Аналіз уроку

• Як ви оцінюєте пройдений урок? Що вам найбільше сподобалося?_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

• Як ви оцінюєте навчальний матеріал? Що б ви доповнили чи змінили?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

• Скільки людей були присутніми на уроці?___________________________

Чи прийшли нові люди?___________________________________________ ______________________________________________________________________________________________________________________________

Чи приймали участь у дискусії члени групи?_________________________

• Чи задовольняє вас атмосфера всередині групи? _____________________ Як ви думаєте, яких заходів необхідно вжити, щоб робота у групі стала продуктивнішою?________________________________________________ _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

• З якими труднощами ви стикнулися, проводячи урок? ________________ _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ще раз подякуйте Богові за зустріч, що відбулася.

УРОК 18

Молитва як духовна дисципліна

Мета: На прикладі молитви «Отче наш» побачити важливість і основні принципи молитовного життя.

Біблійний текст: «А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство. Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє,нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець.А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Мт. 6:5-15).

Молитва – це не проповідь. Коли ми молимося на публічних богослужіннях або з іншими людьми, ми повинні пам’ятати, що ми звертаємося до Бога. Ісус показав нам, яким чином ми можемо бути впевнені, що говоримо з Богом, коли молимося: Він так очевидно надав перевагу таємній молитві перед публічною. Ісус Христос заповідав нам усамітнитися у нашій кімнаті (або в будь-якому іншому місці, де ми можемо бути одні), зачинити за собою двері, щоб нікого, окрім Бога, з нами не було.

Описавши настрій, з яким Його учні повинні підходити до молитви, Ісус навчає їх, як потрібно молитися. Він надає їм зразок молитви, котру називає «Отче наш». Хоча у ній вживається множина і вважається, що цією молитвою можна молитися разом з іншими, це перш за все зразок молитви, на котрому ми можемо навчитися молитися. Лука повідомляє, що Ісус дав цю настанову у відповідь на прохання учнів: «…Господи, навчи нас молитися…» (Лк. 11:1).

Молитва – це прохання. Головною суттю молитви, що дана Ісусом, є три прохання, що стосуються Бога, і чотири - що стосуються особисто того, хто молиться. Прохання, що стосуються Бога, говорять про те, що найбільш важливо для Бога. Ці три прохання закликають учнів молитися у першу чергу про те, що хвилює Бога, а вже потім приносити до Нього свої особисті проблеми. Три прохання, котрі ставлять Бога на перше місце, є наступними: «Нехай святиться Ім'я Твоє,нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя».

Особисте прохання – це молитовне прохання про потреби самого учня. Чотири особисті прохання звучать наступним чином: «Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого».

Звернення до Отця

Ісус навчає Своїх учнів, як приходити в безпосередню присутність Божу і звертатися до Бога як до Отця: «Отче наш». Це було щось зовсім нове для учнів, що слухали ці слова Ісуса. Вони всі були юдеями, котрих все життя навчали приходити до Бога виключно як до Бога Всемогутнього, перед Котрим потрібно тремтіти і до Якого можна було наблизитися лише через священика. Ісус говорить щось нове про Бога, заявляючи: «Господь то мій Пастир…» (Пс. 22).

Прохання, що стосуються Бога

Так, звернувшись до Бога як до Отця, ми приносимо три прохання, в котрих вчимося молитися про першенство Бога: Твоє ім’я, Твоє Царство і Твоя воля. Ім’я Боже відображає саму сутність Бога, Хто Він є. Фактично учні моляться: «Боже, я хочу жити так, щоб інші могли дізнатися і з благоговінням осягнути те, Ким є Ти».

Далі вони повинні молитися: «Нахай прийде Царство Твоє». Це означає, що Бог є Царем і коли вони обирають Його своїм Царем, вони стають частиною Його Царства. Вони моляться: «Отче, я не будую своє власне царство. Я хочу, щоб Твоє Царство володарювало в моєму серці, і хочу жити, як Твій вірний підданий».

Третє прохання, де говориться про Бога, є парафразою другого: «Нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі». НапередодніСвого арешту і розп’яття, Ісус молиться, стікаючи кривавим потом: «…Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти» (Мт. 26:39). Ось цю молитву ми повинні називати Господньою молитвою, оскільки саме Ісус Христос так молився. Ісус не лише навчав Своїх учнів молитися таким чином, Він особисто дав їм практичний приклад, знаходячись перед лицем найбільшого випробування.

Павло говорить, що у своїй земній хатині, тілі, ми носимо скарб – воскреслого Христа, Котрий живе в нас. Тому для нас повинно бути очевидним, що джерело сили в нашому житті виходить від Бога, а не від нас. Один богослов говорив, що цей третій пункт молитви повинен звучати скоріше «в землі», ніж «на землі». Він впевнений, що Ісус навчав нас просити нашого Небесного Отця звершувати Його волю у нашій земній хатині так само, як Він звершує її в небесах. Очевидно, що якщо воля Отця буде звершуватися в нас, то тоді вона буде звершуватися і на землі через нас.

Ці три прохання, в котрих Бог ставиться на перше місце, повинні показати кожному учню Ісуса, що він, молячись наодинці або разом з іншими, не може приходити до Бога зі списком своїх бажань і потреб і вимагати, щоб Він їх виконав. Коли ми молимося, ми повинні прийти у присутність Божу з чистим листком паперу і попросити Його доручити нам щось зробити для Нього. Молячись у таємній кімнаті або у великому зібранні, ми всюди повинні бути подібними до солдат, котрі рапортують про виконане завдання своєму командиру.

Коли Ісус проголосив, що ці три прохання – на йбільш важливі і повинні передувати нашим особистим потребам, коли ми молимося, Він тим самим заявив, що молитва не є споспобом примусити Бога виконувати нашу волю. Сама стуність молитвиполягає у тому, щоб погодитися з волею Божою і підкорити їй свою волю. Молитва – це не спосіб зробити Бога своїм партнером і втягнути Його до власних планів. Але, як показав це Ісус, основна, головна сутність молитви – стати партнерами Бога і залучитися у Його плани.

Особисті прохання

«Хліба нашого насущного дай нам сьогодні».

Переходячи до розгляду другої частини цієї молитви, що стосується уже безпосередньо нас, ми повинні продовжувати дивитися через призму перших трьох прохань, котрі ставлять на перше місце Бога. Також потрібно пам’ятати про три перші прохання, коли приходимо перед лице Небесного Отця з нашими особистими проханнями. Чому ми хочемо, щоб Бог, наш Небесний Батько, давав нам щоденний хліб кожного дня, день у день? Ми повинні просити нашого досконалого Небесного Батька забезпечити нас щоденним хлібом, тому що ми насправді хочемо пізнати сутність Бога, Хто і Який Він є, прославлений і шанований на землі в нас і через нас.

Ця молитва Ісуса навчає нас, що ми повинні молитися «сьогодні» і «щоденно», приносячи свої потреби до Нашого Спасителя і Небесного Батька. Звреніть увагу на те, як Ісус, завершуючи Свою думку, робить наголос на цю саму істину: «Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи» (Мт. 6:34). Іншими словами, живіть одним днем.

У першому особистому проханні Господь використовує хліб символічно, щоб представити всі наші потреби. Хліб є метафорою і не повинен обмежуватися нашими потребами в їжі, але включати всі наші потреби, котрі ми можемо мати як творіння Божі. Ми повинні мати хліб, щоб підкріпляти наше тіло кожного дня, а також мати харчування для нашого духу та душі, підкріпляючи їх небесною манною кожного дня, постійно.

«І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

Наступні три особисті прохання стосуються наших духовних потреб.

Друге особисте прохання говорить про прощення і супроводжується проханням про провадження і звільнення.Принцип «одного дня», котрий ми бачимо у першому проханні, можна, без усякого сумніву, застосувати і до трьох прохань, що стосуються духовних потреб. Прощення, провадження та звільнення – це те, у чому ми також маємо потребу кожного дня. Суть цих чотирьох особистих прохань можна висловити таким чином: «Дай нам щоденний хліб, включаючи нашу потребу у прощенні, провадженні та звільненні».

«І не введи нас у випробовування».

Як говорить Яків, Бог не спокушається злом і Сам нікого не спокушає (Як. 1:13). Чому ж тоді наш Господь навчає нас просити Небесного Бога Отця, Котрий нікого не спокушає, «не вводити нас у спокусу»?

Зміст цього прохання базується на загальному вченні Писання про те, що ми зовсім не є стовпами сили, коли діло стосується спокус. Ісус дуже точно оцінив нашу людську сутність, коли сказав: «Бадьорий бо дух, але немічне тіло»(Мт. 26:41).

Стоячи перед обличчям найбільшої кризи у Своєму житті, Ісус просив апостолів молитися разом з Ним. Коли ж вони заснули, Він розбудив їх і сказав: «…моліться, щоб не впасти в спокусу» (Лк. 22:46). Можна перефразувати ці слова так: «Якби ви тільки знали, наскільки сильний лукавий і слабке ваше тіло, ви б пильнували і молилися, щоб вам ніколи не стикнутися обличчям до обличчя зі спокусою».

Коли Ісус пропонує це третє особисте прохання – «не введи нас у спокусу», - Він виходить із розуміння і реальної оцінки нашого людського єства, нашого тіла – нашої гріховної природи, позбавленої Божої допомоги. Можна перефразувати це прохання таким чином: «Веди нас, і тоді ми не опинимося один на один зі спокусами, що ведуть до гріха».

«Визволи нас від лукавого».

Духовний ворог бажає завдати нам зла. Він стоїть у твердій опозиції до всього, що робить в нас і через нас Христос. Сила і підступи сатани озброєні жорсткою ненавистю до всіх, хто живе на землі. Своїми власними силами ми б ніколи не протистояли йому, якби не будо Однієї Людини на нашому боці, якби Його не обрав Сам Бог. Ви запитаєте, Хто це? – Ісус Христос, і лише Він!

Ми повинні просити у повсякденній молитві про те, щоб Бог визволив нас від лукавого.

Усе під Його владою.

«Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь». Ісус навчав нас розпочинати молитву словами: «Нехай прийде Царство Твоє» і завершувати: «Бо Твоє є Царство». Заповідаючи нам молитися саме так, Ісус навчав нас давати урочисту обіцянку Богу, що все, що Він дасть нам, відповідаючи на наші молитви, завжди буде належати Йому і служити для Його слави.

Молитва, приклад котрої дав нам Ісус, говорить про те, що всі наші молитви повинні підноситися до Отця. Ми не отримали вказівки звертатися в молитвах до Ісуса чи Святого Духа. Ні, ми повинні напряму звертатися до нашого люблячого Небесного Отця. Нам потрібно розпочинати свої молитви зі слів «Твоє ім’я», «Твоє Царство», «Твоя воля». Далі потрібно продовжувати словами-проханнями про себе: «дай нам», «прости нам», «веди нас» і «визволи нас». Молитва повинна завершуватися словами-ствердженнями: «Уся слава лише Тобі. Нехай буде так!»

Питання для обговорення

1. Скільки прохань ми знаходимо у молитві «Отче наш»?

Три прохання, що стосуються Божого промислу.

Чотири прохання, що стосуються особистих потреб того, хто молиться.

2. У чому полягає різниця між молитвою, що звернена до Бога, і молитвою, що проказується перед людьми? У чому небезпека останньої?

Коли людина молиться не заради Бога, а заради людей, то вона намагається підібрати красивіші слова. Її молитва переповнена зайвими деталями і поясненнями. Можливо, вона є багатослівною. Мимоволі ця людина думає про те, як оцінять її молитву люди. Господь закликає нас молитися і бути у молитві відкритими для Нього. Якщо ж ми молимося для людей, то Богом ця молитва може бути і не почута.

3. Поділіться своїми роздумами відносно молитви «Отче наш». Що у цій молитві є особливо цінним для вас?

Різноманітні відповіді.

Тема для молитви

Моліться Господу про те, щоб Він допоміг вам приділяти більше часу для спілкування з Ним. Щоб ви могли ще раз у світлі Писання усвідомити всю важливість особистого спілкування з Ним. Дякуйте Богові за таку привілею звертатися до Нього в молитві.

Домашнє завдання. Вивчіть напам’ять Мт. 6:9-13.