19.Загальна характеристика насінних рослин

До насінних рослин належать два відділи: 1) Голонасінні - розмножуються насінням і не утворюють плодів; 2) Покритонасінні, або Квіткові - мають квітку та насіння, закрите оплоднем (плід). Насінні рослини порівняно із споровими являють собою більш високий рівень організації, оскільки головним зачатком для розселення виду є якісно нове утворення - насіння. Найголовніша еволюційна перевага насінних рослин перед споровими полягає в тому, що статевий процес у них не залежить від крапельно-рідкої води. Дякуючи такій незалежності насінні рослини одержали можливість розселятися на всій Землі й стали прогресивною групою рослин. На відміну від вищих спорових, у яких спори одноклітинні, в насінних рослин насіння багатоклітинне та містить в собі сформований зародок і запас поживних речовин для його розвитку. У насінних рослин спостерігається подальше удосконалення і ще більша перевага в циклі розвитку спорофіта і редукція гаметофіта, існування якого повністю залежить від спорофіта.

20.Загальна характеристика відділу Голонасінні

Голонасінні дістали таку назву тому, що їхнє насіння розвивається на споролистках відкрито, не обгорнуте стінкою зав'язі ("голе"). Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, — значний ароморфоз, що зумовив широке й швидке поширення голонасінних рослин на суші. В процесі еволюції насінина з'явилась раніше, ніж квітка й плід. У голонасінних насіння не захищене стінками плоду і лежить відкрито на спорофілоносних листках. Не менш важливим пристосуванням до життя на суші є можливість внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розміщений відкрито насіннєвий зачаток (насіннєву бруньку), він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насіннєвих зачатків формується насіння. В насінині вже є зародок з корінцем, бруньками і зародковими листками (сім'ядолями), вкритими насіннєвою шкіркою і забезпеченими запасом поживних речовин. З'явившись у кам'яновугільному періоді палеозойської ери, голонасінні досягли розквіту і набули значного поширення в мезозойську еру. Проте вже на кінець ери багато з них вимерло, поступившись місцем покритонасінним рослинам. Сучасні голонасінні поділяють на чотири класи: саговники, гінкгові, гнетові і хвойні. Найбільше значення з них мають хвойні.

21.Значення голонасінних у природі та житті людини

Голонасінні складають деревний ярус лісів помірної зони. Вони є постачальниками кисню й органічних речовин, середовищем проживання тварин та їхньою їжею, добре очищують повітря не тільки від бруду, але й від шкідливих мікроорганізмів, беруть участь у кругообігу води та інших речовин.З серцевини саговника пониклого виготовляють крупу саго. Крупне насіння сибірського кедра, так звані "кедрові горішки", вживають в їжу.Породи дерев використовуються як паливо, будівельні матеріали (вагонобудування, кораблебудування, авіація, виготовлення музичних інструментів тощо).Соснові бруньки, ялицева олія, хвоя застосовуються для виготовлення лікарських препаратів.У хімічній промисловості з голонасінних одержують смоли й ефірні олії.Голонасінні є декоративними й полезахисними рослинами.

22.Відділ Покритонасінні поділяють на два класи: Дводольні та Однодольні. Дводольні мають зародок з двома сім’ядолями; кількість частин у квітці у кожному колі кратна п’яти або чотирьом; провідні пучки в стеблі розташовані по колу (упорядковано); жилкування листків сітчасте; коренева система стрижнева. Однодольні мають зародок з однією сім’ядолею; кількість частин у квітці в кожному колі кратна трьом; провідні пучки розташовані в стеблі безладно; жилкування листків дугове або паралельне; коренева система мичкувата (складається з додаткових коренів). Характеризуючи рослину, усі ознаки необхідно розглядати в комплексі. За однією ознакою неможливо розпізнати, однодольна чи дводольна рослина, бо є винятки за кожною з ознак. Дводольних набагато більше, ніж однодольних (приблизно в 4 рази). Кожен з класів поділяють на підкласи (дводольні — на 8 підкласів, одно дольні — на 3). Підкласи діляться на порядки, а ті — на родини. Родин у відділі понад 250. У нашій країні зустрічаються види не з усіх родин: немає видів із суто тропічних родин і суто арктичних. Найбільше видів у наш час мають родини Айстрові з дводольних та Орхідні з однодольних.

23.Порівняння ознак однодольних і дводольних Основною характерною ознакою всіх однодольних рослин є наявність однієї сім’ядолі в зародку рослини. Ця сім’ядоля — сильно модифікований листок. Головною ознакою всіх дводольних рослин є наявність двох сім’ядоль у насіннєвого зародка. Вони розташовані супротивно. Ембріогенез дводольного рослини пов’язаний не з листком, а з коренем і втечею. Квітка однодольних рослин в більшості випадків має три пелюстки, три плодолистка, шість тичинок і шість оцвітин. Тобто кількість всіх елементів квітки кратно трьом. Кількість структурних елементів дводольного рослини дорівнює чотирьом або п’яти. Стебло однодольних рослин в більшості випадків не гіллясте: він м’який і не має камбію. Якщо перерізати такий стебло навпіл, то буде видно, що провідні пучки в ньому розташовані хаотично і безсистемно. Стебло дводольного рослини часто буває потовщеним або здеревілим за рахунок наявності освітньої тканини — камбію. Провідні пучки в такому стеблі розташовані кільцеподібно. Листя однодольних рослин часто пов’язані прямо зі стеблом — без черешків, прілістников і інших надмірностей. Їх легко впізнати по паралельному або дугоподібним жилкуванням. Листя дводольних рослин мають сітчасте жилкування, тому що утворені вже після проростання організму з паростка апикальной системи. Коренева система однодольних рослин завжди мочковатая, зародковий корінець в ній швидко атрофується, віддаючи пальму першості в забезпеченні організму водою і мінеральними речовинами підрядним коріння. Коренева система дводольного рослини розвивається за стержневому типу — один головний корінь і деяка кількість бічних коренів. Відмінність однодольних рослин від дводольних рослин полягає в наступному: Зародок однодольних рослин володіє однією семядолей, а зародок дводольного рослини — двома сім’ядолі. Кількість структурних елементів у квітці однодольних рослин кратно трьом, в дводольному — чотирьом і п’яти.Стебло однодольних рослин м’який, дводольного — твердий, часто одеревів. У першому варіанті провідні пучки розташовані хаотично, у другому — кільцеподібне. Листя однодольних рослин охоплюють стебло і пов’язані з ним. У дводольного листя кріпляться за допомогою черешка. У першого листя має паралельне жилкування, у другого — сітчасте. У однодольних рослин коренева система мичкувата типу, у дводольних — стрижневого.

24.Значення покритонасінняих в природі та житті людини Покритонасінні — найбільший і найдосконаліший відділ наземних рослин. Ці рослини, будучи основною складовою частиною рослинного покриву лісів, лук, степів, підтримують і впливають при цьому на агмо-, гідро- й літосферу. Вони утворюють величезну кількість органічної речовини, чим забезпечують життя тварин суходолу, нерідко слугуючи їм також домівкою.