бюджет.

Тому формування витрат виробництва і обігу, їх облік мають важливе значення для підприємницької діяльності організацій.

Крім того важливу роль в забезпеченні підвищення ефективності виробництва виконує економічний аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, зокрема собівартості, що є складовою частиною економічних методів управління. Аналіз є базою планування, засобом оцінки якості планування і виконання плану.

Аналізом господарської діяльності називається науково розроблена система методів і прийомів, за допомогою яких вивчається економіка підприємства, виявляються резерви виробництва на основі облікових і звітних даних, розробляються шляхи їх найефективнішого використовування.

Під предметом економічного аналізу розуміються господарські процеси підприємств, об'єднань, асоціацій, соціально-економічна ефективність і кінцеві фінансові результати їх діяльності, що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників, одержуючи віддзеркалення через систему економічної інформації.

Змістом економічного аналізу є комплексне вивчення виробничо-господарської діяльності підприємства з метою об'єктивної оцінки досягнутих результатів і розробки заходів щодо подальшого підвищення ефективності господарювання.

Техніко-економічний аналіз діяльності підприємства включає:

• аналіз об'єму, сортаменту і реалізації продукції;

• аналіз трудових показників собівартості продукту;

• аналіз прибули.

Що до даної роботи то нас насамперед цікавить аналіз собівартості продукції тому що вона знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відображає велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні чинники виробництва. Цей вплив виявляється залежно від змін в техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року в цілях виявлення внутрішньовиробничих резервів їх зниження.

Метою курсової роботи є вивчення економічних основ формування собівартості продукції як комплексного економічного показника, виявлення і аналіз чинників, що впливають на собівартість продукції і резерви її зниження.

Розділ 1. Види підприємств, їх організаційно-правові форми

1.1. Поняття суб’єкта господарювання, види та організаційно-правові форми підприємств. Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб’єктами господарювання є: 1) господарські організації – юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та реєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці; 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності. Основною виробничо-господарською ланкою економіки України є підприємство. Згідно з Господарським кодексом України підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності. Підприємства, якщо законом не встановлено іншого, діють на підставі статуту і можуть створюватися як здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом і не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

• підприємство,що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної власності;

• підприємство,засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законодавством.

У разі, якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні й корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їхнього спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є підприємства, що створюються у формі господарського товариства, кооперативні підприємства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їхнього майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Засновниками й учасниками товариства можуть бути суб’єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, а також громадяни, які не є суб’єктами господарювання.

До господарських товариств належать: товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, акціонерні товариства, повні та командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні та приватні товариства.

Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.

Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства – з приватного на публічне.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариство з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники, присутні в діяльності товариства – лише своїми вкладами (вкладники).

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи,зареєстровані як суб’єкти підприємництва.

Кількість об’єктів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) за організаційно-правовими формами господарювання розглянуто в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 кількість об’єктів ЄДРПОУ за організаційно-правовими формами господарювання (на початок року)

Організаційно-правова форма	1997	2000	2005	2006	2007	2008	2009
Усього у тому числі:	615686	775763	1023396	1070705	1133200	1187020	1247872
Приватне	111644	175910	237980	248211	258536	270331	282421
Колективне	37666	48059	32817	31168	29330	27708	25866
Державне підприємство	14158	9824	7752	7562	7359	7213	6859
Казенне підприємство		44	50	50	50	43	44
Комунальне підприємство	12373	13541	16460	16688	16755	16636	16102
Дочірнє підприємство	5315	16796	23580	23127	22523	21648	20512
Спільне підприємство	9901	7193	5431	5291	5148	5068	4969
Іноземне підприємство	1171	2669	2317	2315	2347	2323	2275
Акціонерне підприємство	30922	35218	34571	33976	33084	31993	30423
З них
Відкрите	8883	12045	11730	11345	10895	10406	9683
Закрите	18981	22228	22167	21948	21503	21098	19925
Товариство з обмеженою відповідальністю	147738	198068	302942	325925	351750	381205	414451
Товариство з додатковою відповідальністю	718	726	694	700	696	730	776
Повне товариство	1640	2006	1988	1997	1985	1948	2059
Командитне товариство	653	826	694	690	673	654	634
Асоціація	1902	2399	2679	2751	2841	2953	3118
Корпорація	332	555	798	824	842	849	866
Консорціум	51	57	77	80	84	84	88
Концерн	353	371	397	406	403	400	390
Інші об’єднання юридичних осіб	1194	2043	2061	1971	1880	1774	1652
Філія (інший відокремлений підрозділ)	13409	40178	49902	51429	54238	55937	53063
представництво	2222	2818	3596	3810	4031	4291	4327

Підприємства залежно від чисельності працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень.

Усі інші підприємства визнають середніми.

З метою запровадження спрощеної системи оподаткування до суб’єктів малого підприємства відносять:

• юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

• фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах із якими, разом із членами їхніх сімей, протягом року перебуває не більше як 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

2.2. Організаційна і виробнича структура підприємства

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів ( виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління ( управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, а також має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на підставі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до законодавства України.

Відокремлений підрозділ юридичної особи – це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філія – структурно відокремлена частина юридичної особи, що знаходить поза межами розташування керівного органу юридичної особи та виконує таку ж діяльність ( виробничу, наукову тощо), що й юридична особа в цілому. Філія має своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної особи і діє на підставі доручення, що отримується від відповідного керівного органу юридичної особи.

Представництво – структурно відокремлена частина юридичної особи. Представництво діє за межами знаходження юридичної особи від її імені. Діяльність представництва обмежується тільки представницькими функціями (укладання угод, завдання-приймання продукції тощо).

Основним змістом діяльності кожного промислового підприємства є виробничий процес.

Виробничий процес – це сукупність взаємопов’язаних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, у результаті яких вихідні матеріали й напівфабрикати перетворюються в готову продукцію.

Виробничі процеси на підприємстві здійснюються у відповідних підрозділах, склад яких характеризує виробничу структуру підприємства.

Виробнича структура підприємства характеризує кількісне співвідношення і розміри внутрішніх структурних підрозділів підприємства, а також механізм їх взаємозв’язку.

Види виробничих структур:

• цехова (головним виробничим підрозділом підприємства є цех).

Цех – адміністративно відокремлена частина підприємства, в якій виконується комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації;

• безцехова (основою побудови є виробнича дільниця);

• корпусна (основним підрозділом є корпус – об’єднання однотипних цехів);

• комбінатська (на підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва). За формою спеціалізації основних цехів розрізняють такі типи виробничої структури: 1) предметна; 2) технологічна; 3) змішана (предметно-технологічна). Предметна виробнича структура має певний ступінь замкнутості й визначає послідовність використання засобів праці у технологічному процесі, застосування високопродуктивного обладнання, інструментів тощо. Технологічна виробнича структура визначає чітку технологічну відокремленість. У кожному підрозділі здійснюються однорідні технологічні процеси з виробництва різного кінцевого продукту. Змішана (предметно-технологічна) виробнича структура характеризує наявність на одному й тому самому підприємстві основних цехів, які організовані за предметним та технологічним принципом. Загальна структура – сукупність усіх виробничих, управлінських та невиробничих підрозділів підприємства.