Дайте характеристику типології сім’ї

Сім'я протягом історії людства змінювала певні свої функції, форми, структуру. Деякі з них зникли, деякі продовжують існувати. З'являються і нові форми. Наш світ різнобарвний, конкретні суспільства в ньому знаходяться на різних рівнях розвитку, тому і форми сім'ї в них досить різноманітні.

За формою шлюбу розрізняють моногамну і полігамну сім'ї.Моногамна сім'я більш розповсюджена у сучасному світі, вона передбачає шлюб між однією жінкою і чоловіком. Полігамна сім'я заснована на шлюбі одного з декількома іншими індивідами.

В історичному плані вважають, що сім'я розвивалась відгрупової (коли група чоловіків одного роду мали за жінок групу жінок з іншого роду), парна(коли певні різностатеві пари мали спільних дітей, але не утворювали господарчої одиниці і не мали спільного майна), до моногамної, в якій подружжя (чо­ловік і жінка), крім спільних дітей, мають спільне господарство, майно і складають економічну одиницю суспільства. З погляду вибору шлюбного партнера, шлюби по­діляються на екзогамні (партнера обирають за межами своєї групи) й ендогамні (партнера обов'язково обирають у власній спільності). Відповідно до цього існують два види сімей:гомогенні (однорідні), коли, наприклад, чоловік і жінка є представниками одного етносу, і гетерогенні(різнорідні), коли чоловік і жінка належать до різних етносів.

Відповідно до того, хто у сім'ї відіграє головну роль, розрізняють сім'ї егалітарні (рівноправні) й авторитарні, коли у сім'ї існує досить жорстке підкорення одному з подружжя.

Нуклеарна або елементарна сім'я (ще її називають малою, простою) - це сім'я, яка складається з батьків і дітей, що живуть окремо від діда і баби. У розвинених країнах такі сім'ї становлять переважну більшість.

Складна (розширена)сім'я складається з представників декількох поколінь.

За умовами сімейного життя виділяють ряд типів сімей, таких, наприклад, як студентська, коли хоча б один з подружжя є студентом. Дистатна - юридично зафіксована, але одного з партнерів постійно нема вдома.

Наведіть причини і види девіантної поведінки: поняття і особливості девіантної поведінки у суспільстві; підходи щодо виникнення девіантної поведінки.

Соціологи називають нестандартну поведінку девіантною, маючи на увазі будь-які вчинки або дії, що не відповідають писаним або неписаним нормам. У деяких суспільствах найменше відхилення від традицій, не кажучи вже про серйозні проступки, суворо каралися. Все знаходилося під контролем: довжина волосся, форма одягу, манери поведінки. Так робили правителі стародавньої Спарти у V ст. до нашої ери, і радянські партійні органи у XX ст.

В науке выделяется несколько подходов концептуального характера для объяснения девиантного поведения. Прежде всего следует назвать биологические подходы:

- теория Ч. Ламброзо: люди предрасположены к определенным типам поведения по своему биологическому складу; «криминальный тип» есть результат деградации на более ранних стадиях человеческой эволюции;

- концепция Х. Шелдона: девиантное поведение связано с особенностями строения человеческого тела;

- теория Прайса и Уткина: девиантность определяется аномалиями половых хромосом.

Пихологическое толкование причин девиантного поведения дал З. Фрейд, который обосновывал девиацию «умственными дефектами», «дегенеративностью», «слабоумием», т.е. как бы запрограммированностью отклонений. Есть еще культурологическое объяснение девиаций, которое строится на признании «конфликта» между нормами культуры (Селмин, Миллер).

Социологическое объяснение девиантного поведения (ни в коей мере не отбрасывая все названные причины) учитывает в первую очередь социальные и культурные факторы. Такой подход связан прежде всего с именами Э. Дюркгейма и Р. Мертона.